Рішення № 82443928, 11.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року справа № 580/1226/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

представників відповідача – Високогляда А.І., Македонського О.В. (за довіреностями в режимі відеоконференції),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі – позивач) з позовом до Вінницької митниці ДФС (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 01.04.2019 №UA401050/2019/000038/1.

Ухвалою суду від 15.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення Вінницької митниці ДФС є протиправним та підлягає до скасування, оскільки відповідачем протиправно відхилено подані позивачем документи щодо визначення митної вартості легкового автомобіля CITROEN, а в порушення вимог Митного кодексу України самостійно відповідач визначив його вартість, за наслідками чого митна вартість вказаного автомобіля суттєво збільшилась.

Позивач в судове засідання не прибув, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції позов не визнали, просили суд у його задоволенні відмовити повністю, надали до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначили, що за поданою декларантом ЕМД №UA401050/2019/005120 від 29.03.2019 під час її опрацювання спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР), якою сформовано наступні форми контролю: за кодом 103-1, 105-2, 106-2, тому у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості. Зокрема, відповідачем було встановлено, що рахунок-фактуру виписано особою, яка відповідно до поданого свідоцтва про реєстрацію не є власником транспортного засобу, крім того вартість вказана у інвойсі 4200 євро, а в експортній декларації країни відправлення зазначено 31338 DK (датських крон). Тобто, експортна декларація не підтверджує числове значення заявленої митної вартості. Наявні в експортній декларації країни відправлення суми 10 00 000 та 31338 DK не співпадають і декларантом не роз`яснено причини такого не співпадіння. 29.03.2019 декларантом у відповідь на повідомлення митниці надав письмові пояснення, згідно яких при ЕМД №UA401050/2019/005120 було надано електронні копії документів, що підтверджують митну вартість: інвойс від 25.03.2019 №8400 та копія експортної декларації країни відправлення від 26.03.2019 №19DK005604213C9C19. При цьому, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості додатково надано витяг з програми «Schwacke» та зазначено, що інших документів надати немає можливості. Опрацювавши додатково наданий витяг з програми «Schwacke», відповідачем було встановлено, що вартість транспортного засобу по даному коду VIN становить 5700 євро та не підтверджує заявлену позивачем митну вартість в розмірі 4200 євро. На підставі вищевикладених обставин представники відповідача вважають, що позов є необґрунтованим, а позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач 25.03.2019 придбав у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «CITROEN», модель «C4 PICASSO», 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартість якого згідно Інвойсу від 25.03.2019 №8400 становила 4200 євро.

З метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля представник позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Брокер-Центр» (декларант) звернувся до Вінницької митниці ДФС з електронною митною декларацією №UA401050/2019/005120, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: інвойс від 25.03.2019 №8400 на суму 4200 євро; акт огляду UA205010/2019/216875 від 28.03.2019; свідоцтво про реєстрацію від 30.12.14 №12870979; договір про надання послуг з декларування вантажів (товарів) №358; копія експортної декларації країни відправлення від 26.03.2019 №19DK005604213C9C19.

За поданою до митного оформлення декларацією від 29.03.2019 спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР), якою сформовано форми контролю за такими кодами: 103-1, 105-2, 106-2 з наступним формулюванням: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 10350,00».

З мотивів використання декларантом документально не підтверджених відомостей для визначення митної вартості автомобіля, Вінницька митниця 01.04.2019 відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняла картку відмови №UA401050/2019/00007 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA401050/2019/000038/1, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за другим методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у розмірі 10350 євро.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що Митним кодексом України (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно із частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм суд приходить до висновку, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановлено судом із матеріалів справи, за поданою декларантом ЕМД №UA401050/2019/005120 від 29.03.2019 у відповідача спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР), якою сформовано наступні форми контролю: за кодом 103-1, 105-2, 106-2 з наступним формулюванням: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість – 10350,00».

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що рахунок-фактуру виписано позивачу особою, яка відповідно до поданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «CITROEN», модель «C4 PICASSO», 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 не є власником транспортного засобу, крім того, вартість, вказана у інвойсі від 25.03.2019 №8400 становить 4200 євро, а в експортній декларації країни відправлення зазначено 31338 DK (датських крон). Тобто, експортна декларація не підтверджує числове значення заявленої митної вартості. Наявні в експортній декларації країни відправлення суми 10 00 000 та 31338 DK не співпадають і декларантом не роз`яснено причини такого не співпадіння.

29.03.2019 декларантом у відповідь на повідомлення митниці надано письмові пояснення, згідно яких до ЕМД №UA401050/2019/005120 було надано електронні копії документів, що підтверджують митну вартість, зокрема: інвойс від 25.03.2019 №8400 та копія експортної декларації країни відправлення від 26.03.2019 №19DK005604213C9C19. При цьому, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості додатково надано витяг з програми «Schwacke» та зазначено, що інших документів надати немає можливості. Опрацювавши додатково наданий витяг з програми «Schwacke» відповідачем було встановлено, що вартість транспортного засобу не підтверджує заявлену позивачем митну вартість в розмірі 4200 євро.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач у відповідності до вимог митного законодавства України правомірно відмовив декларанту у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв картку відмови №UA401050/2019/00007 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA401050/2019/000038/1, відповідно до якого визначив митну вартість імпортованого автомобіля за другим методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Верховний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15) зазначає, що «аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених під час судового розгляду доказів, суд вважає, що відповідач обґрунтовано відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаного вище товару.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення суду складено у повному обсязі 18.06.2019.