Ухвала суду № 82454538, 18.06.2019, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/541/19

Провадження № 2-о/386/18/19

УХВАЛА

про прийняття заяви до розгляду

та відкриття провадження у справі

18 червня 2019 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду

Кіровоградської області Гарбуз О. С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту набуття захворювання при виконанні обов`язків військової служби на території Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,

встановив:

ОСОБА_2 11.06.2019 звернувся до суду із заявою про встановлення факту набуття захворювання при виконанні обов`язків військової служби на території Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що він є членом Громадської організації «Всеукраїнський рух «Сила права», народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новосілка Голованівського району Кіровоградської області, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . 09 січня 2013 року був зарахований до списків особового складу військової частини А1126 (25-та окрема повітрянодесантна бригада Збройних сил України) на підставі контракту, отримав звання старшого солдата та призначений на посаду водія-гранатометника інженерно-саперної роти. Заявник зазначив, що у кінці лютого - на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Згідно з постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" від 21.04.2015, зазначені події розвивались за таким сценарієм: Збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними силами Російської Федерації, всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації, порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.

27.02.2014 збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим, водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-морських сил України. За цих обставин лідер партії «Русское единство» ОСОБА_3 у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав Президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик, Президент Російської Федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, а також положення Будапештського меморандуму, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01.03.2014, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Не легітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16.03.2014 провела так званий референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати цього референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України». Верховною Радою України з метою забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, захисту інтересів держави, державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах окупації прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, який визначив статус частини території України, як тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановив особливий правовий режим на цій території, визначив особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Також визначено дату початку тимчасової окупації - 20.02.2014. З метою правової протидії агресору Верховною Радою України також прийнято Закон України «Про санкції» від 14.08.2014, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів щодо Російської Федерації та на виконання якого, Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 11.09.2014 №829-р «Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів» саме у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Заявник вважає, що у цілісній сукупності усі наведені в хронологічній послідовності нормативно-правові акти відтворюють обставини, що відбувались на частині території України Автономної Республіки Крим та вказують на військову агресію Російської Федерації по відношенню до України, наслідком якої стала повна окупація та подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим, яка засуджена міжнародними інстанціями. Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Російська Федерація продовжила свою військову агресію по відношенню до України.

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014). Протягом травня 2014 року самоназвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон «Восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їх участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України. Вказані факти закріплені постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" від 21.04.2015 №337-УІІ. 11.05.2014 на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки», які не були визнані міжнародною спільнотою.

23.08.2014 розпочалося масове вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних сил Російської Федерації, зокрема військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних сил Російської Федерації. Залучення регулярних Збройних сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок. На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29.08.2014 у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил». Після надзвичайного засідання комісії Україна - НАТО, скликаного 29.08.2014 на прохання України, Генеральний секретар НАТО А.Ф. Расмуссен кваліфікував вторгнення Збройних сил Російської Федерації через східний і південно-східний українсько-російський державний кордон як «серйозну ескалацію збройної агресії Російської Федерації проти України».

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 визначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією. Зазначене також підтверджується фактами численних затримань громадян Російської Федерації та військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації.

Згідно оперативної інформації Інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки та оборони України станом на 13 липня 2015 року на окупованій території в окремих районах Донецької і Луганської областей перебуває 20 тактичних груп Збройних сил Російської Федерації (14 батальйонних і 6 ротних).

Заявник вказує, що незважаючи на укладення Мінських домовленостей (Мінський протокол від 05.09.2014, Мінський меморандум від 19.09.2014 і «Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод» від 12.02.2015), за якими Російська Федерація та підконтрольні їй бандитські угрупування взяли на себе обов`язки по припиненню збройного конфлікту, Російська Федерація з більшою або меншою інтенсивністю продовжує збройну агресію проти України. З моменту підписання Мінського протоколу Збройні сили Російської Федерації та іррегулярні підрозділи російських найманців захопили Донецький аеропорт, місто Дебальцеве та інші населені пункти, розширивши контрольовану ними територію України у Донецькій та Луганській областях більше ніж на 500 квадратних кілометрів. Постачання російських окупаційних сил відбувається, зокрема, за допомогою так званих «гуманітарних конвоїв», які регулярно скеровуються Російською Федерацією на територію України шляхом несанкціонованого перетину українсько-російського державного кордону всупереч чинному законодавству України та міжнародним правилам, встановленим Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, що ставить під сумнів гуманітарний характер таких конвоїв. Під виглядом виконання «Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод» від 12.02.2015 російська сторона здійснює перегрупування своїх збройних підрозділів, важких озброєнь, концентрацію їх на Артемівському, Волноваському, Донецькому, Маріупольському напрямках, а також постійно тримає біля українсько-російського кордону численне угруповання своїх регулярних Збройних сил.

Також резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 19.12.2016 підтримано резолюцію Третього комітету Генеральної Асамблеї ООН «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» та визнано Російську Федерацію державою окупантом. 19.12.2017 Генеральна асамблея ООН схвалила оновлену резолюцію про стан дотримання прав людини в окупованому Російською Федерацією Криму, яка підтверджує, що між Україною і Російською Федерацією існує міжнародний збройний конфлікт. Разом з тим, у документі засуджується ретроактивне застосування Російською Федерацією власних законів на окупованій території, примусове автоматичне присвоєння кримчанам російського громадянства та відсутність доступу до Криму для Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні. Також резолюція вимагає від Російської Федерації «повністю і негайно» виконати проміжне рішення Міжнародного суду ООН від 19.04.2017 у справі «Україна проти Російської Федерації» щодо відновлення прав і свобод громадян України на півострові і закликає російську окупаційну владу забезпечити освітній процес українською та кримськотатарською мовами, утриматись від збереження або накладання нових обмежень на можливості кримськотатарської спільноти зберігати свої представницькі інституції, включаючи Меджліс кримськотатарського народу

Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

За змістом абзацу 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015, з 20.02.2014 проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки». Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 законодавчий орган України затвердив звернення до ООН, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Крім того, заявником вказується, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Отже, наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так і міжнародною спільнотою.

Згідно з даними, які містяться на веб-сайті Представництва ООН в Україні від 28.02.2018, збройний конфлікт на сході України призвів до загибелі більше ніж 2530 мирних жителів, а 9000 осіб було поранено. З огляду на те, що бойові дії в регіоні не припиняються, кількість жертв даного конфлікту лише зростатиме . За даними Генерального штабу України з квітня 2014 року по кінець жовтня 2017 року держава втратила близько 10710 військовослужбовців, з яких - 2333 військовослужбовці загинуло, 8377 отримали поранення і травми різного ступеня тяжкості.

Заявник зазначає, що він в період з 31.05.2014 по 07.01.2016 безпосередньо брав участь в боях за захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. В серпні 2014 року виконував бойові завдання в зоні проведення бойових дій на території Донецької області, де під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Контарне, що розташовується у Шахтарському районі Донецької області, 04.08.2014 потрапив під мінометний обстріл зі сторони проросійських найманців, в результаті якого, отримав вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканин правого ліктьового суглобу та правої сідниці. Один з осколків проник глибоко в тіло, тому дістати його лікарі не змогли. Після отриманих поранень стан здоров`я заявника зазнав негативних змін.

Про бойові дії в Шахтарському районі Донецької області та в районі смт. Контарне Донецької області свідчать дані з відкритих джерел. Так, в статті «Сили АТО остаточно вибили бойовиків з ОСОБА_4 (МАПА)» від 01.04.2014 повідомляється, що протягом доби проросійські найманці обстріляли блокпости та позиції підрозділів ЗС України в районах населених пунктів Шахтарськ, Весела Тарасівка. Білоріченський, Контарне, Дебальцеве. За повідомленням медіаресурсу «ipress.ua» від 04.08.2014, в зоні проведення бойових дій на сході України за минулу добу загинуло п`ятеро військових та ще 14 отримали поранення. Про це на брифінгу заявив спікер інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки і оборони України Андрій Лисенко.

На веб-сторінці Інтернет-порталу «bigmir.net» станом на 03.08.2014 містилася інформація, що біля Шахтарська продовжується бій. В цьому районі це було не єдине протистояння між проросійськими найманцями та українськими військовослужбовцями. Зокрема, 01.08.2014 в районі Шахтарська колона десантників потрапила у засідку противника, в результаті чого, 14 військовослужбовців загинули, багато отримали поранення. Заявник вказав, що, біля населеного пункту Контарне Донецької області, і саме цим військам протистояли військові української армії, що відносились до складу військової частини А1126, в якій він проходив військову службу.

Актом спеціального розслідування від 12.08.2014 та довідкою про обставини травми №1118 встановлено, що 04.08.2014 заявник отримав вогнепальне поранення в районі н.п. Контарне Донецької області, і це поранення дійсно отримане під час виконання обов`язків військової служби в районі проведення антитерористичної операції. Після поранення заявник проходив тривалий курс лікування, про що свідчать дані медичної характеристики від 04.09.2014, відомості перевідного епікризу №6920 та відомості виписного епікризу. Після проведеного лікування заявника було направлено на військово-лікарську комісію, де було встановлено, що захворювання-стан після лікування вогнепальних сліпих осколкових поранень м`яких тканин правого ліктьового суглобу та правої сідниці, дійсно пов`язане з проходженням військової служби, а відтак результаті збройної агресії Російської Федерації проти України він отримав поранення 04.08.2014 в районі н.п. Контарне Донецької області, що в подальшому призвело до захворювання.

Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією проти України, заявник набув захворювання під час виконання обов`язків військової служби на території Донецької області, проте акт спеціального розслідування, довідка про обставини травми, медична документація, довідка ВЛК, як і інші документи, що відповідно до законодавства встановлюють причинний зв`язок поранень і захворювань та виконанням обов`язків військової служби, не визначають причинно-наслідкового зв`язку цих поранень та захворювань із збройною агресією Російської Федерації проти України, що необхідно йому для досягнення мети цього звернення - набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту.

Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено його право на життя і здоров`я, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Встановлення юридичного факту захворювання, набутого під час виконання обов`язків військової служби на території Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України буде породжувати юридичні наслідки - набуття заявником статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

У зв`язку з наведеним, заявник просить встановити юридичний факт того, що захворювання ним було набуте у 2014 році під час виконання обов`язків військової служби на території Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Крім цього, в заяві заявником зазначається про залучення до участі у справі у якості заінтересованих осіб Міністерство соціальної політики України та Російську Федерацію в особі Посольства в Україні, оскільки Російська Федерація не виступає із вимогами як сторона чи третя особа у справі позовного провадження, а підставою подання заяви про встановлення відповідного факту є тимчасова окупація Російською Федерацією частини території України.

Заява відповідає вимогам ст.ст. 175-177, 318 ЦПК України.

Підстав для залишення заяви без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі не вбачається.

Враховуючи вимоги ст. 294 ЦПК України, згідно яких справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а тому в даній справі має бути призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Клопотання про залучення до участі у справі у якості заінтересованих осіб Міністерство соціальної політики України та Російську Федерацію в особі Посольства в Україні підлягає задоволенню, оскільки заявник посилається як на підставу заяви - тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України, а основними завданнями Міністерства соціальної політики є забезпечення формування та реалізації державної політики проводити моніторинг стану дотримання вимог законодавства щодо соціального захисту сімей та дітей, інвалідів, людей похилого віку, дітей війни, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ветеранів праці, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань та політичних репресій, учасників антитерористичної операції.

Керуючись ч. 5 ст. 128, ст.ст. 187, 189, 190, 196, 258-260, 294 ЦПК України, суддя –

постановив:

Прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту набуття захворювання при виконанні обов`язків військової служби на території Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Залучити до участі у справі якості заінтересованих осіб Міністерство соціальної політики України та Російську Федерацію в особі Посольства в Україні.

Визначити розгляд справи за загальними правилами, за винятком положень щодо змагальності і меж судового розгляду та призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18 липня 2019 року на 15 годин 00 хвилин в залі судових засідань Голованівського районного суду Кіровоградської області за адресою: смт. Голованівськ Кіровоградської області, вул. Соборна, 18, поштовий індекс 26500; веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: https://court.gov.ua/sud1104/.

Встановити заінтересованим особам строк для подання пояснення на заяву тривалістю п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, роз`яснити учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у зв`язку з наявністю у Голованівському районному суді Кіровоградської області відповідної технічної можливості.

Місце проживання заявника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ) АДРЕСА_3 , адреса для листування АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 ; поштовий індекс 01024.

Місцезнаходження заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. №8/10, поштовий індекс 01601.

Місцезнаходження заінтересованої особи Посольства Російської Федерації в Україні: м. Київ, Повітрянофлотський проспект, буд. №27, поштовий індекс 03049.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі надіслати учасникам справи. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі заінтересованим особам надіслати копію заяви з копіями доданих до неї документів.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена лише в частині недотримання правил підсудності в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Гарбуз О. С.