Рішення № 82450822, 30.05.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/65996/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Павленко В.О.,

справа № 757/65996/17-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» про стягнення заборгованості,

представник позивача Вінокуров В.О.,

представники відповідача Кондрашин І.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Кредит Європа Банк» про стягнення коштів у розмірі 737 114,41 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/14621/15 від 03.03.2017 позов ПАТ «Кредит Європа Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 00012-ML-000000001848 від 03.08.2011 року в сумі 3 664 552 грн. 59 коп. звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох кімнат загальною площею 135,9 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 та є предметом іпотеки за договором іпотеки № 00012-ML-000000001848/1 від 03.08.2011 року, шляхом визнання права власності на квартиру за Публічним акціонерним товариством «Кредит Європа Банк».

Відповідно до вказаного рішення суду ринкова вартість предмета іпотеки становить без податку на додану вартість складає 4 401 667 грн.

Незважаючи на значну суму перевищення вартості предмета іпотеки над сумою вимог ПАТ «Кредит Європа Банк», відповідач відмовляється повернути заборгованість позивачеві, мотивуючи це тим, що банк досі не скористався своїм правом зареєструвати право власності на предмет іпотеки. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду та просив стягнути різницю між ринковою вартістю предмета іпотеки в сумі 4 401 667 грн. та кредитною заборгованістю в сумі 3 664 552 грн. 59 коп.

Ухвалою суду від 7 листопада 2017 року провадження у справі відкрито та призначено судовий розгляд на 7 грудня 2017 року (а.с. 15).

На ухвалу про відкриття провадження у справі представником відповідача АТ «Кредит Європа Банк» подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року визнано неподаною та повернуто апелянту (а.с. 38).

На підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного перегляду ухвали про відкриття провадження у справі на підставі повторно поданої апеляції представника відповідача (а.с. 68-69) та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про визнання повторного подання відповідачем апеляційної скарги зловживанням процесуальними правами та вжиття процесуального примусу залишено без задоволення (а.с. 72-74).

На виконання п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року у справі 22 листопада 2018 року проведено підготовче судове засідання, судовий розгляд справи призначено на 13 лютого 2019 року, у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 . про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи відмовлено (а.с. 166, 167, 172).

2 травня 2018 року відповідачем подано відзив на позову (а.с. 100-104), відповідно до якого вказує, що на час звернення позивача до суду з позовом (6 листопада 2017 року) у позивача не було порушене його право, оскільки відповідач став власником квартири, переданої в іпотеку, згодом - 29 листопада 2017 року. Крім того, вартість предмету іпотеки є значно нижчою, ніж кредитна заборгованість, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення різниці між вартістю предмету іпотеки та кредитною заборгованістю відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на викладене у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/14621/15 від 03.03.2017 позов ПАТ «Кредит Європа Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 00012-ML-000000001848 від 03.08.2011 року в сумі 3 664 552 грн. 59 коп. звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох кімнат загальною площею 135,9 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 та є предметом іпотеки за договором іпотеки № 00012-ML-000000001848/1 від 03.08.2011 року, шляхом визнання права власності на квартиру за ПАТ «Кредит Європа Банк» (а.с. 143-148).

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з рішенням суду ринкова вартість предмета іпотеки становить без податку на додану вартість становить 4 401 667 грн.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 цього Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави дійти висновку, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки:

- судовий - на підставі рішення суду та

- два позасудових: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Верховний Суд України в аналогічних справах (№ 6-1219цс16, № 450/2502/14-ц, № 6- 1625цс16 та ін.) вказав, що суди нижчих інстанцій, ухвалюючи судові рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, за наявності застереження у договорі іпотеки про передачу права власності іншим шляхом, ніж на підставі рішення суду, неправильно застосовують норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», але правильно вирішують спір по суті.

Таким чином стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не могла бути застосована Голосіївським районним судом міста Києва.

Проте, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року є остаточним, набрало законної сили, що сторонами не оспорювалось та визнавалось під час розгляду справи.

Відповідно до рішення суду від 03 березня 2017 року вартість предмета іпотеки (4 401 667 грн.) перевищує на 737 114,41 грн. вартість забезпечених вимог банку (3 664 552 грн. 59 коп.).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у разі набуття права власності на майно іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених цим договором вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 182, 210 ЦК України право власності у банку на квартиру виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Тому, при застосуванні статті 37 Закону України «Про іпотеку» тобто, якби вимога іпотекодержателя була задоволена в позасудовому порядку, право вимоги у позивача щодо відшкодування різниці вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог банку виникло б лише з моменту реєстрації права власності банком на квартиру.

Положення статті 37 Закону України «Про іпотеку» можуть бути застосовані лише щодо позасудового способу захисту прав іпотекодержателя.

Враховуючи, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відповідача на іпотечне майно, то суд дійшов висновку про застосування на підставі ч. 1 ст. 8 ЦК України до вказаних правовідносин положень цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Подібними за змістом правовими відносинами суд вважає положення ст. 37 Закону України «Про іпотеку», що регулюють питання переходу та виникнення права власності на іпотечне майно в іпотекодержателя, оскільки рішенням суду вирішене питання про визнання права власності на іпотечне майно.

У зв`язку з цим, суд не вважає за доцільне застосування положень ст. 39, 38 Закону України «Про іпотеку» (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду), які передбачають порядок реалізації іпотечного майна на підставі рішення суду і лише після цього реєстрацію права власності.

Тому, доводи позивача щодо необхідності застосування до вказаних правовідносин положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку» суд відхиляє.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Судом встановлено, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.11.2017 року о 11:12 48 відбулася державна реєстрація права власності відповідача на квартиру, яка до цього моменту належала позивачу (а.с. 106-107, 114).

Станом на час реєстрації права власності ринкова вартість квартири позивача, переданої в іпотеку, становила 2 894 670 грн. з урахуванням податку на додану вартість та 2 412 225 грн. без урахування податку на додану вартість (а.с. 113).

Крім того, судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року у справі № 752/13257/18, яке набуло законної сили 24.12.2018 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредит Європа Банк» заборгованість за відсотками, 3% річних та інфляції кредитним договором № 00012-ML-000000001848 від 03.08.2011 року за період з 1.09.2015 по 28.02.2017 (а.с. 184-185).

Отже ринкова вартість іпотечного майна станом на час реєстрації права власності менша від кредитної заборгованості позивача перед відповідачем.

Вказане виключає можливість задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

При цьому, суд враховує, що на час звернення позивача до суду з позовом про стягнення різниці між ринковою вартістю іпотеки та кредитною заборгованістю права позивача відповідачем не були порушені, оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом 6 листопада 2017 року, до набуття відповідачем права власності на іпотечну квартиру (29 листопада 2017 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи, що на час звернення позивача до суду з позовом його права не були порушені, позивачем не доведені позовні вимоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України позивачу понесені судові витрати не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33, 36-39 Закону України «Про іпотеку», ст. 12, 13, 81, 141, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк»: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2.

Суддя О.В.Батрин