Ухвала суду № 82444424, 12.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

12 червня 2019 року м. Київ№ 826/3519/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Коворотного М.А. (довіреність від 03.05.2019 року №55), представника відповідача Демченка С.В. (довіреність від 19.02.2019 року №2089/9/28-10-10-02), вирішивши у відкритому судовому засіданні питання залишення позову без розгляду в адміністративній справі

за позовомАкціонерного товариства "ВТБ Банк" до третя особаОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також - відповідач, ОВПП ДФС), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо неподання відповідному органові державної казначейської служби висновку щодо повернення ПАТ "ВТБ БАНК" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 25 565 930,00 грн. згідно заяви ПАТ "ВТБ БАНК" №9951/1-2 від 15.12.2017 року;

- зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати та подати відповідному органові державної казначейської служби України Висновок щодо повернення ПАТ "ВТБ БАНК" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 25 565 930, 00 грн. згідно заяви ПАТ "ВТБ БАНК" №9951/1-2 від 15.12.2017 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що протягом 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» сплачено до відповідного бюджету 10 авансових платежів з податку на прибуток за березень 2015 року - грудень 2015 року на загальну суму 25 565 930,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 23.03.2015 року №23502, від 24.04.2015 року №915249, від 22.05.2015 року №12988, від 19.06.2015 року №48876, від 22.07.2015 року №17661, від 21.08.2015 року №22619, від 22.09.2015 року №17855, від 23.10.2015 року №37106, від 25.11.2015 року №5167, від 28.12.2015 року №12414.

Сплачені позивачем авансові платежі з податку на прибуток відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, яку подано до територіального органу Державної фіскальної служби 26.02.2016 року в 15:21:08.

Зокрема, в рядку 16 зазначеної податкової декларації, рядку 16.1 Додатку ЗП до рядка 16 3П Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік зазначено, що сума нарахованого щомісячного авансового внеску з податку на прибуток становить 25 565 930,00 грн.

У зв`язку з тим, що за результатами 2015, 2016 років позивачем задекларовано від`ємний об`єкт оподаткування (збиток), останній неодноразово протягом 2016-2017 років звертався до відповідача із заявами про повернення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств (листи Банку за вих. від 25.04.2016 року №5479/1-2, від 06.07.2016 року №8362/1-2, від 16.12.2016 року №13842/1-2, від 27.02.2017 року №1754/1-2, від 03.07.2017 року №5804/1-2).

На окремі листи відповідачем надано відповіді (від 07.12.2016 року №10604/10/28-10-43-02-21, від 09.03.2017 року №13605/10/28-10-43-02-21, від 04.08.2017 року №41598/10/28-10-43-02-21), у яких міститься прохання відповідача до позивача залишити наявну переплату з податку на прибуток підприємств в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на прибуток за результатами майбутніх періодів.

Листом від 15.12.2017 року №9951/1-2 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання (переплати) з податку на прибуток у розмірі 25 565 930,00 грн., спрямувавши вказані суми (переплату) на погашення грошових зобов`язань позивача з податку на доходи фізичних осіб шляхом перенесення вказаних грошових коштів у розмірі 25 565 930,00 грн. з облікової картки з податку на прибуток (код бюджетної класифікації 11020600) на рахунок № 33119340799011, МФО 820019 (податок з доходів фізичних осіб код бюджетної класифікації 11010100).

У відповідь на даний лист відповідачем листом від 18.01.2018 року №2368/10/28-10-43-02-21 повідомлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов`язана з виконанням дохідної частини бюджету та напруженість планових завдань зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, у зв`язку з чим, позивачу запропоновано розглянути питання щодо можливості залишити наявну переплату з податку на прибуток підприємств в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на прибуток за результатами майбутніх періодів.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неподання відповідному органові державної казначейської служби висновку щодо повернення ПАТ "ВТБ Банк" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 25 565 930,00 грн. згідно заяви ПАТ "ВТБ Банк" від 15.12.2017 року №9951/1-2 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міст Києва від 03.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Через канцелярію суду 29.03.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) 05.04.2018 року надійшло клопотання представника Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" про розгляд справи в судовому засіданні з метою забезпечення можливості надання суду пояснень по суті справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2018 року клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні задоволено. Призначено судове засідання на 13.06.2018 року.

Через канцелярію суду 12.06.2018 року позивачем подано клопотання про зміну найменування позивача у справі з ПАТ «ВТБ Банк» на АТ «ВТБ Банк».

У судове засідання 13.06.2018 року прибули представники сторін.

Судом задоволено клопотання позивача про зміну назви позивача у справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вперше позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25 565 930,00 грн., спрямувавши вказану суму на погашення грошових зобов`язань позивачу з податку на доходи фізичних осіб шляхом перенесення вказаних грошових коштів з одного на інший рахунок, листом від 25.04.2016 року №5479/1-2, тобто, у 2016 році.

В порядку частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України судом поставлено питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та запропоновано останньому надати заяву про поновлення пропущеного строку до адміністративного суду.

Судом оголошено перерву до 09.07.2018 року.

Через канцелярію суду 09.07.2018 року позивачем подано додаткові пояснення щодо дотримання ним строку звернення до суду.

Так, позивачем зазначено, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки відповідно до норм податкового законодавства, право платника податків на звернення до контролюючого органу за повернення надміру сплаченого податку та отримання відповідних сум існує протягом всього 1095-деного строку, та, відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу, не обмежується жодним чином.

Отже, звертаючись протягом 2015, 2016 років до відповідача із тотожними заявами, позивач жодним чином не знав та не повинен був знати, що відповідачем не буде підготовлено та направлено в органи казначейства висновок про повернення надміру сплачених сум податку на прибуток.

Так, позивачем у межах 1095-деного строку 15.12.2017 року подано шосту заяву №9951/1-2, яку отримано відповідачем 20.12.2017 року.

Саме з цієї дати, зазначено позивачем, розпочато двадцяти денний строк на розгляд заяви, підготовки відповідачем відповідного висновку та подання його до органів казначейства, який спливає 09.01.2018 року.

Про невиконання відповідачем обов`язку підготувати та направити висновок, позивач дізнався 22.01.2018 року у день отримання позивачем листа відповідача від 18.01.2018 року №2368/10/28-10-43-02-21, в той час, як до суду звернувся з позовом 28.02.2018 року, тобто, у межах шестимісячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, позивач просить суд розглянути позов по суті та задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання 12.07.2018 року прибули представники сторін.

З огляду на те, що відповідачем отримано додаткові пояснення позивача із запізненням, в той час, як відповідач має намір надати свою позицію щодо цих пояснень, судом відкладено судове засідання на 27.08.2018 року.

Через канцелярію суду 23.08.2018 року відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки позивач звернувся до суду 28.02.2018 року, в той час, як про порушення своїх прав йому відомо з 2016 року.

У судове засідання 27.08.2018 року прибув представник відповідача. Позивачем, належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Судом зобов`язано позивача надати суду свою позицію щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду та відкладено судове засідання до 12.11.2018 року.

Через канцелярію суду 14.09.2018 року позивачем подано пояснення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

Через канцелярію суду 14.09.2019 року відповідачем подано заперечення на пояснення АТ «ВТБ Банк».

У судове засідання 12.11.2018 року прибули представники сторін.

Судом оголошено про розгляд заяви про залишення позову без розгляду.

Представником позивача заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з метою надання заяви про поновлення строку звернення до суду.

Судом задоволено клопотання представника позивача та оголошено перерву у судовому засіданні до 13.02.2019 року.

Через канцелярію суду 11.02.2019 року позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У судове засідання 13.02.2019 року прибули представники сторін.

Судом задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - третя особа, ФГВФО), та оголошено про відкладення судового засідання до 13.03.2019 року.

Через канцелярію суду 12.03.2019 року третьою особою подано пояснення на позовну заяву.

У судове засідання 13.03.2019 року прибули представники сторін.

Судом відкладено судове засідання до 12.06.2019 року та зобов`язано позивача та відповідача надати суду позицію щодо пояснень ФГВФО. Третій особі судом запропоновано надати свою позицію щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

Через канцелярію суду 18.04.2019 року відповідачем подано клопотання про долучення додаткових пояснень та доказів.

Через канцелярію суду 13.05.2019 року позивачем подано заперечення на пояснення відповідача.

У судове засідання 12.06.2019 року прибули представники позивача та відповідача. Третьою особою, належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Судом поставлено на вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 12.06.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

25.04.2016 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до начальнику Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу обслуговування великих платників (ОВПП ДФС - правонаступник) із заявою №5479/1-2 (вх. відповідача 26.04.2016 року) щодо зарахування коштів в рахунок погашених майбутніх грошових зобов`язань з проханням на підставі статті 43 Податкового кодексу України про повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25 565 930,00 грн., спрямувавши вказану суму на погашення грошових зобов`язань позивачу з податку на доходи фізичних осіб шляхом перенесення вказаних грошових коштів з одного на інший рахунок.

Вдруге з тотожною заявою позивач звернувся до начальника Офісу великих платників податків ДФС 06.07.2016 року вих.№8362/1-2.

Втретє з тотожною заявою позивач звернувся до начальника Офісу великих платників податків ДФС 16.12.2016 року №13842/1-2, у відповідь на яку відповідачем листом від 07.12.2016 року №10604/10/28-10-43-02-21 повідомлено позивачу, що: «Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов`язана з виконанням доходної частини бюджету на напруженість планових завдань зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, пропонуємо вам розглянути питання щодо можливості залишити наявну переплату з податку на прибуток підприємств в рахунок погашення додаткових зобов`язань з податку на прибуток за результатами майбутніх періодів».

Тотожні заяви подано позивачем 27.02.2017 року (№1754/1-2), 03.07.2017 року (№5804/1-2), на які відповідачем надавалися відповіді 09.03.2017 року (13605/10/28-10-4302-21) та 04.08.2017 року (№41598/10/28-10-43-02-21) відповідно, тотожні відповіді від 07.12.2016 року №10604/10/28-10-43-02-21, наданої на заяву позивача від 16.12.2016 року №13842/1-2.

15.12.2017 року позивачем вшосте подано заяву до відповідача №9951/1-2 із тотожним змістом про повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25 565 930,00 грн.

18.01.2018 року відповідачем листом №2363/10/28-10-43-02-21 надано відповідь на вищезазначену заяву, в якій повідомлено позивачу, що : «Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов`язана з виконанням доходної частини бюджету на напруженість планових завдань зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, пропонуємо вам розглянути питання щодо можливості залишити наявну переплату з податку на прибуток підприємств в рахунок погашення додаткових зобов`язань з податку на прибуток за результатами майбутніх періодів».

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не підготовки висновку та подання його до органів казначейства на виконання заяви позивача про повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25 565 930,00 грн., позивач звернувся до суду 28.02.2018 року.

Всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені передбачено статтею 43 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями).

Згідно з пунктами 43.3, 43.4 та 43.5 статті 43 Податково кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З аналізу вказаних пунктів статті 43 податкового кодексу України встановлено, що платника податків наділено правом у строк 1095 днів подати заяву контролюючому органу про повернення надміру сплачених сум в довільній формі, в якій зазначити напрям перерахування коштів.

Отже, слід дійти висновку, що на конкретну суму, яку бажає повернути платник податків, може бути подано одну відповідну заяву у строк 1095 днів від дня виникнення помилково сплаченої суми, яку має бути розглянути контролюючим органом у встановлений законодавством строк.

Тобто, у разі, якщо контролюючим органом відмовлено у поверненні (перерахуванні) коштів, або проігноровано відповідну заяву платника податків та не виконано обов`язку у встановлений двадцятиденний строк, платнику податків стає відомо або повинно бути відомо про порушення своїх прав та інтересів.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявами від 25.04.2016 року №5479/1-2, від 06.07.2016 року вих.№8362/1-2, від 16.12.2016 року №13842/1-2, від 27.02.2017 року №1754/1-2, від 03.07.2017 року №5804/1-2 та від 15.12.2017 року №9951/1-2 про повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25 565 930,00 грн.

Судом встановлено, та не заперечується позивачем, що вперше позивач до відповідача звернувся із заявою про повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25 565 930,00 грн. 25.04.2016 року, яку, відповідно до штемпелю вхідної кореспонденції відповідача на копії вказаної заяви отримано контролюючим органом 26.04.2016 року.

Враховуючи встановлений податковим законодавством двадцятиденний строк на розгляд заяви, підготовку та подання висновку до органів казначейської служби щодо повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання, в даному випадку він сплив 15.05.2016 року.

Отже, слід дійти висновку, що початок спливу шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з позовом для АТ «ВТБ Банк» розпочався з 15.05.2016 року, та сплив 16.10.2016 року.

Водночас, до Окружного адміністративного суду позивачем подано позов 28.02.2018 року, коли вже в шостий раз звернувся до контролюючого органу з заявою від 15.12.2017 року про повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25 565 930,00 грн., в той час, як право на звернення з заявою на повернення надмірно сплаченої суми зобов`язання саме у сумі 25 565 930,00 грн. останнім використано 2016 році, а строк на оскарження дій/бездіяльності відповідача сплив 16.10.2016 року.

Позивачем доказів оскарження вказаних дій/бездіяльності відповідача суду не надано.

Враховуючи викладене, оскільки обставини щодо дотримання строку звернення до суду, зазначені позивачем у позовній заяві та додаткових поясненнях, не визнано судом поважними, крім іншого, позивачем не надано належної заяви, передбаченої статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, про поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки вважає його не пропущеним, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01. 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду в порядку пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивач звернувся до адміністративного суду з пропущенням встановленого законом строку звернення.

Керуючись статтями 6, 9, 122, 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна