Рішення № 82461309, 12.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 червня 2019 р. Справа № 120/1491/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Т.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Москальчука Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 )

до: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617)

про: визнання додатку до рішення протиправним та зобов`язання повторно розглянути заяву

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вінницької міської ради про визнання додатку до рішення протиправним та зобов`язання повторно розглянути заяву.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято п. 2 додатку №2 до рішення 40 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 26.04.2019 року №1740, яким відмовлено в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2 , площею 0,0093 га за рахунок земель будинковолодіння АДРЕСА_2 , не переданих у власність та користування для розширення території для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд для передачі в оренду. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.

29.05.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що оскаржуване рішення 40 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 26.04.2019 року №1740 в частині п. 2 додатку 2 прийняте у встановленому законом порядку.

31.05.2019 року представником відповідача заявлено клопотання про залучення третьої особи – ОСОБА_3 . Обґрунтовуючи подане клопотання зазначив, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої у м. АДРЕСА_2 за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0093 га у зв`язку із тим, що рішенням Вінницької міської ради №1132 від 30.03.2018 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою на дану ділянку ОСОБА_3

Визначаючись щодо заявленого клопотання, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч. 4ст. 49 КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

При вирішенні питання щодо залучення третьої особи, в ході судового засідання судом встановлено, що земельна ділянка, на яку бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 і земельна ділянка, стосовно якої, рішенням Вінницької міської ради №1132 від 30.03.2018 року, надано дозвіл на складання проекту землеустрою ОСОБА_3 є різними, хоча і знаходяться у близькості одна від одної.

Відтак, суд вважає, що рішення у даній справі жодним чином не може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_3 .

З урахуванням викладеного, протокольною ухвалою суду від 31.05.2019 року, яка занесена до журналу судового засідання, у задоволенні клопотання про залучення третьої особи відмовлено.

31.05.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача звернув увагу суду на те, що 118 ЗК України визначає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. В оскаржуваній відмові відповідач не посилається на ч. 7 ст. 118 ЗК України, яка передбачає надання відмови із вказаних підстав.

Крім того, зауважив, що листом Держкомзему України від 14.10.2013 року №22-28-0.17-17842/2-13 було роз`яснено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, наявність рішень (розпорядження) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності не є підставою для відмови іншій особі, у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

10.06.2019 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача повідомив суду, що відмова у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0093 га на вул. Тараса Сича була обґрунтована невідповідністю прийнятим попередньо нормативним актам, що у свою чергу не суперечить ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України. Так, Земельним кодексом України у ч.7 ст.118 передбачено, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, відмова, що обґрунтовується прийнятими нормативним актами, які відповідають вимогам Конституції України та Законів України, базується на чинних нормах законодавства.

Також, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Орган місцевого самоврядування при прийнятті рішень враховує попередньо прийняті рішення та правові позиції щодо розгляду питань у сфері земельних відносин.

При вирішенні питання про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_4 .О враховано попередньо прийняте міською радою рішення, технічні та графічні матеріали, які стосуються меж та площі вказаних земельних ділянок.

Отже, при прийнятті оскаржуваного додатку до рішення Вінницькою міською радою не було допущено відступлення від положень ст. 118 ЗК України.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо позову та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу від - 07.06.2018 року ОСОБА_1 придбано будинковолодіння по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0409 га кадастровий номер НОМЕР_2 також по вказаній адресі, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.06.2018 року.

Проте, за вказаним будинковолодінням проінвентаризована по фактичному користуванню з 2003 року земельна ділянка площею 508 кв.м., що підтверджується викопіюванням з технічних паспортів на будинковолодіння від 16.07.2003 року, від 23.07.2014 року.

У березні 2019 році ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2 , площею 0,0093 га за рахунок земель будинковолодіння АДРЕСА_2 .

АДРЕСА_2 міською радою 26.04.2019 року на 40 сесії 7 скликання прийнято рішення №1740, яким відповідно до п.2 додатку №2 відмовлено у наданні такого дозволу, у зв`язку із тим, що п. 1.3. рішення Вінницької міської ради від 30.03.2018 року №1132 було надано дозвіл на виготовлення складання проекту землеустрою на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 .

Враховуючи наведені вище обставини позивач вважає п.2 додатку №2 до рішення 40 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 26.04.2019 року протиправним, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, питання щодо передачі земельних ділянок у власність є виключними повноваженнями міської ради, що реалізовується шляхом розгляду на пленарних засіданнях міської ради, за результатами яких приймаються рішення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17.

Тобто, проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. У даному випадку таким органом є Вінницька міська рада.

Позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що рішенням Вінницької міської ради №1132 від 30.03.2018 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою на дану ділянку ОСОБА_3 .

Однак, суд зазначає, що в основу оскаржуваного рішення від 26.04.2019 року №1740 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не може бути покладена така підстава як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на одну й ту саму земельну ділянку.

Проте, діюче законодавство не містить заборони органам місцевого самоврядування видавати декілька дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо однієї й тієї земельної ділянки.

Аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року №463/3375/15-а.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені в оскаржуваному рішенні Вінницької міської ради від 26.04.2019 року №1740, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні та зазначено вище, земельна ділянка, на яку бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 і земельна ділянка, стосовно якої рішенням Вінницької міської ради №1132 від 30.03.2018 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою ОСОБА_3 є різними, хоча і знаходяться у близькості одна від одної.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Вінницької міської ради від 26.04.2019 року №1740 прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати Вінницьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2 площею 0,0093га, за рахунок земель будинковолодіння АДРЕСА_2 не переданих у власність та користування для розширення території для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд для передачі в оренду.

Суд зауважує, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати п.2 додатку №2 до рішення 40 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 26.04.2019 року №1740.

Зобов`язати Вінницьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2 площею 0,0093га, за рахунок земель будинковолодіння АДРЕСА_2 не переданих у власність та користування для розширення території для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд для передачі в оренду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 18.06.2019 року.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 )

Відповідач - Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617)

Суддя /підпис/ Бошкова Юлія Миколаївна

Згідно з оригіналом: суддя:

помічник: