Рішення № 82461363, 06.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 червня 2019 р. Справа № 120/1041/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Савелової Марини Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підписаний представником позивача ОСОБА_2 , до Управління Держпраці у Вінницькій області, у якому просить визнати протиправними та скасувати постанови від 09 січня 2019 року про накладення штрафу в сумі 372300 гривень та від 17 січня 2019 року про накладення штрафу в сумі 335070 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що 09 січня 2019 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування серії ВН №2052/1573/НП від 18 грудня 2018 року прийнято постанову, якою на фізичну особу–підприємця ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 372300 гривень.

Іншою постановою від 17 січня 2019 року, прийнятою на підставі акту інспекційного відвідування від 27 грудня 2018 року, відповідачем накладено на позивача штраф в розмірі 335070 гривень.

Позивач вважає, що відповідачем вказані рішення прийнято протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

07 травня 2019 року до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому вказав на те, що на підставі наказу та направлення працівники Управління Держпраці у Вінницькій області здійснили спробу провести інспекційне відвідування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому здійснює підприємницьку діяльність позивач. Однак, у зв`язку з відсутністю фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності працівниками Управління Держпраці у Вінницькій області 18 грудня 2018 року складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів. В подальшому відповідачем 27 грудня 2018 року складено акт інспекційного відвідування, у якому зафіксовано виявлені в ході відвідування порушення, а саме: із трьома особами не укладено трудові договори. На підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування прийнято постанову, якою на фізичну особу–підприємця ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 372300 гривень. На підставі акту інспекційного відвідування прийнято постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 335070 гривень.

У судовому засіданні, що відбулося 07 травня 2019 року, судом задоволено клопотання представника позивача про виклик у судове засідання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про що постановлено ухвалу.

Іншою ухвалою від 07 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 травня 2019 року.

За результатами проведеного судового засідання, яке відбулося 22 травня 2019 року, оголошено перерву у судовому засіданні до 31 травня 2019 року у зв`язку із необхідністю здійснення виклику свідків у наступне судове засідання.

У судовому засіданні 31 травня 2019 року як свідків допитано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Так, свідок ОСОБА_3 повідомив, що з 17 грудня 2018 року працював у «Negroni Bar» адміністратором на підставі трудового договору. 18 грудня 2018 року у бар зайшли інспектори Управління Держпраці у Вінницькій області та повідомили про проведення інспекційного відвідування. Однак, свідок ОСОБА_3 повідомив інспекторів про відсутність фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 . Також підтвердив, що 18 грудня 2018 року написав пояснення, у яких зазначив, що виконує функції директора, однак, насправді на той момент він виконував функції адміністратора, про що свідчить укладений трудовий договір як з адміністратором.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що справді у грудні 2018 року працював у «Negroni Bar» барменом на підставі трудового договору. Також зазначив, що у той день, коли прийшли працівники Управління Держпраці у Вінницькій області, був перший його робочий день.

Свідок ОСОБА_4 вказала на те, що у грудні місяці 2018 року вирішила попрацювати барменом у «Negroni Bar». Працювала на підставі трудового договору, що був укладений 14 грудня 2018 року.

Свідок ОСОБА_6 повідомив, що на підставі договору про надання бухгалтерських послуг від 30 травня 2018 року фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 надає бухгалтерські послуги. Свідок зазначив, що присутнім під час інспекційного відвідування не був. Свідок підтвердив, що окрім надання бухгалтерських послуг надавав послуги по оформленню трудових договорів, що мали місце в грудні місяці 2018 року, після чого надсилав повідомлення до фіскального органу про прийняття таких працівників на роботу.

Окрім того, в ході судового засідання 31 травня 2019 року судом постановлено ухалу без виходу до нарадчої кімнати, якою відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про допит як свідка інспектора Управління Держпраці у Вінницькій області Жовміра ОСОБА_7 . Також після закінчення з`ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами представником позивача заявлено клопотання про надання йому часу для підготовки до судових дебатів. За результатами розгляду такого клопотання судом постановлено ухвалу про його задоволення, у зв`язку із чим у судовому засіданні оголошено перерву до 06 червня 2019 року.

У судовому засіданні 06 червня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у адміністративному позові.

Натомість, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані ними докази, суд встановив наступне.

17 грудня 2018 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області видано наказ №1557-0, яким працівникам Управління ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доручено провести інспекційне відвідування у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (місце здійснення підприємницької діяльності: місто Вінниця, вул. Визволення, 8) з питань додержання законодавства про працю за пунктами 3.1, 3.7, 3.9, 3.10, 11.1 форми акту, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338. Вказаним наказом визначено період проведення інспекційного відвідування: з 18 по 19 грудня 2018 року.

На підставі вказаного наказу 17 грудня 2018 року видано направлення на проведення інспекційного відвідування.

18 грудня 2018 року особами, яких уповноважено провести інспекційне відвідування, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування серії НОМЕР_1 №2052/1573/НП. У цьому акті зазначено причини неможливості проведення інспекційного відвідування: відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за адресою здійснення підприємницької діяльності; відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, також 18 грудня 2018 року складено вимогу про надання/поновлення документів серії НОМЕР_1 №2052/1573/ПД. У вимозі вказано на необхідності надання до 27 грудня 2018 року наступних документів: трудові договори за 2018 рік; повідомлення про прийняття на роботу працівників, що надсилалося до фіскального органу; документи, що підтверджують сплату єдиного внеску за працівників у 2018 році.

У акті про неможливість проведення інспекційного відвідування зазначено, що строк його проведення зупинено до 27 грудня 2018 року.

27 грудня 2018 року працівниками Управлінням Держпраці у Вінницькій області складено акт інспекційного відвідування серії ВН №2052/1573/НП/АВ, у якому йдеться про виявлення в ході інспекційного відвідування порушень частини 1 статті 21 та частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: трудові договори не укладені з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4

09 січня 2019 року на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування серії ВН №2052/1573/НП від 18 грудня 2018 року відповідачем прийнято постанову серії ВН №2052/1573/НП/ТД-ФС, якою на фізичну особу–підприємця ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 372300 гривень. У вказаній постанові зазначено, що фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 здійснено перешкоду діяльності інспектору праці шляхом ненадання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, чим допущено порушення абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Іншою постановою серії ВН №2052/1573/НП/АВ/ТД-ФС від 17 січня 2019 року, прийнятою на підставі акту інспекційного відвідування серії ВН №2052/1573/НП/АВ від 27 грудня 2018 року, відповідачем накладено на позивача штраф в розмірі 335070 гривень. У цій постанові йдеться про те, що за результатами проведеного інспекційного відвідування виявлено, що фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 допущено до роботи найманих працівників без оформлення з ними трудових відносин, чим допущено порушення абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Надаючи правову оцінку постанові серії ВН №2052/1573/НП/ТД-ФС, що прийнята 09 січня 2019 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області, суд зважає на таке.

Як встановлено судом, вказана постанова прийнята у зв`язку із здійсненням позивачем перешкоди діяльності інспектору праці шляхом ненадання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, що свідчить про допущення порушення, передбаченого абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Водночас, вказана норма є бланкетною, адже для розкриття свого змісту відсилає до інших приписів частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (зокрема, абзаців 2 та 6 частини 2 згаданої статті).

Так, у абзаці 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України йдеться про самостійний вид порушення, що полягає у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Абзац 6 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, як і абзац 2 цієї ж частини також передбачає самостійний вид порушення, що полягає у недопущенні до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створенні перешкод у її проведенні.

Відтак, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що відповідальність за порушення, що передбачене абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, може мати місце у разі вчинення дій, що полягають у недопущенні до проведення перевірки, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення одного з таких порушень: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Разом із тим, зважаючи на те, що постанова серії ВН №2052/1573/НП/ТД-ФС від 09 січня 2019 року прийнята на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування, складеного 18 грудня 2018 року, саме тому судом досліджувались підстави складання такого акту.

