Рішення № 82434554, 31.05.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5122/18

Провадження № 2/336/368/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Брагіної І.В., розглянув у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначає, що з 2008 року по березень 2013 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , з яким вони вели спільне господарство, мали спільний побут та стосунки інтимного характеру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Під час реєстрації дитини, до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні відповідач не з`явився, у зв`язку з чим ім`я та по батькові батька дитини у Книзі реєстрації народжень було записано у відповідності до положень ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою позивача, а саме « ОСОБА_2 ».

Окрім того, позивач зазначає, що їх спільна з відповідачем дитина мешкає з нею та потребує матеріальної допомоги.

Посилаючись на вказані вище обставини позивач просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі ј частини з усіх видів доходів відповідача щомісячно до повноліття дитини, а також стягнути з останнього судові витрати на її користь.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явилась, надіслала на адресу суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позов задовольнити.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, надав суду заяву за змістом якої просив розглядати справу без його участі та зазначив, що позов визнає в повному обсязі, просив ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим судом ухвалено рішення про задоволення позову відповідно до частини 4 статті 200, частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні від 29.01.2013 року, серія НОМЕР_1 (а.с.5) батьком дитини ОСОБА_3 зазначено - ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 , актовий запис № 64 від 29.01.2013 року.

Із вказаного свідоцтва про народження вбачається, що реєстрація дитини здійснена на підставі ч.1 ст.135 СК України, де ім`я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері.

Дитина мешкає з позивачем, що підтверджено довідкою № 47 від 22.08.2018 року виданою ОСББ «Райна» (а.с.7).

Відповідно до ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Ст. 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2008 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за нормою статей 213,215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про визнання батьківства та вважає за необхідне внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини щодо батька, відповідно ст. 134 СК України.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.

Конституцією України проголошено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою де визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей.

Зокрема, у частині другій статті 51 основного Закону України зазначається, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У відповідності до статей 180, 182 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

За твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, дитина знаходяться на матеріальному утриманні матері, відповідач належної матеріальної допомоги на утримання дитини.

Судом встановлено, що відповідач є працездатним за віком та станом здоров`я, на користь інших осіб він аліментів не сплачує.

Доказів на спростування цих висновків суду не надано.

При визначені розміру аліментів суд враховує що дитина, яка в силу віку, потребує утримання від батьків, стан здоров`я дитини та платника аліментів, зростання потреб дитини з досягненням відповідного віку.

На думку суду, вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини є обґрунтованими, суд задовольняє їх та вважає доцільним в інтересах дитини для забезпечення їй реальної матеріальної підтримки від батька є визначення аліментів у частці 1/4 від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, що з урахуванням коштів від матері дасть можливість утримувати дитину на належному гідному рівні.

В подальшому, за наявності обставин, з якими закон пов`язує зміну розміру аліментів, позивач має право звернутись до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України, частиною 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, пред`явлено 03.09.2018 року.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, починаючи з дня звернення, а саме з 03.09.2018 року.

За позовом позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на оплату послуг спеціаліста в галузі права у сумі 1 500, 00 грн., а саме за підготовку позовної заяви.

На підтвердження понесених витрат позивач надала суду копію договору про надання послуг від 29.08.2018 року укладеного нею з ФОП ОСОБА_5 , виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копією витягу з реєстру платників єдиного податку та квитанцію на сплату 1 500, 00 грн. на користь ФОП ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З урахуванням вищенаведеного суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг спеціаліста в галузі права, оскільки надані послуги були виконані фізичною особою підприємцем, а тому не відносяться до витрат на професійну правничу допомогу, яку здійснює адвокат.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору суд враховує приписи частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України та частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а тому вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 352, 40 грн. та повернути позивачу, у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме в сумі 352 гривень 40 копійок, сплаченого при поданні позову за вимогу про визнання батьківства.

Окрім того, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за заявлену вимогу про стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає що, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави 50 відсотків судового збору, що підлягав би сплаті за подання даного позову до суду, а саме, в розмірі 352 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 125, 128, 134, 135 Сімейного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису № 64 від 29.01.2013 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні - про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: виключити відомості про ОСОБА_2 , як батька дитини ОСОБА_3 та зазначити батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - невідомо, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Херсон, РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви - 03.09.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 352, 40 грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 50 відсотків судового збору, а саме у розмірі 352, 40 грн. (триста п`ятдесят дві гривні 40 копійок) сплаченого при поданні позову, згідно квитанції № 0.0.1121178607.1 від 30.08.2018 року на суму 704, 80 грн., рахунок отримувача 31214206008009; код отримувача 38025367; банк отримувача: Казначейство України, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи № 336/5122/18.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 352 грн. 40 коп. в дохід держави.

Судовий збір в сумі 352,40 коп. компенсувати за рахунок держави.

Рішення в частині аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя: Ю.А.Галущенко