Рішення № 8245039, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/28914.12.09 За позовом                    Державна організація «Автобаза державного управління справами»

До відповідача          Державного підприємства «Укржитлосервіс»

Про                              стягнення 144221,02 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Мелькевич Т.Л. (за дов.)           

Від відповідача           не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулася державна організація «Автобаза Державного управління справами»з позовом про стягнення з державного підприємства «Укржитлосервіс»144221,02 грн. заборгованості по сплаті наданих транспортних послуг за договором № 3/2 від 02.03.2009 р. та додаткової угоди № 1 до нього від 06.05.2009 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) порушено провадження у справі № 17/289.

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 29.10.2009 р. № 01-1/1051 справу № 17/289 передано на розгляд судді Удаловій О.Г. у зв’язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2009 р. справу № 17/289 було прийнято до провадження суддею Удаловою О.Г.

Відповідач позовні вимоги відхилив та просив суд відмовити в задоволенні позову. Крім того, у наданому суду відзиві відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 24 місяці, а також вийти за межі позовних вимог, а саме: визнати недійсними угоди № 3/2 від 02.03.2009 р. та додаткову угоду № 1 до нього як таку, що суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні 02.11.2009 р. представник відповідача підтримав заявлені попередньо клопотання про розстрочення виконання рішення суду на двадцять чотири місяці (у разі задоволення позову), а також про вихід судом за межі позовних вимог.

Ухвалою від 02.11.2009 року розгляд справи відкладався на 23.11.2009 року, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 23.11.2009 року сторони звернулися зі спільною заявою про продовження строку вирішення спору.

Крім того, представник позивача надав суду письмові пояснення по справі, в яких заперечив проти розстрочки виконання рішення суду та заперечив проти заявленого відповідачем клопотання про вихід суду за межі позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.11.2009 р. розгляд справи було відкладено на 14.12.2009 р..

Клопотання відповідача відхилені як необґрунтовані.

Крім того, вихід за межі позовних вимог є правом, а не обов’язком суду.

Відповідно до пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд не вбачає необхідність задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідач у судове засідання не з’явився. За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.03.2009 р. між державною організацією «Автобаза Державного управління справами»(виконавцем) та державним підприємством «Укржитлосервіс»(замовником) було укладено договір № 3/2 про надання автотранспортних послуг на 2009 рік (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) виконавець надає замовнику автотранспортні послуги (далі - Послуги) згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору загальна вартість послуг на 2009 р. становить 525000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Вартість послуг визначається на підставі фактичних витрат часу роботи і пробігу транспортного засобу та вартості послуг, зазначених у п. 2.1 (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору замовник проводить оплату отриманих послуг щомісячно, після надання виконавцем рахунків згідно фактично виконаних обсягів робіт, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. До рахунку про надані послуги виконавцем додається відомості накопичення транспортних послуг, згідно фактичного використання.

Додатковою угодою № 1 від 06.05.2009 р. сторони погодили, що вартість послуг на 2009 р. становитиме 275000,00 грн.

У період з 01.01.2009 р. по 01.08.2009 р. позивач надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 304370,57 грн., що підтверджується рахунками: № 35 від 31.01.2009 р., № 102 від 28.02.2009 р., № 174 від 31.03.2009 р., № 266 від 30.04.2009 р., № 393 від 31.05.2009 р., № 489 від 30.06.2009 р., № 572 від 30.07.2009 р..

Кількість та вартість наданих послуг, зазначених позивачем, відповідачем не заперечувалась.

          Відповідач належним чином умови договору не виконав, сплативши за надані послуги 160149,55 грн.. Борг у розмірі 144221,02 грн. залишився не погашеним.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Отже, вимога про сплату боргу в сумі 144221,02 грн. є обґрунтованою.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов Договору суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 1442,21 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємста "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 24А, рахунок 26001012825376 у ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322313, код 32207896) на користь державної організації "Автобаза державного управління справами" (04071, м. Київ, вул. Петровська, буд. 12/28, рахунок 35226003000671 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код 19134105) 144221,02 грн. основного боргу, 1442,21 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова

                    Рішення підписано 19.01.2010 р.