Рішення № 8244874, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/54409.12.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/544

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-21»;

Приватного підприємства «ЛІТКОМ»

простягнення 210546,22 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Башук Т.В. від відповідача 1- Шульган Д.Ю.

від відповідача 2- не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» (надалі –ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-21»(надалі –ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»), Приватного підприємства «ЛІТКОМ»(надалі –ПП «ЛІТКОМ») про стягнення солідарно 56107,26 грн. основного боргу, 1208,87 грн. пені, 153230,09 грн. штрафу, а всього – 210546,22 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»посилається на неналежне виконання відповідачами своїх обов’язків за договором фінансового лізингу № KL 0903274 від 16.03.2009 р. та договору поруки № Р 0903274 від 16.03.2009 р та просить стягнути заборгованість разом із штрафними санкціями з відповідачів, як боржників, що несуть солідарну відповідальність.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

У судове засідання 06.11.2009 р. представник відповідача 2 не з'явився, вимог ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідач 1 в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у позові з підстав зазначених у відзиві.

Представник відповідача 2 в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 09.12.2009 р.

У судове засідання 09.12.2009 р. представник відповідача 2 не з'явився, вимог ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (лізингодавець) та відповідачем 1 (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № KL 0903274 від 16.03.2009 р. (надалі –Договір лізингу), відповідно до якого лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, надає лізингоодержувачу на час строку дії лізингу у володіння та користування майно в порядку цього Договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На виконання Договору лізингу позивачем передано за актом прийому-передачі предмета лізингу від 16.03.2009 р. в користування та володіння відповідачу 1 сівалку Sunflower 9421-30 та складено уточнений графік платежів за Договором лізингу, які підписані уповноваженими сторонами позивача і відповідача та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 3.2 Договору лізингу лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок лізингодавця.

Проте, відповідач в порушення умов Договору фінансового лізингу та вимог чинного законодавства, не виконав свої грошові зобов’язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 56107,26 грн., наявність якої підтверджується матеріалами справи, зокрема актом звірки взаєморозрахунків з ТОВ "АГРО-21" за період з 01.03.2009 р. по 07.09.2009 р.

Пунктом 11.5 Договору лізингу сторони передбачили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання.

Згідно з п.п. 11.5.3 Договору лізингу істотним порушенням вважається прострочення лізингоодержувачем більше одного місяця оплати хоча б одного лізингового платежу або запізнення з оплатою неустойки і/або штрафу встановленого договором більш ніж на один місяць.

Наведені положення договору відповідають ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

На підставі викладеного вище, відповідачу 1 був направлений лист № 841/08 від 26.08.09, в якому зазначалось, що з 07.09.09 Договір лізингу вважається розірваним, та позивач вимагає від відповідача 1 повернення предмета лізингу, а також оплатити борг по простроченим лізинговим платежам та штрафні санкції за неналежне виконання Договору лізингу (міститься в матеріалах справи).

Відповідач 1 повернув предмет лізингу позивачу, але борг не сплатив.

Поряд з цим, між позивачем (кредитором) і відповідачем 1 (боржником) і відповідачем 2 (поручителем) укладено договір поруки Р 0903274 від 16.03.2009 р. (надалі –Договір поруки).

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх його зобов’язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з Договору фінансового лізингу № KL 0903274 від 16.03.2009 р., як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п. 1.5 Договору поруки відповідальність поручителя і боржником є солідарною.

В силу ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У зв’язку з тим, що відповідач 1 борг не оплатив, позивач направив відповідачу 2 лист № 860/08 від 26.08.2009 р. з вимогою щодо оплати суми боргу боржника за Договором лізингу.

Однак, станом на час розгляду справи жодних коштів на рахунок позивача від відповідачів не надходило.

Таким чином, наявність заборгованості відповідачів перед позивачем у сумі 56107,26 грн. за Договором лізингу документально підтверджується, відповідачами не спростована, а тому підлягає стягненню солідарно.

Крім того, позивач просить стягнути 1208,87 грн. пені, 153230,09 грн. штрафу.

Відповідно до п. 10.2 Договору лізингу за несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених пунктами 2.4, 2.6, 3.1, 3.2 і 6.4 даного Договору, лізингоодержувач зобов'язався виплатити пеню у розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати.

Статтею 11.6 Договору лізингу передбачено, що коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штраф), які залишилися, до кінця строку лізингу та після повної і належної оплати лізингоодержувача передати йому у власність предмет лізингу, або розірвати даний Договір. Після розірвання даного Договору лізингодавець має право вимагати повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, а також сплатити неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання Договору та штраф у розмірі 30 % від неоплаченої вартості предмету лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 1.4 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник , в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів (винагорода лізингодавця) відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених в Договорі фінансового лізингу.

Разом з тим, суд враховує положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також враховує приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги розмір відсотків стягуваного штрафу у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу на 30% та стягнути з відповідачів штраф в розмірі 107261,06 грн.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що стягненню підлягають 1208,87 пені, 107261,06 грн. штрафу солідарно.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі в установленому порядку заявлених до них вимог не спростували.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-21»(01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 26, код 35851425), Приватного підприємства «ЛІТКОМ»(16100, Чернігівська область, Сосницький район, смт. Сосниця, вул. Корнєва, 87, код 33450637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 5, 34003114) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 56107,26 грн. основного боргу, 1208,87 грн. пені, 107261,06 грн. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-21»(01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 26, код 35851425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 5, 34003114) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1052,73 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного підприємства «ЛІТКОМ»(16100, Чернігівська область, Сосницький район, смт. Сосниця, вул. Корнєва, 87, код 33450637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 5, 34003114) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1052,73 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.          

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 28.12.2009 р.