Рішення № 8245807, 11.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/1611.01.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Одесем”

До Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат”

Пророзірвання договору та стягнення 107489,55 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаПродунова Н.В. —представник за довіреністю від 17.11.2009 р. б/н

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесем” звернулося до суду з позовом про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю ”Русанівський м’ясокомбінат” 98631,86 грн. заборгованості з оплати наданих охоронних послуг за договором від 23.12.2008 р. та 8 857,69 грн. пені, а також про розірвання укладеного з відповідачем договору про надання охоронних послуг.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/16 від 01.21.2009 р., яку призначено до розгляду на 21.12.2009 р.

21.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2010 р. у зв’язку з неявкою у засідання представника відповідача та невиконання сторонами вимог ухвали суду в частині подання документів та доказів у справі.

У судове засідання, призначене на 11.01.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини його нез’явлення суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесем” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заявлену до стягнення суму боргу і пені та розірвавши договір, умови якого порушуються відповідачем.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати наданих охоронних послуг всупереч умовам укладеної сторонами угоди.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, протокол узгодження договірної ціни, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), виписку з рахунку про часткове погашення боргу, письмові вимоги про погашення боргу та про розірвання договору, акт звірки розрахунків, а також розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

23.12.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесем” в якості виконавця та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат” в якості замовника укладено договір про надання охоронних послуг, за умовами якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе обов’язки з організації та забезпечення пропускного режиму, охорони помешкань і майна замовника на об’єкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Сагайдака, 114.

У розділі 2 вказаної угоди сторони встановили обов’язок замовника оплачувати вартість послуг, що надаються виконавцем, що визначається у протоколі узгодження договірної ціни, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.3 та п. 2.4 договору фактичне виконання робіт фіксується сторонами в двосторонньому акті про їх прийняття, а оплата послуг проводиться в безготівковому порядку на протязі 5-ти календарних днів після підписання зазначеного акту.

За твердженнями представника позивача Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесем” у період з 31.12.2008 р. по 31.07.2009 р. належним чином надавалися відповідачеві обумовлені договором послуги, загальна вартість яких становить 170504,36 грн., натомість Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат” не оплатив в повному обсязі прийняті послуги, чим порушив взяті на себе зобов’язання та вимоги чинного законодавства.

Наведені твердження позивача знаходять своє підтвердження в матеріалах справи, де містяться розрахунок боргу за спірний період, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2008 року на суму 596,86 грн., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2009 року на суму 24272,50 грн. кожний, лист відповідача про визнання заборгованості станом на червень 2009 року, виписки з особового рахунку позивача про надходження від відповідача коштів за договором на загальну суму 71872,50 грн.

Отже, з наданих до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що позивач надав відповідачеві охоронні послуги загальною вартістю 170504,36 грн., а відповідач прийняв виконання та оплатив їх у сумі 71872,50 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача становить 98631,86 грн.

Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).

У відповідності з діючим законодавством договір про надання послуг являє собою угоду, за якою одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення договору від 23.12.2008 р., наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов’язань, що виникли за договором про надання охоронних послуг та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 98631,86 грн.

Крім суми основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 8857,69 грн. пені, нарахованої за період прострочення виконання грошового зобов’язання за договором з 22.01.2009 р. по 01.10.2009 р.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6.1 договору від 23.12.2008 р. за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Приймаючи до уваги наведені норми діючого законодавства, позовні вимоги в даній частині є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок —здійснено правильно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Зважаючи на численні прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за двосторонньою угодою від 23.12.2008 р., останній також просить суд розірвати такий договір.

Відповідно до п. 8.1 договору строк його дії встановлено до 31.12.2009 р. та передбачено його автоматичну пролонгацію на наступний термін (календарний рік) в разі відсутності взаємних претензій у сторін одна до одної.

Як вбачається з матеріалів справи листами від 26.06.2009 р. № 58, 23.07.2009 р. № 61 та 07.08.2009 р. № 62 позивач попереджав відповідача про можливість розірвання договору в разі не погашення ним заборгованості. Разом з тим, до матеріалів справи письмова вимога про розірвання договору позивачем надана не була, тобто доказів припинення договору в установленому порядку суду не подано.

Порядок розірвання договорів визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи заявлені вимоги не заперечив, доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача суджу не надав.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені судом обставини порушення відповідачем зобов’язань за договором від 23.12.2008 р., позовні вимоги в частині розірвання зазначеного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на норми ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а надмірно сплачена позивачем сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу —поверненню платнику.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір про надання охоронних послуг від 23.12.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесем” та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат” з дати набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат” (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 114, ідентифікаційний код 24732110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесем” (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, ідентифікаційний код 24926423) 98 631 (дев’яносто вісім тисяч шістсот тридцять одну) грн. 86 коп. боргу, 8857 (вісім тисяч вісімсот п’ятдесят сім) грн. 69 коп. пені, 1159 (одну тисячу сто п’ятдесят дев’ять) грн. 89 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Одесем” (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, ідентифікаційний код 24926423) зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 136 (сто тридцять шість) грн., перераховані платіжним дорученням від 08.10.2009 р. № 516, оригінал якого знаходиться в матеріалах справі № 46/16.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко