Рішення № 8243642, 11.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/1111.01.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні матеріали та технології”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Ей Джі “Строй Компані”

простягнення 2895,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаМихайлик Л.Г. —представник за довіреністю від 06.01.2010 р. № 06/01-10

від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельні матеріали та технології” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ей Джі “Строй Компані” 2895,00 грн. заборгованості за переданий у власність товар згідно з видатковими накладними від 29.07.2008 р. та від 22.08.2008 р. відповідно до усної домовленості про купівлю-продаж.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 р. № 46/11, яку призначено до розгляду на 14.12.2009 р.

14.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2010 р. у зв’язку з неявкою в засідання представника позивача та зважаючи на подане представником відповідача клопотання про перенесення судового засідання.

У судове засідання, призначене на 11.01.2010 р., відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/11 від 27.11.2009 р. та від 14.12.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позовні вимоги про стягнення 2895,00 грн. мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано видаткові накладні, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передачу товарів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, вимогу про сплату боргу, рахунки-фактури на оплату товару, виписку з особового рахунку про часткове погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рахунків-фактур № 25/07-10 від 25.07.2008 р., № 22/08-1 від 22.08.2008 р., а також видаткових накладних від 29.07.2008 р. № 29/07-03 на суму 16529,40 грн. та від 22.08.2008 р. № 22/08-3 на суму 16995,48 грн. (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари загальною вартістю 33524,88 грн., а саме: 150тон піску річкового.

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується підписом уповноваженої особи на вищевказаних накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОС від 29.07.2008 р. № 886172 та серії ЯОС від 22.08.2008 р. № 886184.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних 29.07.2008 р. № 29/07-03 та від 22.08.2008 р. № 22/08-3 позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 33524,88 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 33524,88 грн., а у відповідача — прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

За твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар і його борг становить 2895,00 грн.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки сторони не встановили строк виконання зобов’язання відповідача з оплати товару, 29.10.2009 р. позивач надіслав відповідачеві претензію з вимогою погасити заборгованість в розмірі 2895,00 грн. у семиденний строк. Відповідь на вказану претензію до матеріалів справи не надано, доказів перерахування коштів не пред’явлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/11 не здійснив оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ей Джі “Строй Компані” (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф. 43, ідентифікаційний код 34529723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні матеріали та технології” (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12, ідентифікаційний код 30435548) 2 895 (дві тисячі вісімсот дев’яносто п’ять) грн. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко