Ухвала суду № 82462070, 18.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

18 червня 2019 року м. Київ № 320/2981/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Пріоритет» та державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Пріоритет» Максюти Дмитра Вікторовича про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування рішення та запису,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Пріоритет» та державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Пріоритет» Максюти Дмитра Вікторовича, у якому позивач просить суд:

- визнати дії (діяння) суб`єкта державної реєстрації КП «Пріоритет» та державного реєстратора КП «Пріоритет» Максюти Дмитра Вікторовича протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Пріоритет» Максюти Дмитра Вікторовича, індексний номер 40561559 від 10.04.2018, про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати запис №25656720 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ПАТ «Укрсоцбанк» ЄДРПОУ:00039019.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Досліджуючи питання правомірності обраної позивачем юрисдикції розгляду та вирішення даного спору, суд зазначає таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Як було вказано вище, предметом спору за поданим позовом є, зокрема, вимога про протиправним та скасування рішення державного реєстратора КП «Пріоритет» Максюти Дмитра Вікторовича, індексний номер 40561559 від 10.04.2018, про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3523761 від 07.05.2004, виданого Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації, та витягу з Державного реєстру правочинів № 5249182 від 27.12.2007 ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 .

З вказаних витягів вбачається, що підставою виникнення у позивача права власності на вказане нерухоме майно є договір купівлі-продажу від 05.05.2004, реєстраційний номер 805.

У позовній заяві позивач зазначив, що 27.12.2007 між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №10-29/4945, за умовами якого позивачу було надано готівку для споживчих цілей у розмірі 50000,00 дол. США строком до 27.12.2022.

27.12.2007 між ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір №02-10/4295, за умовами якого позивач зобов`язався передати вказаній банківській установі в якості забезпечення виконання всіх зобов`язань за договором кредиту від 27.12.2007 №10-29/4945 нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 4, АДРЕСА_4 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів №12570597 від 30.05.2019, державним реєстратором КП «Пріоритет» ОСОБА_5 було прийнято рішення індексний номер 40561559 від 10.04.2018 про державну реєстрацію за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).

При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням позивачем умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного).

Так, позивач, звернувшись до суду з позовною заявою, має намір захистити своє цивільне право, тобто право власності на відповідне нерухоме майно, право власності на яке було зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі спірного рішення.

У зв`язку з цим, суд вважає, що даний спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справі №815/6956/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73500749), від 11.04.2018 у справі №826/366/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73565633), від 12.03.2019 у справі №826/7080/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80783549) та від 03.04.2019 у справа №810/2925/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81573913).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви (ч.2 ст.170 КАС України).

При цьому, згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у цій справі та роз`яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду.

Враховуючи постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження у даній справі, заява про забезпечення позову, яка була подана позивачем до суду разом з матеріалами позовної заяви, підлягає поверненню позивачеві без розгляду.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Пріоритет» та державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Пріоритет» Максюти Дмитра Вікторовича про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування рішення та запису.

2. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Роз`яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду.

4. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви та матеріалами заяви про забезпечення позову надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту ухвали – 18.06.2019 р.

Суддя Дудін С.О.