Рішення № 82461383, 18.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1429/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Ковельське ОУПФУ, відповідач), в якому просить: 1) визнати дії протиправними щодо призначення і виплати позивачу, як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від заробітної плати працюючого судді; 2) зобов`язати зарахувати позивачу до стажу роботи судді, що дає судді право на відставку, стаж роботи на посаді юрисконсульта, тобто три роки; 3) здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового утримання в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 12.03.2019, із врахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, а також зазначено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 12.03.2019 ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді (суддівської винагороди), виходячи з 20 повних років стажу на посаді судді, на підставі діючого на той час без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді. Позивач вважає, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання з 12.03.2019 повинен складати 86% заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного, максимального розміру, тобто за 20 років на посаді судді - 80% та 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) - 6%. Так, 05.04.2019 він звернувся із заявою до відповідача, в якій просив роз`яснити який стаж зараховано йому до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та в якому розмірі у відсотковому відношенні йому буде виплачуватись довічне грошове утримання судді у відставці. Відповідач повідомив, що так як стаж роботи безпосередньо на посаді судді становить 17 років 7 місяців 21 день, тому розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди. ОСОБА_1 вважає, що стаж судді відповідачем визначено невірно, так як згідно вимог законодавства стаж суді на дату призначення довічного грошового утримання становив 23 роки, що підтверджується розрахунком стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового судді у відставці, виданого Ковельським міськрайонним судом Волинської області, до якого включено стаж роботи юрисконсультом 3 роки. Позивач просить зарахувати до страхового стажу відповідний період роботи, призначити і виплатити пенсію, з врахуванням даного страхового стажу, починаючи з 12.03.2019.

04.06.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов. Представник відповідача його вимог не визнав, посилаючись на те, що для вирішення питання про визначення періодів роботи, які входять до стажу роботи судді, необхідно керуватися саме тими нормами, які діяли на момент призначення на посаду. Так Законом України «Про статус суддів» №2682 від 15.12.1992 не було передбачено можливості зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Оскільки Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), то для застосування до правовідносин, що склались з позивачем, положень частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016, немає підстав, оскільки на момент обрання на посаду такої норми в законодавстві, яке діяло, на той час, не існувало.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подали, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1968 року народження, Указом Президента України від 15.06.2001 № 438/2001 «Про призначення суддів», був призначений на посаду судді Краснолуцького міського суду Луганської області.

Наказом начальника територіального управління № 289 від 02.08.2004, на підставі указу Президента України від 01.06.2004 № 597/20 приступив до виконання обов`язків заступника голови Краснолуцького міського суду Луганської області.

Постановою Верховної ради України від 02.11.2006 позивач був обраний суддею безстроково.

Наказом начальника територіального управління від 12.06.2007 № 164/к, відповідно до рішення ради суддів України від 31.05.2007 № 53, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків заступника голови Краснолуцького міського суду Луганської області.

Указом президента України від 14.02.2015 «Про переведення суддів» позивач був переведений з посади судді Краснолуцького міського суду Луганської області на посаду судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

З 10.03.2014 ОСОБА_1 був зарахований в штат Ковельського міськрайонного суду Волинської області за переведенням з посади судді Краснолуцького міського суду Луганської області.

З 12.02.2019 позивач був обраний на посаду заступника голови Ковельського міськрайонного суду Волинської області на підставі рішення зборів суддів № 2 від 12.002.2019.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 05.03.2019 № 663/о/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відставку на підставі заяви від 20.02.2019.

Наказом голови Ковельського міськрайонного суду Волинської області № 6/02.04 від 11.03.2018, позивача відраховано зі штату Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відставку з 11.03.2019.

12.03.2019 Ковельським ОУПФУ позивачу було призначено довічне грошове утримання судді у відставці.

05.04.2019 позивач подав заяву до Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про роз`яснення щодо зарахованого йому стажу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та в якому розмірі у відсотковому відношенні йому буде виплачуватись довічне грошове утримання судді у відставці.

Листом від 18.04.2019 № 123/Н-01 Ковельське ОУПФУ повідомило позивача, що так як стаж роботи безпосередньо на посаді судді становить 17 років 7 місяців 21 день, тому розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до положень статті 126 Конституції України, суддя обіймає посаду безстроково. Підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

Частиною другою статті 127 Конституції України встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 21.06.2001 № 2534- III (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) (далі - Закон № 2534-ІІІ), на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Частинами першою, третьою статті 116 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Частиною другою статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 № 584/95 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Зазначена норма пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.

Водночас, частина перша статті 7 Закону № 2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-XII на день їх обрання.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково трьох років роботи в галузі права.

Такий висновок наведено і у спільному листі від 05.11.2018 голови Вищої ради правосуддя І.Бенедисюка, в.о. голови Верховного Суду Б.Львова, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України С.Козьякова, в.о. голови Ради суддів України А.Жука, голови Державної судової адміністрації України З.Холоднюка, ректора Національної школи суддів України М.Оніщука «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді», адресованого апеляційним та місцевим судам.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі №9901/812/180.

Згідно з розрахунком Ковельського міськрайонного суду Волинської області стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , позивач: з 06.06.1986 по 20.05.1988 проходив службу в Збройних Силах СРСР; з 01.09.1990 по 01.09.1991 навчався на денному факультеті Харківського юридичного інституту: з 04.01.1996 по 03.05.1999 працював юрисконсультом ТзОВ «Дана»; з 16.07.2001 по 06.03.2015 працював суддею, заступником Краснолуцького міського суду Луганської області; з 10.03.2015 по 11.03.2019 працював суддею, заступником Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

Отже, суддівський стаж на час виходу позивача у відставку, а саме, 11.03.2019, складав 23 роки, з яких дійсно ОСОБА_1 17 років 7 місяців 21 день має стаж роботи на посаді судді, 2 роки - календарний період проходження строкової військової служби та 6 місяців - половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, та відповідно 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), який надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 2 пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, враховуючи, що суддівській стаж позивача на час виходу у відставку 12.03.2019 складав 23 роки, розмір його щомісячного довічного грошового утримання з 12.03.2019 складає 86% заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного, максимального розміру.

Згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому, у зв`язку із досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Відтак, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправними дій Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення і виплати позивачу, як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від заробітної плати працюючого судді; зобов`язання зарахувати позивачу до стажу роботи судді, що дає судді право на відставку, стаж роботи з 04.01.1996 по 03.05.1999 на посаді юрисконсульта ТзОВ «Дана»; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 12.03.2019, із врахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, необхідно стягнути на користь позивача всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 768,40 грн. на підставі квитанції № 0.0.1337470272.1 від 25.04.2019 (а. с. 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 243, 246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення і виплати ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% від заробітної плати працюючого судді.

Зобов`язати Ковельське об`єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає судді право на відставку, стаж роботи з 04.01.1996 по 03.05.1999 на посаді юрисконсульта ТзОВ «Дана».

Зобов`язати Ковельське об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 12.03.2019, із врахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 101, код ЄДРПОУ 37788984) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер