Рішення № 82433023, 18.06.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3242/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Скаб В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці ДФС (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 39420875) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 1223/20900/19 від 16 квітня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 1223/20900/19 від 16 квітня 2019 року, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. за порушення митних правил передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

З означеною постановою позивач не погоджується, вважає, що вона винесена без повного та належного дослідження всіх обставин справи. Зазначає, що ввіз автомобіль «Mercedes Benz ML270» реєстраційний номер НОМЕР_1 на територію України 15.05.2016 року в митному режимі «транзит». На території України даний автомобіль використовувався бійцями добровольчих загонів в зоні АТО. Тривалий час автомобіль перебував у неробочому стані, у зв`язку з чим був повернутий ОСОБА_1 .. Після проведення ремонтних робіт ОСОБА_1 вивіз автомобіль з території України в Республіку Польщу, однак під час митного контролю 11.03.2019 року інспектором митниці було складено протокол про порушення митних правил. Також вважає, що постанова Львівської митниці ДФС про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, яке мало місце в 2016 році, винесена без урахування строку накладення адміністративного стягнення визначеного ст.467 МК України. Крім цього, посадова особа Львівської митниці ДФС не дослідила всіх обставин, які підлягають з`ясуванню.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просили такий задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання. Відповідачем у справі подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що Львівською митницею ДФС правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України. Зазначено, що позивачем не надано ні до суду як додаток до позовної заяви, ні на митницю під час винесення оскаржуваної постанови жодного документа, який би підтверджував факт знаходження даного транспортного засобу в зоні проведення АТО. Щодо посилання позивача у своєму позові на факт поломки й ремонту транспортного засобу зазначили, що наведена причина порушення терміну доставки не відноситься до аварії чи обставин непереборної сили і не може звільняти особу від відповідальності. Окрім того вважають, що порушення позивачем свого обов`язку щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом встановленого строку є триваючим, відтак постанова винесене без пропуску строків накладення адмінстягнення.

Відповідно до ст.205 КАС України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми.

Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлені наступні обставини справи.

11.03.2019 року о 17 год. 48 хв. гр. України ОСОБА_1 , слідуючи в приватну поїздку з України в Республіку Польща через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС, в якості водія автомобіля «Mercedes Benz ML270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 в`їхав в зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю «зелений коридор».

В ході митного контролю та оформлення, було встановлено, що згідно АСМО «Інспектор» та ЦБД ЄАІС ДМСУ гр. ОСОБА_1 ввіз на митну територію України 15.05.2016 року автомобіль «Mercedes Benz ML270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС смугою руху «зелений коридор» в митному режимі «транзит» без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України.

Станом на 11.03.2019 року інформація в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України щодо вивезення за межі митної території України чи поміщення в інший митний режим автомобіля «Mercedes Benz ML270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , громадянином ОСОБА_1 була відсутня.

На момент складання протоколу громадянин ОСОБА_1 вказав що, автомобіль «Mercedes Benz ML270», реєстраційний номер НОМЕР_1 за межі митної території України не вивіз у зв`язку з тим, що не знав у якому митному режимі заїхав, жодних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України не пред`явив.

Про час і місце розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності була належним чином повідомлена.

Хоча транспортний засіб керований гр. ОСОБА_1 не є транспортним засобом комерційного призначення, на нього поширюється регулювання ст. 470 МК України, оскільки згідно з п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, термін «товар» вживаються в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі. Таким чином поняття «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.

При цьому, згідно з гл. 55 p. XII МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов`язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов`язання, застосування заходів гарантування тощо).

Отже, пропуск 15.05.2016 року ввезеного гр. ОСОБА_1 на митну територію України, «Mercedes Benz ML270», реєстраційний номер НОМЕР_1 . здійснено у порядку, передбаченому нормами ч.1 ст. 381 МК України - в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нормами ст. 90 та 93 МК України визначено що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 МК України.

У відповідності до ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п`ять діб. Згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України. Проте, в супереч ст. 192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, гр. ОСОБА_1 до найближчого органу доходів і зборів до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв`язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту не звернувся.

Таким чином, ОСОБА_1 не доставив транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення, а саме: перевищив встановлений митним кодексом України строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, терміном більше ніж на десять діб.

16 квітня 2019 року в.о. заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Муха О.С. за результатами розгляду справи, на підставі протоколу, винесено постанову про порушення митних правил №1223/20900/19 за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач зазначає про те, що автомобіль марки «Mercedes Benz ML270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 використовувався бійцями добровольчих загонів в зоні АТО.

Разом з тим, позивачем не надано ні до суду, ні на митницю під час винесення оскаржуваної постанови жодного документа, який би підтверджував факт знаходження даного транспортного засобу в зоні проведення АТО.

Долучений до матеріалів справи лист ГО «Правий сектор» від 20.02.2015 року №645 підтверджує лише той факт, що ОСОБА_1 уповноважений на проведення збору гуманітарної та фінансової допомоги на території Англії для бійців та поранених в зоні АТО.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про волонтерську діяльність» від 05.07.2012 року № 3236-17, волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору. Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов`язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами. Волонтери не можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально за напрямами, визначеними абзацами 7 та 8 ч.3 ст. 1 цього Закону. Також відповідно до ч. 2 ст.10 Закону України «Про волонтерську діяльність» договір про надання волонтерської допомоги укладається в письмовій формі.

Суд не заперечує вкладу ОСОБА_1 у Збройні сили України, однак позивачем не надано належних доказів щодо здійснення ним волонтерської діяльності та що саме вказаний автомобіль використовувався бійцями добровольчих загонів в зоні АТО.

З 06.09.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про гуманітарну допомогу» щодо оперативності прийняття рішень» від 16.07.2015 р. № 640-VIII, згідно якого, до гуманітарної допомоги відносяться транспортні засоби, що надходять у період проведення антитерористичної операції для отримання і використання Збройними силами України, Національною гвардією України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України для забезпечення проведення антитерористичної операції. Проте позивачем не було вжито заходів щодо завершення митного режиму ввезеного автомобіля для визнання його гуманітарною допомогою.

Щодо посилання ОСОБА_1 у своєму позові на факт поломки й ремонту транспортного засобу слід зазначити, що наведена причина порушення терміну доставки не відноситься до аварії чи обставин непереборної сили і не може звільняти особу від відповідальності з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118 до обставин непереборної сили відносяться смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря тощо, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров`ю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини чи події.

Крім цього, відповідно до п. 2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657 (далі - Порядок), обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність.

Разом з тим, вищевказаним Порядком передбачено документальне підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили - часткового чи повного пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата, тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Разом із заявою, що містить інформацію про місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили подаються документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені у встановленому порядку.

Пункт 3 розділу VIII Порядку передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України від 02.12.1997 року №671/97 і надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам як єдиним органам із засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні.

ОСОБА_1 документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, у відповідності до статті 460 Митного кодексу України, ні митному органу ні суду не надав.

Така позиція наводиться в ухвалах Вищого адміністративного суду України № К/800/21036/16 від 15.12.2016 року, № К/800/15082/16 від 14.07.2016 року де суд зазначає, що поломка автомобіля не є обставиною непереборної сили у розумінні статті 192 МК України.

У своєму позові позивач зазначає про те, що відповідачем порушено шестимісячний термін накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Такий висновок позивача не відповідає вимогам законодавства, зважаючи на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень.

Триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб`єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України, є розпочатим на одинадцятий день після закінчення визначеного митницею терміну транзитного переміщення, проте завершується воно відповідно до ч.ч. 1, 4, 8 МК ст. 102 МК України, якими й передбачені підстави завершення митного режиму транзит, а саме: 1. Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. 4. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом. 8. Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, перевищення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, не є підставою для завершення митного режиму «транзит», а предмети, після перевищення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу не можуть використовуватися для вільного обігу на митній території України, оскільки такі не поміщені в митний режим імпорту згідно глави 13 МК України. Після спливу зазначених строків такі продовжують перебувати на митній території України з порушенням умов митного режиму «транзит», тобто із порушенням законодавства, що свідчить про триваючий характер правопорушення.

Отже, днем виявлення такого правопорушення є фіксація в протоколі про порушення митних правил, і в силу ст. 467 МК України строк накладення адміністративного стягнення обчислюється саме з дня виявлення.

Так, частиною 1 ст. 470 МК України встановлено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на одну добу, тобто зазначене порушення починається із 0 годин 11-ї (6-ї у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці) доби з дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та закінчується 24 годиною цієї доби, тобто триває протягом зазначеного проміжку часу. Так, дане порушення є вчиненим як о 00.01 год. цієї доби, так і о 23.59 год. відповідної доби.

Аналогічно, порушення, передбачене ч,2 ст.470 МК України (перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб) триває з початку 12-ї (7-ї у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці) доби з дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та закінчується 20-ї (15-ї) доби.

Порушення ж, передбачене ч.3 ст.470 МК України (перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб), починається із 21-ї доби з дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та закінчується датою вивезення транспортного засобу за межі митної території України, поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим або конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили. Тобто, дане порушення є триваючим.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи наведене, порушення, вчинене ОСОБА_2 , є триваючим, у зв`язку із чим є формально закінченим з моменту його суб`єктивного офіційного виявлення під час здійснення митних процедур 11.03.2019 та невідкладної фіксації його в протоколі про ПМП № 1223/20900/19. І саме з цієї дати відраховується строк накладення адміністративного стягнення.

Оскільки оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності 16.04.2019, то адміністративне стягнення накладене на позивача в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 467 МК України.

Так, у справі за № К/9901/23243/18 (448/1346/15-а) Верховний Суд, вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм права, з метою встановлення чи є правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК та інкриміноване позивачу, триваючим, у своїй постанові від 13.03.2018 прийшов до висновків, що з логічно-граматичного аналізу ч.1 ст. 467 МК України висновується, що перелік триваючих порушень, наведений у ній, є орієнтовним. Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим... невиконанням встановленого МК України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер. Посилання представника позивача на те, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб темпорально обмежений, є неприйнятними, оскільки встановлений законом обов`язок вважається виконаним саме з моменту його виконання (або є закінченим - з моменту притягнення до встановленої законом відповідальності), а не із закінченням граничних строків такого виконання. За таких обставин, правильними є висновки судів апеляційної і касаційної інстанцій щодо визнання законною постанови про порушення митних правил як такої, що винесена впродовж шести місяців із дня виявлення порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 22.03.2018 у справі № К/9901/18566/18 (450/2731/15-а) та від 12.06.2018 у справі № К/9901/13915/18 (462/7518/15-а).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

З огляду на вказані норми законодавства та встановлені у справі обставини, суд вважає, що Львівська митниця ДФС довела правомірність своїх дій належними та достовірними доказами.

Таким чином, оскільки оскаржувана постанова в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Мухи О.С. від 16 квітня 2019 року в справі про порушення митних правил № 1223/20900/19 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо, то суд приходить до висновку, що підстав для її скасування немає.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 20, 73, 77, 243, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

постанову в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Мухи О.С. у справі про порушення митних правил № 1223/20900/19 від 16.04.2019 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 грн. залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 1223/20900/19 від 16 квітня 2019 року - залишити без задоволення.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст судового рішення складений 18 червня 2019 року.

Суддя Волоско І.Р.