Рішення № 8245092, 16.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/59716.12.09 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до 1. Військової частини № А-2788, 2. Київського квартирно-експлуатаційного управління

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 69978,42 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача : Іваненко І.П.,

від відповідачів : 1. Мусієнко О.В., 2. Войтюк Т.Ф.

СУТЬ СПОРУ:

у жовтні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та Військовою частиною № А-2788 (далі –відповідач 1.) укладений договір № 19007 від 11 травня 2005 р. про постачання електричної енергії, згідно з яким він зобов’язався постачати відповідачу 1. електричну енергію, а останній –оплачувати її вартість.

15 січня 2006 р. між ним, відповідачем 1. та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі –відповідач 2.) укладено додаткову угоду до договору № 19007 від 11 травня 2005 р. на використання електричної енергії, відповідно до умов якої з 1 січня 2006 р. відповідачі є солідарно зобов’язаними особами в частині здійснення розрахунків з позивачем за спожиту електричну енергію за договором.

Всупереч умов договору та угоди відповідачі частково оплатили спожиту протягом 1 вересня 2008 –1 вересня 2009 років електричну енергію, заборгувавши йому 57430,66 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідачів на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 3786,59 грн., три проценти річних з простроченої суми 893,05 грн., пеню 4996,58 грн., штрафу 2871,53 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідачі відзиви на позовну заяву не подали, їх представники у судовому засіданні проти позову заперечили.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові до Київського квартирно-експлуатаційного управління слід відмовити, позов до Військової частини № А-2788 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 11 травня 2005 р. між позивачем та відповідачем 1. укладено договір № 19007 про постачання електричної енергії, згідно з яким позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію до належного відповідачу будинку по вул. Качалова, 3 у м. Києві, а останній –щомісячно до 1 числа наступного за звітним оплачувати вартість спожитої електричної енергії, для визначення величини використаної електричної енергії знімати і подавати позивачу за встановленою формою показники розрахункових електролічильників.

Строк дії договору відповідно до умов п. 9.5 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2005 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про відмову або перегляду договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

15 січня 2006 р. між сторонами по справі укладено додаткову угоду до договору № 19007 від 11 травня 2005 р. на постачання електричної енергії, відповідно до умов якої з 1 січня 2006 р. відповідачі є солідарно зобов’язаними особами в частині здійснення розрахунків з позивачем за спожиту електричну енергію за договором.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, копіями наявних у матеріалах справи договору та додаткової угоди.

Також встановлено, що 1 жовтня 2008 р. між позивачем та відповідачем 1. було укладено додаткову угоду до договору № 19007 про постачання електричної енергії від 11 травня 2005 р., згідно умов розділу 1 якої позивач продає електричну енергію відповідачу 1. для забезпечення потреб електроустановок останнього згідно з умовами договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами, а відповідач 1. оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Таким чином, єдиним платником за спожиту на підставі спірного договору електричну енергію з 1 жовтня 2008 р. залишився відповідач 1.

Враховуючи, що у відповідача 2. з 1 жовтня 2008 р. відсутній обов’язок по оплаті спожитої відповідачем 1. за спірним договором електричної енергії, у задоволенні позову до нього слід відмовити.

Поясненнями позивача, частково відповідача 1., наданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі звітів про використану електричну енергію за вересень 2008-серпень 2009 років, актів приймання-передачі товарної продукції, довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію, стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вищевказаного періоду електричної енергії вартістю 472414,97 грн., а також оплати останнім спожитої електричної енергії у розмірі 414984,31 грн., з урахуванням 1744,31 грн. переплати, що існувала на початок вересня 2008 року.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

З таких обставин, враховуючи, що відповідач 1. прострочив оплату за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 57430,66 грн. боргу (414984,31-414984,31), 893,05 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Вимоги про стягнення збитків внаслідок інфляції за час прострочення відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягають частковому задоволенню на суму 3204,85 грн., оскільки позивач під час розрахунку цих сум не вірно розрахував інфляційну складову у липні, серпні 2009 року.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заподіяних позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем 1. спірного зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача відповідно до умов п. 7 додатку № 4 до договору пені до 1000 грн.

Вимоги про стягнення 2871,53 грн. штрафу задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано доказів, що сторони у спірних відносинах віднесені в установленому порядку до державного сектору економіки.

Крім того, передбачені ч. 2 ст. 231 ГК України штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. Сторони ж по справі погодили інший вид та розмір санкцій порівняно з вищевказаними положеннями ГК України. У зв’язку з наведеним доводи позивача з цього приводу є безпідставними.

Оскільки спір виник з вини відповідача 1., понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на нього пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” до Київського квартирно-експлуатаційного управління відмовити.

Позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” до Військової частини № А-2788 задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини № А-2788 (03126, м. Київ, вул. Качалова, 3, код 07686319) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 57430,66 грн. боргу, 3204,85 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 893,05 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1000 грн. пені, 625,28 грн. витрат по оплаті державного мита, 210,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар