Рішення № 8243738, 17.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/28417.12.09 За позовом                    Відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»

До відповідача          Дочірнього підприємства «Дніпровський круг»

Про                              визнання договору недійсним

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Ключников Є.В. (за дов.)           

Від відповідача           Кравченко Т.І. (за дов.)

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»(далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства «Дніпровський круг»(далі –відповідач), в якому просило визнати недійсним договір підряду у капітальному будівництві № 2/06 від 18 травня 2007 року, укладений між сторонами.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що оскаржений договір не відповідає вимогам статті 126 Земельного кодексу України, статті 48 Закону України «Про охорону земель», статті 22 Закону України «Про основи містобудування», статтям 1, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій». Суть невідповідності договору вказаним нормам законів України, на думку позивача, полягає в тому, що відповідач не надав позивачеві жодного з передбачених законодавством документів, які підтверджують наявність у позивача права користування земельною ділянкою для містобудівних потреб.

Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав його недоведенності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2009 року суддею О.А.Кролевець порушено провадження у даній справі, призначено розгляд справи на 21 вересня 2009 року, витребувані від сторін додаткові матеріали та пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2009 року розгляд справи відкладено на 12 жовтня 2009 року у зв’язку з витребуванням від Боярської міської ради належним чином засвідченої копії клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській обл. про припинення будівництва, тимчасову заборону використання земельної ділянки від 08.02.2008 р. № колп.-71 обл. відносно відповідача та відповіді на адресу Управління щодо розгляду клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2009 року задоволено спільне клопотання сторін про продовження строку вирішення спору по даній справі, відкладено розгляд справи на 4 листопада 2009 року, від Боярської міської ради повторно витребувано документи, зазначені в ухвалі від 21 вересня 2009 року, уповноважено представник позивача на отримання вказаних документів від Боярської міської ради.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва №01-1/1049 від 29 жовтня 2009 року дана справа передана на розгляд судді О.Г.Удаловій у зв’язку з обранням судді О.А.Кролевець на посаду судді Вищого господарського суду України.

4 листопада 2009 року, 18 листопада 2009 року, 30 листопада 2009 року, 2 грудня 2009 року, 9 грудня 2009 року судом оголошувались перерви в засіданні суду, відповідно до вимог статті 77 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

18 травня 2007 року між позивачем і відповідачем укладено договір № 2/06 підряду у капітальному будівництві (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого позивач зобов’язався за завданням замовника на свій ризик із застосуванням власних ресурсів (матеріалів, обладнання, робочої сили тощо) виконати та здати йому в установлений цим договором строк закінчені роботи (об’єкт будівництва), а відповідач зобов’язався надати позивачеві будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від позивача закінчені роботи (об’єкт будівництва) та оплатити їх.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що «об’єктом будівництва»є третя черга житлового комплексу: 16-ти поверховий трьохсекційний житловий будинок в м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області по вулиці Білогородській, 51.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною другою статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір підпадає під визначення договору будівельного підряду, надане Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відносини між сторонами з приводу укладення спірного договору регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють договори будівельного підряду (статті 875-886), загальними положеннями про підряд (статті 837-864) в тій частині, що не суперечить спеціальним нормам щодо будівельного підряду, а також загальними нормами про зобов’язання і договори.

Перевіряючи договір на наявність обставин, які б тягнули його недійсність, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилався як на підставу недійсності спірного договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 роз’яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Враховуючи те, що позивач просить визнати Договір недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги можуть бути задоволені виключно у випадку, якщо в ході судового розгляду буде достеменно встановлений факт невідповідності правочину вимогам конкретної норми чинного закону України, яка діяла станом на момент укладення спірного Договору.

Спірний Договір укладений сторонами 18 травня 2007 року, а отже, для оцінки його правомірності суд застосовує законодавство, яке було чинним станом на вказану дату.

Як встановлено судом, предметом спірного договору є здійснення позивачем будівництва третьої черги жилого комплексу.

Враховуючи вимоги частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, договір підряду може бути визнаний недійсним на підставі даної норми лише в тому випадку, якщо позивачем буде належним чином доказаний факт невідповідності даного договору вимогам актів цивільного законодавства. Дана невідповідність може виникати у випадку, якщо чинною нормою закону України накладена заборона на вчинення дій, передбачених спірним договором, або законодавство буде висувати особливі вимоги до врегульованих спірним договором відносин, недотримання яких унеможливлюватиме виникнення цивільних прав і обов’язків за таким договором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи містобудування»(в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору), об’єктами містобудування є, зокрема, будинки і споруди, їх комплекси.

Як вбачається з пунктів 1.1, 1.2 спірного Договору, його умовами передбачено будівництво третьої черги житлового комплексу (16-ти поверховий трьохсекційний житловий будинок), тобто предметом договору є будівництво об’єкту містобудування.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування»будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій»фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір будівельного підряду на будівництво об’єкту містобудування відповідатиме законодавству лише за тієї умови, якщо одна з його сторін одержала від компетентного органу у встановленому законодавством порядку дозвіл на будівництво об’єкту містобудування.

Водночас, матеріали справи не містять відповідного дозволу на будівництво об’єкта містобудування, наявність якого є необхідною умовою для укладення договору будівельного підряду відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування»та статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій».

Як зазначалось вище, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Отже, одним з основних зобов’язань за договором будівельного підряду є зобов’язання замовника за договором надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про основи містобудування»забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Як вбачається з зазначених вище положень статті 875 Цивільного кодексу України та статті 22 Закону України «Про основи містобудування», за договором будівельного підряду замовник зобов’язаний надати підряднику будівельний майданчик, що розташований на земельній ділянці, яка належить замовнику на відповідному правовому титулі –праві власності або праві користування (частина перша статті 22 Закону про основи містобудування).

Аналогічний висновок вбачається з норми частини третьої статті 22 Закону України «Про основи містобудування», згідно з якою право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об’єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Іншими словами, право на здійснення будівництва об’єкта містобудування за своєю суттю є правом, яке притаманне лише власнику або користувачу земельної ділянки, на якій розташований будівельний майданчик.

Водночас, відсутність у сторін договору будівельного підряду будь-яких прав щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований будівельний майданчик, вказуватиме на невідповідність даного договору вимогам статті 875 Цивільного кодексу України та статті 22 Закону України «Про основи містобудування». При цьому суд враховує, що об’єктом виконання умов договору не може бути дія, яка суперечитиме вимогам закону, тоді як здійснення будівництва на земельній ділянці, яка не надана компетентним органом для такого будівництва, та відносно проведення будівництва на якій у жодної із сторін немає необхідних прав, безумовно не відповідає закону.

За твердженням позивача, у нього, як замовника за спірним договором підряду, відсутні будь-які документи які б породжували у нього необхідні права щодо використання земельної ділянки, будівництво на якій передбачено договором.

Всупереч вимогам статті 33 ГПК України такі документи не надані й відповідачем. Окрім того, в засіданні суду представник відповідача не навів належну правову підставу, яка б надавала йому право використовувати земельну ділянку, забудова якої передбачена спірним договором, для здійснення такого будівництва.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо визнання Договору підряду недійсним з підстав невідповідності його вимогам законодавства.

При цьому судом відхилені посилання відповідача на договір від 1 грудня 2004 року, укладений між ним, дочірньою компанією «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»та Боярської міської радою, оскільки з нього не вбачається передача відповідачеві необхідного обсягу прав для використання ділянки.

Як вбачається з наявної у справі копії договору від 1 грудня 2004 року, ним передбачалась передача прав, які засвідчені Державним актом від 29 грудня 1997 року, виданим виконавчим комітетом Боярської міської ради народних депутатів.

Разом з тим, Державним актом на право постійного користування землею, виданим Боярською міською радою народних депутатів 29 грудня 1997 року, передбачено надання відповідного права Боярському управлінню магістральних газопроводів.

Проте, Боярське управління магістральних газопроводів не є стороною за договором від 1 грудня 2004 року, а отже, права, засвідчені вказаним Державним актом, не могли бути передані за названим договором.

Здійснене відповідачем посилання на відносини правонаступництва за Державним актом між Боярським управлінням магістральних газопроводів всупереч вимог статті 33 ГПК України не підтверджені жодними засобами доказування.

Водночас, виконуючи вимоги статті 33 ГПК України відповідач посилаючись на певні обставини як на підстави своїх заперечень проти зверненого до нього позову, зобов’язаний довести кожну з цих обставин, надавши в їх підтвердження відповідні докази. У той же час, відповідач відповідних доказів не надав, тоді як суд вправі вирішувати справу лише на підставі тих доказів, що надані сторонами та містяться в матеріалах справи.

Також судом враховано, що здійснена реорганізація користувача за Державним актом, навіть якщо вона підтвердиться, не матиме значення для даної справи, оскільки не впливатиме на права і обов’язки відносно сторін спору.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Тобто реорганізація, внаслідок якої майно, права і обов’язки однієї особи передаються іншій особі, є окремим випадком припинення юридичної особи.

Згідно з нормою літери «в»частини першої статті 141 Земельного кодексу України припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій є підставою для припинення користування земельною ділянкою.

Таким чином, навіть можлива реорганізація Боярського управління магістральних газопроводів, на чому наполягав відповідач у справі (але в підтвердження чого не надав доказів), відповідно до статті 141 Земельного кодексу України тягне за собою припинення права користування земельною ділянкою, щодо якої виданий Державний акт.

За таких обставин суд вважає, що позивачем належним чином доведені обставини, з якими закон пов’язує можливість визнання договору недійсним. Відповідач жодним чином здійснені позивачем доводи не спростував, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже, позов підлягає задоволенню.

Як вбачається з додаткових пояснень позивача № 93 від 12 жовтня 2009 року, оспорений договір сторонами не виконувався, у зв’язку з чим «немає потреби у застосуванні наслідків визнання договорів недійсними».

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 2/06 підряду у капітальному будівництві, укладений 18 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»(08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, пров. Вокзальний, 45, код 31611940) та дочірнім підприємством «Дніпровський круг»(м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2-Б, код 30931888).

Стягнути з дочірнього підприємства «Дніпровський круг»(м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2-Б, код 30931888) на користь відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»(08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, пров. Вокзальний, 45, код 31611940) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                           О.Г. Удалова

          Рішення підписано 14.01.2010 р.