Ухвала суду № 82443872, 18.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 червня 2019 року справа № 580/1878/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити дії,

встановив:

12 червня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просить:

1) визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області, викладену у листі від 18.04.2019 № 29/К-65, та у висновку від 18.04.2019 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності;

2) скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.04.2019 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності;

3) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до вимог Закону України “Про Національну поліцію” та наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 “Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського”;

4) звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для надання висновку щодо наявності дискримінаційних положень в пункті 3 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію” з приводу виплати одноразової грошової допомоги працівникам поліції, у разі визначення їм інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (за хворобою) та визначенні їм інвалідності у межах 6-ти місячного строку після звільнення їх з поліції.

5) судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Позивач у пункті 4 прохальної частини позовної заяви просить: «звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для надання висновку щодо наявності дискримінаційних положень в пункті 3 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію” з приводу виплати одноразової грошової допомоги працівникам поліції, у разі визначення їм інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (за хворобою) та визначенні їм інвалідності у межах 6-ти місячного строку після звільнення їх з поліції».

Кодексом адміністративного судочинства України (частина 1 статті 2) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кодексом адміністративного судочинства України (частина 1, частина 2 статті 4) встановлено, що адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом (пункт 5 частина 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суддя зазначає, що позовна вимога № 4 не відповідає частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, у обґрунтування позовної вимоги № 4 не зазначено про наявність публічно-правового спору саме з визначеним відповідачем. Щодо позовної вимоги № 4 не зазначено, чи звертався позивач до відповідача по суті питання та чи отримував відмову.

Відповідно до пунктів 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

У позовній заяві у обґрунтування 4 позовної вимоги не зазначено, яке порушене право позивача належить відновленню у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи доказів отримання від відповідача відмови щодо звернення та/або інших доказів у контексті із метою діяльності та статусом відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, статтею 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити дії, залишити без руху.

Надати позивачу десять днів з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.

Копію ухвали направити позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.П. Тимошенко