Рішення № 8244556, 11.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/411.01.10 За позовом Приватного підприємства «Денк ТПР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМеталБуд»

про стягнення 107273,47 грн.

                                                                                Суддя                     Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Купира Н.С. –представник по довіреності № 1509 від 23.12.2009р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМеталБуд» попередньої оплати в розмірі 107273,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009р. порушено провадження по справі № 53/4, розгляд справи призначено на 11.01.2010р.

Через відділ Діловодства суду позивач подав заяву про зміну позовних вимог № 179 від 21.12.2009р. відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням 1981,98 грн. 3% річних та 4711,28 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвали суду від 04.12.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені на запит позивача Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/9060 від 22.12.2009р., наданим Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві та Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ № 578854.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 04.12.2010р., про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.01.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості та виставленого ТОВ «УкрБудМетал»рахунку-фактури № СФ977 від 25.11.2008р. позивач зобов’язався оплатити, а відповідач поставити металовироби загальною вартістю 107273,47 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач перерахував відповідачу 107273,47 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 1096 від 01.12.2008р. Призначення платежу: оплата за метал зг. рах. № СФ 977 від 25.11.2008р.

У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо поставки металовиробів позивач неодноразово звертався до відповідача з претензією № 1 від 06.04.2009р. з вимогою поставити товар в семиденний термін д моменту отримання вимоги, а в разі не поставки –перерахувати позивачу грошові кошти в розмірі 107273,47 грн. оплачених металевих виробів та 76496,73 грн. втрачених доходів. Вимогою № 60-Б від 06.04.2009р. позивач вимагав у семиденний термін з моменту отримання вимоги поставити оплачений 01.12.2008р. платіжним дорученням № 1096 згідно виставлено рахунку-фактури № СФ 977 від 25.11.2008р. товар. На доказ направлення вказаних вимог відповідачу позивач надав суду належним чином завірені копії фіскального чеку від 07.04.2009р. № 1666 та опису вкладення у цінний лист (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Однак, відповідач відповіді на вищевказані вимоги не надав та не повернув позивачу безпідставно отриману суму коштів у розмірі 107273,47 грн.

Матеріали справи також містять належним чином завірену копію акту звірки взаємних розрахунків підписаного та погодженого сторонами, відповідно до якого заборгованість на користь позивача становить 107273,47 грн.

Згідно з довідкою № 183-Б від 31.12.2009р. за підписом директора та головного бухгалтера (оригінал в матеріалах справи) станом на 04.12.2009р. сума коштів у розмірі 107273,47 грн. відповідачем позивачу не повернута.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 17.04.2009р. повернути позивачу кошти в сумі 107273,47 грн.

Однак, відповідач, як у строк 17.04.2009р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 107273,47 грн. не виконав.

Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Також зазначені положення застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відтак, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 107273,47 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з прийнятою судом до розгляду заявою позивача про збільшення позовних вимог останній також просить суд стягнути з відповідача 4711,28 грн. інфляційних витрат та 1981,98 грн. 3% річних обґрунтовуючи правомірність їх стягнення нормами матеріального права та детальним розрахунком.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 3 % від простроченої суми, розмір яких відповідно поданого позивач розрахунку становить 1981,98 грн., а також інфляційних витрат –4711,28 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача то позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач належним чином довів порушення свого права.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 206, 509, 525, 526, 530, 599, 1212 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, ст.. ст.. 33, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМеталБуд»(04060, м. Київ, вул. Щусєва, 28, код ЄДРПОУ 34494062, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства «Денк ТПР»(45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул.. Луцька, 11, код ЄДРПОУ 33534140) основний борг в сумі 107 273 (сто сім тисяч двісті сімдесят три) грн. 47 коп., 3% річних в сумі 1981 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят одна) грн. 98 коп., інфляційні витрати в сумі 4711 (чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1140 (одна тисяча сто сорок) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.