Рішення № 82452249, 24.04.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2403/14-ц

Провадження № 2/175/824/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 квітня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Бойка О.М.,

при секретарі – Сотник Г.В.,

представника позивача – адвоката Мазур О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Обухівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 3-ті особи: Дніпровська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з уточненим позовом Обухівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 3-ті особи: Дніпровська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначив, що у 1950 році ОСОБА_3 відведено земельну ділянку під індивідуальне будівництво, яка відповідно до генерального плану (схеми) складає 1663 кв.м. (зараз - АДРЕСА_1 ). В 1951 р. ОСОБА_3 збудував домоволодіння за АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина

у вигляді спірного домоволодіння. За життя ОСОБА_3 склав

заповіт на користь ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_3 , дружина померлого ОСОБА_4 та їх спільний син ОСОБА_2 , які мали право на обов`язкову долю в спадковому майні, відмовилися від спадщини, про що подали відповідні заяви до нотаріальної контори. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом у встановлений законом строк звернувся до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачі мені свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Але у зв`язку з ненаданням мною правовстановлюючого документу на спадкове майно, державним нотаріусом мені було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Документ не було надано у зв`язку з його відсутністю. Тому позивач вимушений був звернутись до суду з відповідним позовом.

Представник позивача - адвокат Мазур О.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку житловою площею 21,2 кв.м., загальною площею 39,8 кв.м., сараю, вбиральні, колодязю, паркану; встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем - ОСОБА_4 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку житловою площею 21,2 кв.м., загальною площею 39,8 кв.м., сараю, вбиральні, колодязю, паркану. Проти ухвалення заочного рішення на заперечує.

Представник відповідача Обухівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причину неявки в судове засідання суду не повідомив.

Представник 3-ї особи Дніпровської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, відповідно до письмової заяви завідувач Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори просила суд розглядати справу за відсутності представника нотаріальної контори та винести рішення відповідно до діючого законодавства.

3-тя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причину неявки в судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи вимоги ст. 128 ЦПК України, представник Обухівської селищної ради та ОСОБА_2 є такими, що належним чином повідомлені про слухання справи, та у наданий судом строк та станом на 24.04.2019 року відзив на позов не подали, будь-яких клопотань та заяв від вказаних осіб подано до суду не було, відтак у відповідності до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279, зі згоди представника позивача, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 82 ЦПК України).

Причиною спору між сторонами стала неможливість у позасудовому порядку оформити право власності на будинок. Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються чинним Цивільним кодексом України та ЦК України в редакції 1963 року, що діяли на момент виникнення правовідносин.

Рішенням №12 виконавчого комітету Кіровської селищної ради депутатів трудящих від 17 травня 1950 року ОСОБА_3 відведено земельну ділянку під індивідуальне будівництво, яка відповідно до генерального плану (схеми) складає 1663 кв.м. (зараз - АДРЕСА_1 ).

В 1951 р. ОСОБА_3 збудував домоволодіння за № АДРЕСА_2 (Рішенням Кіровської селищної ради №137 від 17 жовтня 2012 року після уточнення адреси присвоєно АДРЕСА_1 .

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до даного Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

При реєстрації права власності на житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди побудовані до 05 серпня 1992 року введення їх в експлуатацію не вимагається. Натомість, документами необхідними для реєстрації права власності, є технічний паспорт БТІ із зазначенням відповідного року побудови до 05 серпня 1992 року, документ, що посвідчує правовий режим земельної ділянки під спорудою та документ із місцевої ради про присвоєння поштової адреси.

Пунктом 8 постанови Пленуму ВС від 30.05.2008 №7 встановлено, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки входять до складу спадщини.

Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв`язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Органи, які уповноважені здійснювати видачу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, визначаються відповідно до положень Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року. У період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Відповідно до ст.6 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції в установленому законодавством порядку. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлює, що до 1.01.2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами БТІ, створеними до набрання чинності законом від 11.02.2010 «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, станом на момент побудови домоволодіння АДРЕСА_1 діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації права власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді спірного домоволодіння за АДРЕСА_1 .

07 лютого 1996 р. ОСОБА_3 склав заповіт на користь ОСОБА_1

Після смерті ОСОБА_3 , дружина померлого

ОСОБА_4 та їх спільний син ОСОБА_2 , які мали право на обов`язкову

долю в спадковому майні, відмовилися від спадщини, про що подали відповідні заяви до

нотаріальної контори.

Факт відмови ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від спадщини підтверджується матеріалами спадкової справи, що була надано суду.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, у встановлений законом строк звернувся до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачі мені свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Як пояснила представник позивача – адвокат Мазур О.А. у судовому засіданні, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, державним нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Тому позивач вимушений був звернутись до суду з відповідними позовами спочатку у 2013 р., потім в 2014 р.

Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_4 своєю заявою 14 жовтня 2002 р. на ім`я Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори сповістила, що зміст ст. 535 ЦК України та зміст ст. 22 КпШС України їй нотаріусом роз`яснено, на одержанні свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову долю та свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя вона не претендує.

Особа ОСОБА_4 була встановлена нотаріусом за паспортом, справжність її підпису перевірено. Заява була прийнята нотаріусом та залучена до спадкової справи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

Згідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно заяви ОСОБА_2 до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори від 22.11.2002 р., яка мається в матеріалах спадкової справи, ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача – адвокат Мазур О.А. не заперечувала той факт, що приблизно з березня 2012 року ОСОБА_2 вселився разом зі своєю дружиною в спірний будинок та став ним користуватись. Однак ОСОБА_1 проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 , вів спільне господарство за її життя, та саме він здійснював належний догляд за ОСОБА_4 , яка за станом свого здоров`я та похилого віку потребувала такого. Саме позивач поховав за свої власні кошти ОСОБА_4 .

Рішенням виконкому Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 29 листопада 1988 р. №312/5 затверджено акт прийомки в експлуатацію завершеного будівництва жилого будинку за ОСОБА_3 про АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 жилою АДРЕСА_5 кв АДРЕСА_6 м., сараю, вбиральні, колодязю, забору. Рішення на будівництво від 25 липня 1948 р.№ 786/7.

ОСОБА_2 спадщину фактично не прийняв, оскільки проживав за іншою адресою, ніж спадкодавець. Заяву про прийняття спадщини а ні як спадкоємець першої черги за законом, а ні на обов`язкову долю не подавав, після смерті ОСОБА_4 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відсутня.

Після смерті ОСОБА_3 нотаріусом ОСОБА_2 роз`яснено вимоги ст. 535 ЦК України щодо права на обов`язкову долю.

Своєю заявою про відмову від отримання свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову долю в шестимісячний строк ОСОБА_2 відмовився від свого права на спадщину в цілому, оскільки не тільки подав вказану заяву, а й не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК України в редакції 1963 р.), на що вказує ч. 2 ст. 553 ЦК України з редакції 1963 р.

Як пояснила адвокат Мазур О.А. на теперішній час ОСОБА_2 самовільно зруйнував частину жилого будинку та незаконно, без належного дозволу, не будучі власником, проводить самовільне будівництво, сподіваючись, що саме таким чином він отримає право на домоволодіння.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволений і за ним було визнано право власності на спірне домоволодіння в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції в цій частині скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційна інстанція вказала, що начебто суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що спірний будинок не є самовільним будівництвом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд до цього суду.

Скасовуючи рішення апеляційної інстанції суд касаційної інстанції в своїй ухвалі послався на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив, чи передбачалось чинним на той час (час забудови жилого будинку 1951 р.) законодавством прийняття в експлуатацію жилих будинків та якими документами могло посвідчуватись право власності на них, не з`ясував чи велись у населеному пункті, де розташований спірний будинок, господарські книги, а якщо велись, то чи є в них запис щодо спірного будинку.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що у справі відомостей про прийняття спадщини ОСОБА_2 нема. У разі, якщо останній не прийняв спадщину, він не може вважатись належним відповідачем у справі про визнання права власності на спадкове майно за іншим спадкодавцем.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 р. рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції 17 квітня 2014 року апеляційна інстанція в своєму рішенні послалась на вимоги ст. 30 ЦПК України щодо неналежного відповідача, а саме зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а тому не являється належним відповідачем в даних правовідносинах.

