Рішення № 82462083, 18.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. справа № 300/1035/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в приміщення суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідача у проведенні йому перерахунку пенсії з врахуванням районних коефіцієнтів та північної надбавки відповідно до довідки №211/211 від 18.02.2019, виданої ВАТ «Сахалінське морське пароплавство», починаючи з 1989 року, є неправомірною.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.06.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечив з урахуванням тієї обставини, що чинним законодавством України не передбачено підстав для зарахуваня заробітньої плати ОСОБА_1 з врахуванням районних коефіцієнтів та північної надбавки після 1992 року.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Надвірнянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за вислугу років.

Відповідно до записів в трудовій книжкці позивач з 19.01.1989 був зарахований курсантом моршколи, з 03.05.1989 року працював в ПО «Сахалінрибпром», з 26.06.1990 року по 03.02.1997 рік - у ВАТ «Сахалінське морське пароплавство» в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (а.с.13-16).

02.05.2019 позивач звернувся до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням районних коефіцієнтів та північної надбавки відповідно до довідки №211/211 від 18.02.2019, виданої ВАТ «Сахалінське морське пароплавство», починаючи з 1989 року.

Листом №2069/03 від 03.05.2019 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для зарахуваня заробітньої плати ОСОБА_1 з врахуванням районних коефіцієнтів та північної надбавки після 1992 року немає (а.с.14).

Суд вважає відмову пенсійного органу щодо перерахунку пенсії правомірною з огляду на наступне.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) визначає принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання.

При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2 - 5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта).

Аналогічні положення містяться і в частині третій ст. 96 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 №1480-І, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Крім того, суд зазначає, що ні Законом № 1058-IV, ні Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» не передбачено включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 345/4316/16-а, який відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З викладеного слідує, що до 01.01.1992 року до заробітку може враховуватися районний коефіцієнт та північна надбавка, а після 01.01.1992 року в розмір заробітної плати для перерахунку пенсії районний коефіцієнт та північна надбавка включенню не підлягають.

Таким чином, оскільки як вбачається із наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості присьмового доказу відповіді відповідача №2069/03 від 03.05.2019 про зарахуваня заробітньої плати ОСОБА_1 з врахуванням районних коефіцієнтів та північної надбавки до 1992 року, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Крім того, необґрунтованими є посилання позивача на норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, оскільки в даній Угоді регулюється виключно питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії, а відтак дана Угода не підлягає до застосування у спірних правовідносинах.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виключення із заробітної плати позивача районних коефіцієнтів та надбавок за період його роботи на Крайній Півночі після 1992 року є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 18.06.2019 року, як дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 40386749, м-н. Шевченка,3, м.Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405.

Суддя Гундяк В.Д.