У акті про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за адресою здійснення підприємницької діяльності; відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Водночас, пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року (підлягає застосуванню, адже був чинним на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Порядок), передбачено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Отже, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування може бути складений за наявності однієї з наступних передумов: 1) у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку); 2) відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування); 3) відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Суд встановив, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року складено у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за адресою здійснення підприємницької діяльності, а також відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що відповідає другій та третій передумові складання такого акту, про що йдеться у пункті 16 Порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці визначено як окрему (самостійну) передумову для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Однак, при винесенні постанови серії ВН №2052/1573/НП/ТД-ФС від 09 січня 2019 року відповідачем не враховано того, що відповідальність до позивача застосовано саме за створення позивачем перешкоди у діяльності інспектора праці шляхом ненадання необхідних документів, що не узгоджується із приписами пункту 16 Порядку, адже акт про неможливість проведення інспекційного відвідування не складався у зв`язку із створенням об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора, а зовсім з інших підстав (відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за адресою здійснення підприємницької діяльності, а також відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю).

Окрім того, на переконання суду, зазначення у акті про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року форм створення перешкод у діяльності інспектора (в тому числі й тих, що слугували підставами складання цього акту) не узгоджується із пунктом 16 Порядку в частині тлумачення поняття «створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці», адже у пункті 16 Порядку конкретизовано, що під цим терміном слід розуміти відмову у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку).

Більше того, з наведених у пункті 16 Порядку форм можливих перешкод у діяльності інспектора, що можуть створюватися об`єктом відвідування, слідує, що такі можуть мати місце за активної поведінки об`єкта відвідування.

Проте, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року складено у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за адресою здійснення підприємницької діяльності, а також відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що не може свідчити про можливість вчинення позивачем активної поведінки шляхом створення перешкод у діяльності інспектора, адже об`єкта відвідування не було виявлено за місцем здійснення діяльності, про що йдеться у акті.

На думку суду, працівниками відповідача помилково застосовано дві підстави для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року (у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за адресою здійснення підприємницької діяльності, а також відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю), оскільки застосування першої з них виключає (унеможливлює) застосування іншої, адже у разі відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи будь-які документи, необхідні для проведення відвідування, не можуть бути надані.

Таким чином, постанова серії ВН №2052/1573/НП/ТД-ФС, що прийнята 09 січня 2019 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області, є протиправною та підлягає скасуванню.

Окрему увагу суд звертає на положення пункту 18 Порядку, яким передбачено, що у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів; на час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Однак, суд дійшов висновку, що у акті про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року безпідставно вказано таку підставу для його складання, як відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що, в свою чергу, підтверджує необгрунтованість надіслання позивачеві письмової вимоги із зазначенням строку надання необхідних документів.

Окрім того, на безпідставність надіслання письмової вимоги вказує й та обставина, що із пункту 18 Порядку слідує, що в такій вимозі зазначається строк саме поновлення документів, а не їх надання, як про це вказано у вимозі серії ВН №2052/1573/ПД від 18 грудня 2018 року.

Отже, на думку суду, застосування пункту 18 Порядку в частині надіслання письмової вимоги із зазначенням строку поновлення документів може мати місце у тому випадку, якщо акт про неможливість проведення інспекційного відвідування складено саме через відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, а про відсутність таких документів можливо дійти висновку лише за наявності об`єкта відвідування або його уповноваженого представника, якщо вони вказують на неможливість надання таких документів (наприклад, у зв`язку із їх втратою). А тому саме з метою надання строку для поновлення таких документів і складається письмова вимога.

Надаючи правову оцінку постанові серії ВН №2052/1573/НП/АВ/ТД-ФС, що прийнята 17 січня 2019 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області, суд зважає на таке.

Суд встановив, що вказана постанова прийнята у зв`язку із виявленим в ході інспекційного відвідування порушення позивачем вимог частини 1 статті 21 та частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: позивач допустила до роботи найманих працівників без оформлення з ними трудових відносин (мова йде про трьох працівників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ). Відповідальність за допущене порушення передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Водночас, в ході судового розгляду встановлено, що на момент проведення інспекційного відвідування з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 позивачем були укладені трудові договори.

Однак, вказані трудові договори не були надані позивачем працівникам Управління Держпраці у Вінницькій області 18 грудня 2018 року в зв`язку з відсутністю її за місцем здійснення підприємницької діяльності, що не заперечується й відповідачем. Також такі договори не були надані й в останній день проведення інспекційного відвідування (27 грудня 2018 року), оскільки працівниками Управління Держпраці у Вінницькій області не здійснювався вихід за місцем проведення позивачем діяльності.

Разом із тим, наявні в матеріалах справи заяви про прийняття на роботу ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , що датовані 14 грудня 2018 року, накази про прийняття на роботу також датовані 14 грудня 2018 року, а також трудові договори свідчать про те, що під час проведення інспекційного відвідування між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 існували трудові відносини. Вказані документи підтверджують те, що ОСОБА_3 прийнято на роботу адміністратором, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . – барменами.

Про виконання на момент проведення інспекційного відвідування ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визначених трудовими договорами обов`язків свідчать також затверджений позивачем як роботодавцем графік роботи, табель обліку використання робочого часу за грудень 2018 року, розрахункова відомість за грудень 2018 року, а також платіжні документи, що підтверджують сплату позивачем обов`язкових платежів за найманих працівників.

Факт прийняття ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на роботу 14 грудня 2018 року знайшов підтвердження під час надання ними показань як свідками.

Відтак, суд вважає, що працівниками Управління Держпраці у Вінницькій області помилково зроблено висновки у акті інспекційного відвідування від 27 грудня 2018 року щодо відсутності трудових договорів, що укладені між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Окрім того, не знайшли також підтвердження посилання у акті інспекційного відвідування від 27 грудня 2018 року на ненадіслання повідомлення до фіскального органу про прийняття працівників на роботу, оскільки у матеріалах справи міститься повідомлення про прийняття працівників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) на роботу, що датоване 19 грудня 2018 року. Квитанція №2 свідчить про те, що 19 грудня 2018 року повідомлення про прийняття на роботу прийнято Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією.

Отже, на момент складання акту інспекційного відвідування від 27 грудня 2018 року позивачем було повідомлено орган державної фіскальної служби про прийнятих на роботу працівників.

При цьому, суд переконаний, що надіслання позивачем до фіскального органу повідомлення про прийняття на роботу працівників 19 грудня 2018 року не може слугувати підставою для застосування відповідальності відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, адже вказана норма не ставить у залежність накладення фінансових санкцій від надіслання чи ненадіслання такого повідомлення.

Таким чином, суд доходить висновку, що постанова серії ВН №2052/1573/НП/АВ/ТД-ФС від 17 січня 2019 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Водночас, суд вважає необгрунтованими твердження представника позивача на неможливості застосування відповідачем під час державного контролю за додержанням законодавства про працю Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, в зв`язку з визнанням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду нечинною згадану постанову Кабінету Міністрів України, адже на момент проведення інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваних постанов такий Порядок був чинним.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, зважаючи на задоволення позову повністю, тому на користь позивача слід стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 7073,70 гривні за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на фізичну особу - підприємця Бонюк ОСОБА_10 Миколаївну штрафу серії ВН №2052/1573/НП/ТД-ФС, що прийнята Управлінням Держпраці у Вінницькій області 09 січня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на фізичну особу - підприємця Бонюк Валентину Миколаївну штрафу серії ВН №2052/1573/НП/АВ/ТД-ФС, що прийнята Управлінням Держпраці у Вінницькій області 17 січня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в розмірі 7073 (сім тисяч сімдесят три) гривні 70 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_11 Миколаївна (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Магістрацька, 37; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39845483)

Повний текст рішення складено 18.06.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович