Рішення № 82461671, 10.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 р. Справа№200/4792/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання Столяренко Я.С.

розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Званівської сільської ради, сільського голови Званівської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білицького Олександра Олександровича

про визнання протиправними та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за участю :

від позивача: Верголяс В.В., Заїкін В.М.

від відповідача 1: Романенко О.В.

від відповідача 2: Негодуйко В.В.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Званівської сільської ради та сільського голови Званівської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_2 про визнання рішення Званівської сільської ради від 28.02.2019 № 7/2-26 «Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу Верголяс В.В.» протиправним та скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 березня 2019 по день винесення рішення по справі та стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуваним рішенням її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, втім зазначене стягнення було застосовано до неї із порушенням вимог Кодексу законів про працю України. Так, позивач наполягала на порушенні строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначених статтею 148 КЗпП України та порушенні статті 149 КЗпП України, всупереч якої в неї не було витребувано пояснень з приводу відсутності на роботі. В ході судового розгляду позивач та представник позивача зауважували на тому, що доводи відповідача про відсутність позивача 29.05.2018 року на роботі без поважних причин є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам, що мали місце. На підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці позивач зазначила, що 29.05.20018 вона перебувала на території територіальної громади разом із головою Бахмутської районної ради ОСОБА_3 вручала подарунки родині Дубенків та привітання жительці села Колтко ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали викладене в позові, просили суд задовольнити позов.

Відповідач 1 - Званівська сільська рада проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом визначив в наданому суду відзиві. За змістом відзиву оскаржуване рішення Званівської сільської ради від 28.02.2019 «Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу Верголяс В.В.» є обґрунтованим, засновано на положеннях Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про державну службу», підстави для скасування цього рішення відсутні.

Передумовою прийняття рішення стало встановлення відсутності позивача 29.05.2018 на робочому місці, визначеному Тимчасовим положенням про старосту Званівської об`єднаної територіальної громади, затвердженого рішенням сільської ради № 7/1-4 від 21.11.2017, за відсутності на те поважних причин. Відповідач 1 зазначив, що відсутність позивача на робочому місці свідчить про порушення позивачем Кодексу законів про працю України, вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено обов`язок посадових осіб місцевого самоврядування сумлінно та ефективно виконувати покладені на них повноваження.

Стосовно доводів позивача про виконання під час відсутності на робочому місці через необхідність привітання мешканців старостинського округу відповідач зазначив, що будь-які заходи, пов`язані із привітаннями сільською радою не планувалися, позивач їх здійснення з сільським головою, який є безпосереднім керівником позивача, не узгоджувала.

Відповідач 2 – Сільський голова Званівської об`єднаю територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білицький О.О. надав відзив до суду із викладеною незгодою із заявленими вимогами. За змістом відзиву оскаржуване позивачем рішення прийнято колегіальним органом – Званівською сільською радою, позивача не було звільнено, а було припинено достроково повноваження, що не є тотожним; оскаржуваним рішенням позивача до дисциплінарної відповідальності не притягувалося; припинення повноважень в.о. старости Верхнокамянського старостинського округу Званівської сільської ради відбулось відповідно до ст.ст. 65, 79-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім цього, до місцевого голови ОСОБА_2 вимоги не визначені, підстави солідарної відповідальності не зазначені.

В ході розгляду справи представники відповідачів 1 та 2 підтримала викладене ними у відзивах, зауважили на порушені відповідачем приписів Конституції України та законів України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, судове засідання призначене на 19.04.2019. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.05.2019, 28.05.2019 та 10.06.2019.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Згідно відомостей паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 21.06.2000 зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Верхньокам`янської сільської ради від 10.11.2015 року №7/1-1 позивач, ОСОБА_1 10 листопада 2015 року обіймала посаду Верхньоком`янського сільського голови в Бахмутському районі Донецької області (арк. справи 47).

На підставі Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» Верхньокам`янська сільська рада приєдналася до Званівської сільської ради.

Рішенням Званівської сільської ради від 21.11.2017 р. №7/1-5 «Про покладення обов`язків старости» до проведення перших виборів старост на території юрисдикції Званівської сільської об`єднаної територіальної громади, обов`язки старости покладені на позивача, як таку, що здійснювала повноваження Верхньокам`янського сільського голови до об`єднання.

Розпорядженням сільського голови Званівської сільської ради від 15 червня 2018 року за № 35 позивача звільнено з посади в.о. старости згідно п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України за прогул без поважних причин. Наведене розпорядження оскаржувало ся в судовому порядку. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 по справі 805/5118/18а визнано протиправним та скасовано розпорядження Званівського сільського голови від 15.06.2018 року №35 “Про звільнення з посади в.о. старости ОСОБА_1 ”, стягнуто із Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2018 року по 12.07.2018 року у сумі 6432,12 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі 805/5118/18-а скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки старости Верхньокам`янського старостинського округу Званівської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області та стягнення зі Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.07.2018 та ухвалено нове рішення про задоволення вимог у відповідній частині. Зазначеною постановою визнано протиправним та скасовано розпорядження від 15.06.2018 року № 35 "Про звільнення з посади в.о. старости ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки старости Верхньокам`янського старостинського округу Званівської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 16.06.2018 року та стягнуто із Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2018 року по 05.12.2018 року у сумі 36 448, 68 грн.

Рішенням № 7/2-17від 28.02.2019 «Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу» поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки старости Верхньокам`янського старостинського округу № 1 Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області з 16.06.2018 року (https://zvanivska-gromada.gov.ua/docs/180331/).

Того ж дня Званівською сільською радою прийнято рішення № 7/2-26 від 28.02.2019 «Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу Верголяс В.В.» (https://zvanivska-gromada.gov.ua/docs/176930/). За змістом цього рішення за наслідком розгляду матеріалів службового розслідування від 29.05.2018 року по факту порушення виконуючим обов`язки старости ОСОБА_1 . Конституції України, законів України, не забезпечення здійснення наданих їй повноважень, керуючись ст. 26, 79-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» із внесеними до нього змінами, сільська рада встановила, що своїми діями виконуюча обов`язки старости ОСОБА_1 порушила Конституцію України, закони України, не забезпечила здійснення наданих їй повноважень.

Відповідні записи щодо обрання головою сільської ради, покладення виконання обов`язків старости на території сіл Верхньокам`янське, Новоселівка та Івано-Дар`ївка, звільнення з посади, поновлення на посаді та дострокове припинення повноважень наявні в трудовій книжці позивача (т. 1 арк. справи 109-111, 15).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 144 Конституції України закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною другою статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка підписана від імені України 06 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» та відповідно до частин першої, п`ятої статті 6 КАС України є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» №280/97-ВР (надалі за текстом Закон № 280/97-ВР) районні та обласні ради визначено як органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Відповідно до ст.5 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Частиною 1 ст. 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради визначені органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначено ст.ст.25-26 Закону.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", вирішуються питання: прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень старости у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III) ним врегульовані правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначені загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III).

Згідно з абзацом другим статті 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах.

Статтею 8 Закон № 2493-ІІІ передбачено, що основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посаду сільського, селищного, міського голови, старости в порядку, встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (абзац другий частини першої статті 10 Закону № 2493-III).

Статтею 20 Закону № 2493-III визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Згідно статті 14-1 Закону України № 280/97 староста є виборною посадовою особою місцевого самоврядування. Повноваження старости починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Строк повноважень старости, обраного на чергових виборах, становить п`ять років, крім випадків дострокового припинення його повноважень з підстав і в порядку, визначених цим Законом. Староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою. Порядок організації роботи старости визначається цим та іншими законами, а також Положенням про старосту, затвердженим сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до ст. 54-1 Закону України № 280/97-ВР староста: 1) представляє інтереси жителів відповідного села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради; 2) бере участь у пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та засіданнях її постійних комісій; 3) має право на гарантований виступ на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, засіданнях її постійних комісій з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного села, селища; 4) сприяє жителям відповідного села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування; 5) бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням; 6) бере участь у підготовці проекту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного старостинського округу; 7) вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного старостинського округу виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб; 8) бере участь у підготовці проектів рішень сільської, селищної, міської ради, що стосуються майна територіальної громади, розташованого на території відповідного старостинського округу; 9) бере участь у здійсненні контролю за використанням об`єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу; 10) бере участь у здійсненні контролю за станом благоустрою відповідного села, селища та інформує сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради про його результати; 11) отримує від виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення наданих йому повноважень; 12) сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному селі, селищі; 13) здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами.

При здійсненні наданих повноважень староста є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед жителями відповідного села, селища, відповідальним - перед сільською, селищною, міською радою (ч. 2 статті.54-1 Закону України №280/97-ВР).

Стаття 79-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає випадки дострокового припинення повноважень старости, зокрема, у разі: 1) звернення з особистою заявою до сільської, селищної, міської ради про складення ним повноважень старости; 2) припинення громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України; 3) набуття громадянства іншої держави; 4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 5) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 6) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим; 7) його смерті; 8) відкликання з посади за народною ініціативою.

Згідно абзацу першого частини 2 цієї статті, повноваження старости можуть бути достроково припинені за рішенням сільської, селищної, міської ради, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. Рішення про дострокове припинення повноважень старости рада приймає таємним або відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу ради.

Пунктом 5 частини 7 статті 79-1 Закону 280/97-ВР передбачено, що у випадку, передбаченому абзацом першим частини другої цієї статті повноваження старости припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з дня прийняття відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень старости.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Спір між сторонами стосується правомірності дострокового припинення повноважень виконуючого обов`язки старости Званівською сільською радою – відповідачем 1 та наявності підстав для прийняття відповідного рішення. В наданому позові не зазначається про допущення порушень процедури прийняття оскаржуваного рішення про дострокове припинення повноважень старости.

Оскільки оскаржуване позивачем рішення прийнято Званівською сільською радою, вимоги позивача, про скасування такого рішення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, що адресовані до сільського голови Званівської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білицького О.О ОСОБА_5 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що підставою прийняття відповідачем 1 рішення про дострокове припинення повноважень старости ОСОБА_1 визначено порушення нею Конституції та законів України, не забезпечення здійснення наданих їй повноважень. Такому висновку передувало встановлення 29.05.2018 відсутності ОСОБА_1 у службовому приміщенні більше 3 годин.

Згідно наданих відповідачем 1 документів, 29.05.2018 в ході проведення секретарем сільської ради Чапликом В.Р. моніторингу виходу працівників Верхньокам`янського старостинського округу та дотримання ними вимог Кодексу законів про працю України за усним дорученням сільського голови Білицького О.О. встановлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці – в службовому приміщенні за адресою: с. Верхньокам`яське, вул. Землянова, буд. 1, про що складений акт. Зазначений акт підписаний: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (депутат Званівської сільської ради), ОСОБА_8 (депутат Званівської сільської ради) та ОСОБА_9 (депутат Званівської сільської ради) та жителями с. Івано-Дар`ївки: Супряга А. ОСОБА_10 ., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

В особовій справі позивача наявні пояснення на ім`я сільського голови Білицького О.О. від жителів с. Івано-Дар`ївки: ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за змістом яких кожен з опитуваних не бачив ОСОБА_1 на території села 29.05.2018.

Як зазначила позивач в пояснювальній записці на ім`я секретаря Званівської сільської ради ОСОБА_6 , 29.05.2018 о 7 годині 30 хвилин вона прийшла на своє робоче місце до адміністративного приміщення Верхньокам`янського старостинського округу та розпочала роботу з документацією. В цей час їй зателефонував голова Бахмутської районної ради ОСОБА_3 та повідомив, що він чекає на неї з метою виїзду в село Івано-Дар`ївка для особистого привітання та вручення подарунків родини ОСОБА_14 , про що напередодні в день святкування Дня села вона оголошувала на зборах жителів сіл Верхньокам`янське, Новоселівка, ІваноДар`ївка, а також для прийняття рішення по зверненню жителів села ІваноДар`ївка щодо благоустрою криниці в їх селі. Близько 7-45 години вона на автомобілі голови Бахмутської районної ради виїхала в с. Івано-Дар`ївка. В село Верхньокам`янське вони повернулися на початку 11-ї години та заїхали вручити подарунки та привітати багатодітну матір жительку села ОСОБА_15 з народженням дитини. Після цього голова Бахмутської районної ради поїхав по своїм справам, а позивач пішла до адміністративного приміщення на своє робоче місце. По дорозі вона спілкувалася з жителями села, відповідала на їх питання. Зайшовши до свого робочого кабінету приблизно о пів на дванадцяту, побачила, що на неї чекає секретар Званівської сільської ради ОСОБА_6 , якому вона розповіла про своє місцезнаходження та причини відсутності в своєму робочому кабінеті.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначила, що 29.05.2018 вона бачила ОСОБА_1 в с. Верхньокам`янському близько 10 години ранку. Свідок зазначила. що ОСОБА_1 залишила їй подарунок для передачі родині Колтко, що не були присутніми 28.05.2018 на святковому концерті, присвяченому "Дню села Верхньокам`янське". Після нетривалого спілкування з приводу святкування Дня захисту дітей, ОСОБА_1 направилась до службового приміщення.

Представники відповідачів в ході розгляду справи наполягали на тому, що складений секретарем сільської ради акт про відсутність позивача на робочому місці свідчить про порушення ОСОБА_1 положень Кодексу законів про працю України, зауважували на тому, що робочим місцем позивача є службове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , залишати службове приміщення протягом робочого дня без повідомлення керівника – сільського голови ОСОБА_17 О ОСОБА_18 позивач, на думку представників відповідачів, не має права.

Суд вважає наведені доводи відповідача 1 помилковими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Виходячи з обсягу прав та обов`язків старости, як посадової особи органів місцевого самоврядування, визначених ст. 54-1 Закону України № 280/97-ВР, статтями 8, 9 Закону України № 2493-ІІІ, мету запровадження цієї посади місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що здійснення повноважень старостою громади не може бути обмежено роботою в службовому приміщенні, староста має право самостійно визначати напрямки своєї діяльності та дії, що мають бути вчинені ним задля ефективнішого виконання своїх повноважень. Староста, як уповноважена особа територіальної громади, може самостійно організовувати та приймати участь у певних заходах у межах старостинського округу. Крім цього, між старостою та сільським головою відсутні відносини прямого підпорядкування, тобто сільський голова не є безпосереднім керівником старости, що виключає необхідність отримання дозволу від сільського голови задля виходу старости за межи службового приміщення.

Матеріалами справи та поясненнями позивача підтверджено факт її відсутності з 8 години до 11:30 години 29.05.2018 за місцем роботи: с. Верхньокам`янське, вул. Землянова, 1, втім суд вважає що відсутність старости не є безумовним свідченням порушення вимог Кодексу законів про працю України та нездійснення повноважень старости в період відсутності. В ході судового розгляд справи свідок ОСОБА_16 підтвердила факт перебування позивача вранці 29.05.2018 в межах старостинського округу – в с. Верхньокам`янському з метою привітати мешканців територіальної громади. Надані трьома мешканцями села Івано-Дар`ївка пояснення стосовно того, що вони протягом ранку 29.05.2018 не бачили ОСОБА_1 в межах села Івано-Дар`ївка не є належним та беззаперечним доказом відсутності ОСОБА_1 на території як зазначеного села, так і на території старостинського округу, що включає кілька сел.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення позивачем порушення Конституції України та законів України, незабезпечення здійснення повноважень в період 3-годинної відсутності за місцем роботи 29.05.2018, що визначено відповідачем 1 підставою дострокового припинення повноважень в.о. старости ОСОБА_1 .

Оскаржуване позивачем рішення містить посилання на матеріали службового розслідування, водночас, до матеріалів справи відповідачем 1 не було надано жодного документу, складеного у відповідності до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України “Про запобігання корупції” прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 691). Так само, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про повідомлення позивача про розгляд питання про дострокове припинення її повноважень на пленарному засіданні сільської ради, відсутні протокол пленарного засідання, що унеможливлює встановлення факту обговорення питання дострокового припинення повноважень позивача на пленарному засіданні сесії сільської ради. Рішення про поновлення позивача на посаді на виконання судового рішення у справі № 805/5118/18-а та прийняття рішення про дострокове припинення повноважень старости прийняті в один день у межах одного пленарного засідання сесії ради.

Наведені обставини свідчать про порушення відповідачем 1 під час розгляду питання про дострокове припинення повноважень старости права позивача на участь в пленарному засіданні та надання пояснень з приводу обставин, що стали підставою розгляду питання про дострокове припинення повноважень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено обґрунтованість рішення Званівської сільської ради № 7/2-26 від 28.02.2019 «Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу Верголяс В.В.» та вважає зазначене рішення таким, що прийнято за відсутності на те правових підстав, з огляду на що вимоги позивача про визнання зазначеного рішення протиправним та скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій аркушів трудової книжки позивача, оригінал якої надавався для огляду, в трудовій книжці відсутній запис про звільнення позивача. З огляду на положення пункту 3 частини одинадцятої статті 79-1 Закону № 280/97-ВР, яким визначено, що повноваження старости припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з дня прийняття відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень старости, суд вважає, що в даному випадку дострокове припинення повноважень старости є одночасно і звільненням позивача. Підставою звільнення старости в межах спірних правовідносин є оскаржуване позивачем рішення Званівської сільської ради від 28.02.2019 № 7/2-26 «Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу Верголяс В.В. та не потребує додаткового оформлення наказом про звільнення.

Відсутність відповідного запису про звільнення в трудовій книжці позивача внаслідок дострокового припинення повноважень міського голови, враховуючи перебування трудової книжки в позивача не впливає на факт звільнення ОСОБА_1 з посади старости відповідно до Закону № 280/97-ВР в день прийняття Званівською міською радою рішення від 28.02.2019 № 7/2-26 «Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу Верголяс В.В.»

Отже, вимоги позивача в частині поновлення на посаді також підлягають задоволенню.

Оскільки судом визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню спірне розпорядження про звільнення від 28.02.2019 № 7/2-26 «Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу Верголяс В.В.», то стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.02.2019 року по 10.06.2019.

Розрахунок середнього заробітку працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядом обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).

Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки позивача звільнено зі служби повторно 28.02.2019, втім з 15.06.2018 вона фактично не працювала та не отримувала заробітну плату, враховуючи поновлення на посаді 28.02.2019, то сума виплат обчислюється за два попередні календарні місяці до первинного звільнення. Починаючи з 01.03.2019 по 10.06.2019 включно, вимушений прогул складає 68 робочих дні.

Як встановлено в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 року № 805/5118/18 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 357,34 грн.

Таким чином час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 28.02.2019 по 10.06.2019 включно складає 68 робочих дні, а тому стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 24 299,12 грн. (357,34 грн. х 68 р.д.) з відрахуванням обов`язкових платежів.

Середній заробіток за місяць становить 7 146,80 грн. (357,34 грн. х 20 дн.).

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідачем 1 не доведено наявності підстав для дострокового припинення повноважень позивача, з огляду на що вимоги позивача до Званівської сільської ради в частині скасування рішення про дострокове припинення поновлень, поновлення на посаді та стягнення заробітку з час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог позивача задоволенню не підлягає.

Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», положень Кодексу законів про працю України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Званівської сільської ради (адреса: 84528, Донецька обл., с. Званівка, вул. Перемоги, буд. 1, ЄДРПОУ 04341074) та сільського голови Званівської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення Званівської сільської ради від 28.02.2019 № 7/2-26 «Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу Верголяс В.В.», поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 березня 2019 по день винесення рішення по справі та стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Званівської сільської ради від 28.02.2019 № 7/2-26 «Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу Верголяс В.В.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу.

Стягнути зі Званівської сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2019 по 10 червня 2019 року в сумі 24299 (двадцять чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять) гривень 12 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. старости Верхньокам`янського старостинського округу з 10.06.2019 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 7146 (сім тисяч сто сорок шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 18.06.2019.

Суддя А.С. Михайлик