Уточнені позовні вимоги пред`явлені до Обухівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, тобто до місцевого органу самоврядування як до потенційного спадкоємця, визначивши його належним відповідачем по даним правовідносинам, на що вказував і суд касаційної, і апеляційної інстанції при розгляді цивільної справи.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом, задоволені у повному обсязі.

За ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з будинку житловою площею 21,2 кв.м., загальною площею 39,8 кв.м., сараю, вбиральні, колодязю та паркану. Вказане рішення набрало законної сили 01.07.2014 р.

Своє право власності ОСОБА_1 на вказане домоволодіння належним чином зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.08.2014 року.

З вказаним судовим рішенням не погодився ОСОБА_2 , який не являвся стороною по справі, і оскаржив рішення в апеляційному порядку, оскільки вважав, що вказаним судовим рішенням, начебто, були порушені його права.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року скасовано рішення Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року та справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду встановлено, що оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовились від прийняття обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 у встановлений частиною першою статті 553 ЦК УРСР строк, то частки, від яких вони відмовились, спадкуються ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 554 ЦК України у порядку прирощення спадкових часток як спадкоємцем за заповітом.

Таким чином, 1/2 частина спірного домоволодіння, яка належала ОСОБА_3 на час його смерті, спадкується ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Також судом встановлено, що спірне домоволодіння являється об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 1946 року, актовий запис №50, від сумісного життя мали дітей та в період шлюбу побудували спірне домоволодіння за сумісні кошти та сумісним трудом.

Відповідно до статті 22 КпШС України ОСОБА_4 належить 1/2 частина домоволодіння. Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину домоволодіння.

Представник позивача – адвокат Мазур О.А. пояснила, що за життя ОСОБА_4 складала два заповіти: 07 лютого 1996 року на ім`я ОСОБА_1 , а згодом зі слів ОСОБА_2 - на його ім`я. Однак ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняв, що підтверджується листом нотаріальної контори про відсутність спадкової справи.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ст. 1269 ЦК України).

Згідно зі ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

В передбачений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк позивач ОСОБА_1 не заявляв про відмову від спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ст.29 ч.1 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Тобто, місце проживання фізичної особи може не співпадати з місцем, де вона зареєстрована. Більш того, якщо законодавством встановлено, що фізична особа має бути зареєстрована лише за однією адресою, то місць проживання фізична особа маже мати кілька. Вимоги ст. 1268 ЦК України передбачають як умову прийняття спадщини саме постійне проживання із спадкодавцем, а не місце реєстрації спадкодавця та спадкоємця.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 вважається спадкоємцем, який прийняв спадщину, так як на момент відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавцем за однією адресою.

Але отримати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки відповідно до пунктів 3.13, 3.15, 3.16, 4.14 глави 10 розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України .4296/5 від 22.02.2012 року юридичний факт щодо проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом за спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на час її смерті, встановлюється лише в судовому порядку.

Для підтвердження свого права на спадкування спадщини, що відкрилась після смерті бабусі ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час смерті спадкодавця.

Відповідно до ч.2 ст. 1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Оскільки після складання ОСОБА_4 заповіту на користь ОСОБА_1 було складено зі слів ОСОБА_2 заповіт на його користь, то заповіт на користь ОСОБА_1 таким чином було скасовано.

ОСОБА_2 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , то ОСОБА_1 має спадкувати не за заповітом на свою користь, а за законом.

Таким чином, оскільки право на спадщину позивача не визнається в позасудовому порядку, він вимушений звернутися до суду. У випадку неприйняття ніким зі спадкоємців даного нерухомого майна воно може перейти у власність територіальної громади, тому відповідачем у справі є Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України позовні вимоги залишити за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 549, 553, 554 ЦК України 1963 року, ст.ст., 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 128, 133, 141, 177, 209, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Обухівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 3-ті особи: Дніпровська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку житловою площею 21,2 кв.м., загальною площею 39,8 кв.м., сараю, вбиральні, колодязю, паркану.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем - ОСОБА_4 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку житловою площею 21,2 кв.м., загальною площею 39,8 кв.м., сараю, вбиральні, колодязю, паркану.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України позовні вимоги залишити за рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко