Рішення № 8244129, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/693 (12/137)09.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ»

доВідкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

пророзірвання договору банківського рахунку та зобов’язання вчинити певні дії СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Хряпов І.Б., представник за дов. №334 від 05.10.2009; від відповідача –не з’явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Чернігівської області знаходилась справа №12/137 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ»до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»про розірвання договору банківського рахунку №03/2004/0407/001 від 28.01.2004, зобов'язання перерахувати грошові кошти в сумі 5 186,18 грн. з рахунку ТОВ «ТТТ»№26006000703001 в філії ВАТ КБ «Надра»Чернігівського регіонального управління шляхом закінчення грошового переказу за платіжними дорученнями від 04.02.2009 №21.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2009 направлено справу №12/137 за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2009 суддею Сташківим Р.Б. прийнято господарську справу до свого провадження, присвоєно їй №34/639 (12/137) та призначено розгляд справи на 09.12.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.01.2004 між сторонами було укладено договір банківського рахунку №03/2004/0703/001 (далі –Договір), предметом якого є відкриття Банком Клієнту поточного рахунку №26006000703001 у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України.

04.02.2009 Банк прийняв платіжне доручення від 04.02.2009 №21 про перерахування Клієнтом з рахунку №26006000703001 до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова в сумі 5186,18 грн. за призначенням відрахування до пенсійного фонду за січень 2009 року нараховані на заробітну плату 33,2% і перераховані повністю.

04.02.2009 кошти списані з рахунку позивача, але на рахунок Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова не надійшли.

У подальшому, на адресу Клієнта Банком було направлено повідомлення про невиконання розрахункового документа №4 від 04.02.2009, де причиною невиконання платіжного доручення №21 від 04.02.2009 є відсутність/недостатність коштів на кореспондентському рахунку.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, 22.10.2009 в якому проти позову заперечив з тих підстав, що постановою Правління Національного банку №59 від 10.02.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку «Надра»в Банку призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік –з 10.02.2009 до 10.02.2010.

Цією ж постановою з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців –з 10.02.2009 до 10.08.2009, який продовжено з 11.08.2009 до 09.02.2010, згідно постанови Правління НБУ №452 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра»від 05.08.2009.

Відтак, на думку відповідача останній звільняється від виконання зобов’язань перед позивачем протягом дії мораторію.

При цьому, відповідач зазначив, що згідно довідки від 21.10.2009 №115 позивач має заборгованість перед Банком за РКО у сумі 47,32 грн., яка обліковується на рахунку №35794000703002, а відтак укладений між сторонами Договір не можу бути розірваний.

На призначене судове засідання 09.12.2009 представник відповідача не з’явився.

Разом з тим, 07.12.2009 до загального відділу суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в зв’язку з тим, що введення мораторію у Банку спричинило велику кількість позовів до Банку, які розглядаються різними судами.

Відтак, Банк не має об’єктивної можливості підгодовуватись до вказаного судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні дане клопотання, заслухавши думку представника позивача, який проти задоволення цього клопотання заперечував, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- у разі наявності наміру надати обґрунтовані додаткові заперечення на позовну заяву чи додаткові докази, відповідач мав можливість їх надати у письмовій формі через канцелярію суду до дати судового засідання;

- у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду (направити іншого свого юриста);

- явка представників сторін обов’язковою судом не визнавалась;

При цьому, суд враховує положення ст. 77 ГПК України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п.1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів.

Водночас статтею 77 ГПК України не встановлений обов’язок суду відкладати розгляд справи та такі дії суду є правом останнього.

Згідно з статтею 77 ГПК України господарський суд має право відкласти розгляд справи, за наявністю підстав передбачених у даній статті, лише у межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу.

З огляду на той факт, що наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін, викладені у письмовій формі є достатніми для прийняття рішення, суд не вбачає обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи, в зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2004 між позивачем (Банк) та відповідачем (Клієнт) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №26006000703001 (далі –рахунок) для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов’язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені Інструкцією «Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492. Операції за Рахунком здійснюються після отримання від Клієнта повідомлення з відміткою про взяття Рахунку на облік органом державної податкової служби.

Згідно з п.п.2.2.1 п.2.2 Договору передбачено, що Клієнта має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму Рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.2.2.4 п.2.2 Клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послуг.

Банк, в сою чергу взяв на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

У відповідності до п.4.2 Договору Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення Клієнтом розрахункових документів. Платежі з Рахунку Клієнта Банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, виконуються Банком того ж дня. Операції за розрахунковими документами в іноземній валюті для здійснення термінових переказів виконуються згідно затверджених Тарифів.

04.02.2009 Банк прийняв платіжне доручення №21 від цієї ж дати про перерахування Клієнтом з рахунку №26006000703001 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова в сумі 5186,18 грн. за призначенням відрахування до пенсійного фонду за січень 2009 року нараховані на заробітну плату 33,2% і перераховані повністю.

04.02.2009 кошти списані з рахунку позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, але на рахунок Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова не надійшли.

В подальшому, на адресу Клієнта Банком було направлено повідомлення про невиконання розрахункового документа №4 від 04.02.2009, де причиною невиконання платіжного доручення №21 від 04.02.2009 є відсутність/недостатність коштів на кореспондентському рахунку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі –Закон) визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Проте, як слідує з матеріалів справи відповідач свого обов’язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за платіжним дорученням №21 від 04.02.2009 не виконав, а відтак, позовна вимога про зобов’язання Банку перерахувати грошові кошти в сумі 5186,18 грн. за платіжним дорученням №21 від 04.02.2009 визнається судом обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п.6.4 Договору Клієнт має право ініціювати розірвання цього Договору в разі непогодження із зміною тарифів.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що Клієнт має право порушити питання про закриття Рахунку і розірвання Договору в разі відсутності коштів на кореспондентському рахунку Банку.

07.07.2009 позивач направив Банку вимогу щодо розірвання Договору та закриття розрахункового рахунку №26006000703001 у ВАТ КБ «Надра»Чернігівське РУ, МФО 353627.

У відповідь на вказаний лист Банк повідомив позивача, про те, що на його поточному рахунку є залишок в сумі 5 186,22 грн., в зв’язку з чим Банк не може закрити поточний рахунок до повного зняття позивачем коштів з нього.

Відповідач, в своїх запереченнях на позов, зазначив, що позивач має заборгованість перед Банком за РКО у сумі 47, 32 грн., яка обліковується на рахунку №35794000703003.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема Акта звірки взаєморозрахунків, складеного, підписаного та скріпленого печатками повноважних представників обох сторін, станом на 07.12.2009 сальдо на користь ТОВ «ТТТ»складає 5 186,34 грн., заборгованість за РКО була сплачена позивача 01.12.2009.

Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частиною 1 статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Таким чином, виходячи з правової природи договорів банківського рахунку, однією з головних цілей з якою укладається цей вид договорів є виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з відкритого у Банку рахунка.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність обставин, з якими стаття 651 ЦК України пов’язує можливість розірвання договору, оскільки внаслідок невиконання Банком доручення Товариства щодо перерахування відповідної суми з банківського рахунку останнього, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Що ж стосується посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

При розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором, зокрема щодо несвоєчасного виконання розрахункового документу позивача, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір банківського рахунку №03/2004/0703/001 від 28.01.2004, укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ»та Відкритим акціонерним товариство Комерційним банком «Надра»Чернігівського регіонального управління.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»Чернігівського регіонального управління (м. Чернігів, вул. Г. Полуботка, 17, ідентифікаційний од 26211071) перерахувати грошові кошти в сумі 5186 (п’ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 18 коп. з поточного рахунку №26006000703001 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ»(14033, м. Чернігів, проспект Миру, буд. 139, ідентифікаційний код 30149246) за платіжним дорученням №21 від 04.02.2009.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»Чернігівського регіонального управління (м. Чернігів, вул. Г. Полуботка, 17, ідентифікаційний од 26211071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТТ»(14033, м. Чернігів, проспект Миру, буд. 139, ідентифікаційний код 30149246) 187 (сто вісімдесят сім) грн. –витрат на оплат державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 11.01.2010