Рішення № 8245967, 18.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/62918.01.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Техімпекс» до           Приватного підприємства «Алді-Стілл»

про           стягнення 22612,43 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Дворник Н.І. –представник за довіреністю № 26 від 16.01.2010 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Техімпекс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Алді-Стілл»про стягнення 22612,43 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 147/1508 від 15.08.2008 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товари на загальну суму 18045,00 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товарів не виконав.

          Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 18045,00 грн., пеню у розмірі 2159,46 грн., збитки від інфляції у розмірі 1831,02 грн. та 3 % річних у розмірі 576,95 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.12.2009 року.

          Представники сторін у судове засідання 21.12.2009 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 19.11.2009 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

          Враховуючи те, що неявка представників сторін у судове засідання та неподання ними витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 18.01.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 21.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 18.01.2010 року не з’явився, повторно витребувані ухвалою суду від 21.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0896565.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          15.08.2008 року між Приватним підприємством «Алді-Стілл»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техімпекс»(надалі –позивач) укладено договір купівлі-продажу № 147/1508 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача належний йому товар, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його.

          На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товари на загальну суму 18045,00 грн., що підтверджується наданою суду накладною № 51 від 20.08.2008 року.

          З наявної в матеріалах справи довіреності на одержання цінностей серії ЯОА № 613350 від 20.08.2008 року судом вбачається, що товари були прийняті особою, належним чином на це уповноваженою.

          Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату товару за фактом поставки протягом п’ятнадцяти банківських днів.

          Відповідно до частини 1 статті 73 КЗпП України 24 серпня є святковим днем, в який робота не провадиться.

          Враховуючи зазначене, розрахуватися за поставлені товари відповідач зобов’язаний був у термін до 11.09.2008 року.

          Судом встановлено, що зобов’язання з оплати товарів відповідач не виконав.

          Отже, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 18045,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В частині 1 статті 692 ЦК України зазначається, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів виконання зобов’язання за договором щодо оплати товарів не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 18045,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2159,46 грн. за період з 11.09.2008 року до 12.03.2009 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 6.1 договору передбачено, що за прострочку оплати товарів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1,00 % від вартості неоплаченого або частково оплаченого товару за кожен день прострочення.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

          Як зазначалося вище, розрахуватися за поставлені товари відповідач зобов’язаний був у термін до 11.09.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 12.09.2008 року.

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені має здійснюватися до 11.03.2009 року.

          З огляду на вказане, розмір пені складає:

          18045,00 грн. * 24 % * 111 (з 12.09.2008 року до 31.12.2008 року) / 366 = 1313,44 грн.

          18045,00 грн. * 24 % * 70 (з 01.01.2009 року до 11.03.2009 року) / 365 = 830,56 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати поставлених товарів складає 2144,00 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2144,00 грн.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 1831,02 грн. та 3 % річних у розмірі 576,95 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати поставлених товарів складає:

          18045,00 грн. * (101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 %) –18045,00 грн. = 2831,26 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 1831,02 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          18045,00 грн. * 3 % * 111 (з 12.09.2008 року до 31.12.2008 року) / 366 = 164,18 грн.

          18045,00 грн. * 3 % * 278 (з 01.01.2009 року до 05.10.2009 року) / 365 = 412,32 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати поставлених товарів складає 576,50 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 576,50 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Алді-Стілл»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17; ідентифікаційний код 32384129) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техімпекс»(91006, Луганська обл., м. Луганськ, кв. Южний, 4, кв. 27; ідентифікаційний код 31996253) основну заборгованість у розмірі 18045 (вісімнадцять тисяч сорок п’ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 1831 (одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 02 коп., 3 % річних у розмірі 576 (п’ятсот сімдесят шість) грн. 50 коп., 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 97 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.