Рішення № 82457579, 04.06.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7084/16-ц

Провадження № 2/635/135/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар судового засідання - Кондратенко Л.І.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Зольнікова Віта Олександрівна,

відповідач: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: адвокат Крижановський Микола Валентинович,

третя особа: ОСОБА_3 ,

третя особа: ОСОБА_4 ,

третя особа: ОСОБА_5 ,

третя особа: Котлярівська сільська рада

Харківського району Харківської області,

третя особа: Відділ опіки та піклування

Харківської районної державної адміністрації,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області, Відділ опіки та піклування Харківської районної державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області, Відділ опіки та піклування Харківської районної державної адміністрації про вселення, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, який в ході судового розгляду уточнювала, та просила суд усунути їй перешкоди у здійснені права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить позивачу на підставі договору дарування, посвідченого 15.06.1996 державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховською Л.М., реєстровий № 1-1950, шляхом позбавлення відповідача ОСОБА_2 права користування вказаним житловим будинком.

В обґрунтування позовних вимоги зазначила, що є вона власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 15.06.1996 державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховською Л.М., реєстровий № 1-1950. Позивач з 21.08.1982 по 29.03.2016 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 у справі № 635/2206/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та шлюб між ними розірвано. ОСОБА_2 ще до розірвання шлюбу, з вересня 2015 року не проживає у спірному будинку, його утриманням не займається, комунальні послуги не сплачує, особистих речей не залишив, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з новою сім`єю. Дані обставини були встановлені рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 року у справі № 635/2206/16-ц. У спірному житловому будинку разом з його власником зареєстровані та проживають її донька з чоловіком та малолітньою дитиною: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3. Оскільки позивач не укладала з відповідачем договорів оренди (найму) житла, він не сплачує комунальні послуги та за користування житлом, не є членом її сім`ї, заперечує проти його проживання, відповідач добровільно не змінює реєстрацію свого місця проживання, тож вважає, що він порушує її права власника житла, тому вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2016 року провадження по справі відкрито, призначено судове засідання на 28 листопада 2016 року о 14 год. 00 хв.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2017 року притягнуто до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Відділ опіки та піклування Харківської районної державної адміністрації

10 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд усунути йому перешкоди у користуванні житлом та вселити його до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 1982 року до 29.03.2016. За час шлюбу житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, збільшився у своїй вартості, оскільки подружжя проводило реконструкцію цього будинку, і ОСОБА_2 має також частку власності у ньому, так як приймав участь у перебудові будинку своїми коштами. Колишня дружина створює йому перешкоди у користуванні житлом, не пускає його до будинку, у зв`язку з чим він скаржився до органів поліції.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року об`єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області, Відділ опіки та піклування Харківської районної державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності з зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області, Відділ опіки та піклування Харківської районної державної адміністрації про вселення.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Зольніковою В.О. подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про вселення, заяву про слухання справи за їхньої відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та викладені у позові обставини підтримала, просила суд їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про вселення просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду заперечення на позовну заяву, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, просив су відмовити в їх задоволенні за тих підстав, що його колишня дружина ОСОБА_1 не пускає його до будинку, змінила замки, ключів йому не надала, чинить йому перешкоди у користуванні житлом, і крім того, спірний будинок за час шлюбу був реконструйований, тож він має право на частку у цьому житловому будинку.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (втому числі і як законні представники малолітнього ОСОБА_5 ) подали до суду заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійснення права власності підтримали, просили суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про вселення заперечували за тих підстав, що він більше ніж чотири роки не проживає у спірному житловому будинку, самостійно виселився та проживає по АДРЕСА_2 , ще до переїзду на інше місце проживання постійно вчиняв сварки та бійки з власником та мешканцями будинку, майном не опікувався, не допомагав утримувати житловий будинок та територію біля нього у належному технічному та санітарному стані, не сплачував і не сплачує на даний час комунальні послуги, створював неможливі умови спільного проживання. Просили суд розглянути справу без їхньої участі.

Від Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області до суду надійшла заява про розгляд справи без їхнього представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Третьою особою - Відділом опіки та піклування Харківської районної державної адміністрації про вселення заяв та клопотань до суду не направлялось, відзиви на позови не надходили.

Інших клопотань та заяв від учасників до суду не надходило.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 15.06.1996 державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховською Л.М., реєстровий № 1-1950.

Позивач ОСОБА_1 з 21.08.1982 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстрований разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

В березні 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом про розірвання шлюбу, посилався на те, що на протязі тривалого часу стосунки з дружиною погіршились, сім`я розпалася та подружжя з вересня 2015 року фактично припинило шлюбні стосунки та разом не проживають.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 у справі № 635/2206/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

У вказаному будинку разом з позивачем зареєстровані та проживають її донька з чоловіком та малолітньою дитиною: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується відомостями Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.09.2018 № 397.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, - колишній чоловік, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але з вересня 2015 року не проживає за місцем реєстрації, особистих речей не має в цьому будинку, мешкає зі співмешканкою за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується даними будинкової книги, інформацією Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області від 09.11.2016 № 481 та Актом , складеним депутатом Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області Лучаніновим І.О. від 29 вересня 2016 року за участю сусідів.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з новою родиною.

ОСОБА_2 не проживає у спірному будинку багато років, його утриманням не займається, комунальні послуги не сплачує, особистих речей не залишив, не є членом сім`ї позивача ОСОБА_1 , будь-яких договорів щодо користування житлом з ним не укладалось.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2016 № 76624615 вбачається, що на праві приватної власності ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. ст. 316, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

За приписами ч. 2. ч. 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 65, 156 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Право на користування жилим приміщенням членів сім`ї власника будинку регулюються статтями 156, 157 ЖК УРСР.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку виклав у своїй Постанові Верховний Суд України у справі № 6-158цс14 від 05.11.2014, що відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до відповідних спірних правовідносин, відповідно до якої, право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Статтею першою Протоколу N 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини (Європейська конвенція з прав людини) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду по правам людини справа «Маркс (MARCKX) проти Бельгії» від 13.06.1979 в пункті 63 стосовно статті першої Протоколу першого Європейської конвенції з прав людини зазначено, що визнаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном стаття перша по своїй суті є гарантом права власності.

Згідно ст. ст. 11, 12, 15, 20 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

В своєму зустрічному позові ОСОБА_2 зазначив, що колишня дружина ОСОБА_1 змінила замки та не пускає його у будинок, чинить йому перешкоди у користуванні житлом, також посиається на те що за час шлюбу будинок збільшився у своїй вартості, оскільки подружжя проводило реконструкцію цього будинку, і ОСОБА_2 має також частку власності у ньому, так як приймав участь у перебудові будинку своїми коштами, ОСОБА_1 у встановленому Законом порядку не провела реєстрацію проведеної реконструкції, тому не може бути власником будинку.

У якості письмових доказів в обґрунтування обставин, викладених у зустрічному позові ОСОБА_2 надав висновок від 23.11.2016 за повідомленням оператора «102» інспектора ГРПП № 4 СРПП № 3 Харківського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_7 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , відбувається конфлікт. По прибутті на місце опитати ОСОБА_1 не надалось можливим, ОСОБА_2 скаржився на те, що його колишня дружина не пускає його у будинок. Зроблено висновок, що між учасниками події скалилася цивільно-правові відносини, котрі вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту договору дарування, посвідченого 15.06.1996 державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховською Л.М., реєстровий № 1-1950, вбачається, що ОСОБА_1 прийняла у дар жилий будинок з надвірними будівлями та приватизовану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташований жилий будинок літ. «А-1», площею 38,10кв.м. шлакоблочний та надвірні будівлі: гараж літ. «Б», літня кухня літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Е», льох літ. «Ж», сарай літ. «З», огорожа № 1,2, колонка № 3, приватизована земельна ділянка передана для обслуговування житлового будинку, площею 0,19 га. в межах згідно з планом.

Даними технічного паспорту від 25.01.1996 на будинок АДРЕСА_1 підтверджується відсутність самовільних побудов або самовільної реконструкції за вказаною адресою.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

Доказів про майновий спір між колишнім подружжям ОСОБА_2 не надано суду.

Також ОСОБА_2 не надано доказів визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя, визначення його частки у спірному житловому будинку та визнання права власності.

Отже на даний час житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

За змістом ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

На підставі ст. ст. 76, 77, 78-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення по справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З висновків правоохоронних органів за результатами звернення ОСОБА_2 зі скаргами не вбачається, що відповідач ОСОБА_1 порушила житлові права позивача, тож ці документи не можуть бути належними та допустимим доказами по справі на підтвердження факту порушення житлових прав позивача.

Докази того, що ОСОБА_2 має у спірному житловому будинку частку власності також ним не надано.

Згідно положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неприязливі стосунки, сім`я їхня розпалась, сторони припинили спільне проживання за ініціативою ОСОБА_2 , який в 2015 році переїхав на постійне місце проживання у будинок АДРЕСА_2 , рішенням суду про розірвання шлюбу було встановлено факт непроживання позивача з відповідачем, неможливість збереження сім`ї, будь-яких угод щодо користування спірним житловим приміщенням між сторонами не укладалось.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів стосовно реконструкції спірного житлового будинку, втрати права власності на цей будинок ОСОБА_1 та набуття іншою особою права власності на будинок, набуття самим ОСОБА_2 права власності на частину спірного житлового будинку, тож підстав для вселення на момент розгляду даної справи не має.

Суд, системно аналізуючи норми діючого цивільного законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, з огляду на те, що позивач правомірно придбала у власність житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, ОСОБА_2 створює для власника житла неможливі умови проживання, ОСОБА_2 не веде з власником житла спільне господарство, договір оренди (найму) житла між сторонами не укладався, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійснення права власності підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про вселення необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, а сплачений при зверненні до суду з зустрічним позовом судовий збір залишити за рахунок відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Керуючись ст. ст. 12, 78, 80, 81, 141, 206, 247, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛ ИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області, Відділ опіки та піклування Харківської районної державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25.11.1996, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , перешкоди у здійснені права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить останній на підставі договору дарування, посвідченого 15.06.1996 державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховською Л.М., реєстровий № 1-1950, шляхом позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Харківським РВ ГУ МВС України в Харківській області 20.02.2008, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 , права користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення є підставою для скасування реєстрації ОСОБА_2 за вказаною адресою.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області, Відділ опіки та піклування Харківської районної державної адміністрації про вселення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20грн. (п`ятсот п1ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Судовий збір в сумі 640,00грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) сплачений ОСОБА_2 при зверненні з зустрічним позовом залишити за його рахунок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до/або через Харківський районний суд Харківської області.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25.11.1996, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Харківським РВ ГУ МВС України в Харківській області 20.02.2008, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;

третя особа - ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа - ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа - ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа - Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області, місцезнаходження: 62490, с. Котляри, Харківський район, Харківська область, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 21233853;

третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області 61124, м. Харків, пр-т Гагаріна, б. 157-А, каб. 25, ЄДРПОУ 26487956.

Повний текст рішення складений 18 червня 2019 року.

Суддя Н.М. Токарєва