Рішення № 82436182, 30.05.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/504/19

Провадження № 2/487/1019/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30.05.2019 року Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: головуючого судді - Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання – Ободенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу №487/504/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – ПАТ «ПУМБ»), третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. про визнання виконавчого напису нотаріуса від 10.09.2018 року зареєстрованого в реєстрі №8016 таким, що не підлягає виконанню та його скасування.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що до Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області надійшла постанова приватного виконавця про звернення стягнення на її пенсію, як боржника, в рахунок погашення боргу у розмірі 33835,63 грн., з яких: 30441,48 грн. - борг банку, 3044,15 грн. – основна винагорода приватному виконавцю та 350 грн. витрати на проведення виконавчих дій, на користь ПАТ «ПУМБ» , у зв`язку з чим з її пенсії з 01.11.2018 року провадиться утримання 20%. Вважає виконавчий напис нотаріуса від 10.09.2018 року зареєстрованого в реєстрі №8016 незаконним, оскільки виконавчий напис видається у разі якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Дійсно між нею та ПАТ «ПУМБ» 10.06.2013 року укладалась пропозиція укласти договір про надання споживчого кредиту на суму 19999,35 грн., в подальшому була реструктуризація та договір оферти від 25.06.2014 року. Проте з сумою боргу вона не погоджується, вказана сума не відповідає фактичної заборгованості, з урахуванням сплати нею 14128 грн. Окрім того, сплив строк позовної давності по тілу кредиту, процентам та неустойки. Крім того, вважає, що захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваних законом інтересів будь-якої особи, повинна здійснюватися в судовому порядку. Тому правочин який порушує публічний порядок є нікчемний. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скачування. Позов обґрунтований наступним.

02.04.2019 року позивач ОСОБА_1 надала заяву про зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою від 01.02.2019 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою від 02.04.2019 року забезпечено позов, шляхом зупинення стягнення з пенсії ОСОБА_1 за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. від 10.09.2018 року.

Ухвалою від 02.04.2019 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. копії усіх матеріалів, що стали підставою для видачі виконавчого напису нотаріуса 10.09.2018 року.

06.05.2019 року третя особа приватний нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

11.05.2019 року на виконання ухвали суду від 02.04.2019 року до суду надійшли копії документів на підстав яких був вчинений виконавчий напис від 10.09.2018 року.

30.05.2019 року позивач ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, надала згоду на ухвалення заочного рішення.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.06.2013 року між ОСОБА_1 та АБ «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» згідно Статуту Загальних положень п. 1.1 , погодженого НБУ 12.12.2016 року) було укладено кредитний договір (оферта) на загальні цілі №GP – 4618096 у розмірі 19999,35 грн. строком на 36 місяців.

25.06.2014 року була здійснена реструктуризація договору №GP – 4618096 у розмірі 17780,90 грн. (кредитор ПАТ «ПУМБ») за період 26.06.2014 року по 26.06.2018 року та договір оферти (страхування) .

10.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №8016, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість, що виникла по кредитному договору №GP – 4618096 від 25.06.2014 року. Боржником за кредитним договором є ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 06 вересня 2017 року по 06 вересня 2018 року. Загальна сума заборгованості становить 30011,48 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 16540,04 грн., прострочена заборгованість за комісією -10524.11 грн., прострочена заборгованість за процентами – 2947, 33 грн.

Крім того встановлено, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження ВП №57308945 з виконання виконавчого документа - виконавчого напису №8016, виданого 10.09.2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором в розмірі 30441,48 грн.

Постановою приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. від 05.10.2018 року звернене стягнення на з пенсію ОСОБА_1 , яку вона отримує в Управлінні Пенсійного фонду в Заводському районі м. Миколаєва.

Листом від 06.08.2018 року відповідач направив на адресу позивача письмову вимогу (повідомлення) з вимогою про виконання зобов`язання за кредитним договором та погасити суму заборгованості у розмірі 30011,48 грн. , на підтвердження чого надано реєстр поштової відправки, відсутні докази отримання боржником повідомлення.

Відповідно до квитанцій наданих ОСОБА_1 платник на рахунок АТ «Банк Ренесанс Банк», відповідно до умов договору №GP – 4618096 від 25.06.2014 року, надіслав кошти у розмірі 7184 грн. за період з липня по грудень 2013 року та у розмірі 8058 грн. за період з січня 2014 по листопад 2014 року, у тому числі за період з липня 2014 року (після реструктуризації 25.06.2014 року заборгованості на суму 17789,90 грн.) у розмірі 3081 грн., задля погашення заборгованості за кредитним договором №GP – 4618096 від 25.06.2014 року.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.

Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Виконавчий напис вчинюється на підставі : а) оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

На підтвердження безспірності заборгованості боржника ОСОБА_1 , стягувачем ПАТ «ПУМБ» нотаріусу для вчинення виконавчого напису було надано, виписку з рахунку ОСОБА_1 з зазначенням лише суми заборгованості 30011,48 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 16540,04 грн., прострочена заборгованість за комісією -10524,11 грн., прострочена заборгованість за процентами – 2947, 33 грн., з відміткою стягувача про непогашення заборгованості та оригінал кредитного договору.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не переконався, що була заборгованість саме такого розміру, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Не підлягає задоволенню вимога про скасування виконавчого напису нотаріуса від 10.09.2018 року, у зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено такий спосіб захисту.

Посилання позивача на порушення відповідачем строку позовної давності, відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, щодо стягнення заборгованості за виконавчим написом є безпідставними, виходячи з того, що відповідно умов договору, строк погашення кредиту 26.06.2018 року, а з заявою про видачу виконавчого напису відповідач звернувся 06.09.2018 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 81 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною та зареєстрований в реєстрі за №8016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» несплачену в строк за кредитним договором №GP – 4618096 від 25.06.2014 року за період з 06 вересня 2017 року по 06 вересня 2018 року грошових коштів в загальному розмірі 30011,48 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя С.В. Щербина