Вирок № 82433011, 18.06.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6138/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2019 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Мисько С.М., Скаб В.О.

за участі прокурора Квасниці В.М.

обвинуваченої ОСОБА_1

та захисника Пащука А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140050000363 від 20.01.2018 року/ про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Відннки Пустомитівського району Львівської області, громадянки України, українки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-

-по ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , 19.06.2015 року, приблизно о 12.00 год., перебуваючи у приміщенні Галицького відділу реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, що по вул.Грушевського, 16 у м.Львові, з метою пришвидшення державної реєстрації шлюбу з громадянином Латвії ОСОБА_7 , використала завідомо підроблений документ, подавши органу РАЦС підроблену довідку Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні від 12.05.2015 року, яка містила завідомо неправдиву інформацію про факт її перебування на 22 тижні вагітності, тобто, вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.358 КК України.

Окрім того, ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, а саме, у підробленні офіційного документа, який видається установою, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем. Зокрема, автор обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018140050000363 від 20.01.2018 року, вказує на те, що ОСОБА_2 18.06.2015 року приблизно о 12.00 год., перебуваючи на орендованій квартирі, що на пр.Свободи у м.Львові, точну адресу слідством не встановлено, діючи умисно, з метою подальшого використання при подачі документів до Галицького відділу реєстрації актів цивільного стану Львівського міського правління юстиції, використовуючи комп`ютерну техніку, виготовила бланк Довідки з нанесеними на ньому відсканованими зображеннями відтисків печаток комунальної 3-ої міської клінічної лікарні, в який внесла рукописний текст про засвідчення факту перебування на 22 тижні вагітності станом на 12.05.2015, що не відповідало дійсності, підробивши також підписи від імені лікаря ОСОБА_4 та завідувача відділенням патології вагітності ОСОБА_5 .

Відповідно ст. 129 Конституції України, норм КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємнозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.

При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України, від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції та розділу VIII Конституції України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Заслухавши пояснення обвинуваченої, свідків, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.358 КК України. Разом з тим, суд вважає, що ОСОБА_1 винна у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, виходячи з наступних міркувань.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочинів не визнала та показала, що 19.06.2015 року довідки комунальної 3-ої міської клінічної лікарні від 12.05.2015 року про факт її перебування на 22 тижні вагітності не підробляла та не надавала до Галицького відділу реєстрації актів цивільного стану Львівського міського правління юстиції цієї довідки. Факт підписання заяви про державну реєстрацію шлюбу вона не заперечує, оскільки мала намір вступити в шлюб з ОСОБА_7 і створити сім`ю; станом на червень 2015 р. не була вагітна; хто подавав довідку про її вагітність і з якою метою пояснити не може; на такі речі нікого не уповноважувала.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Свідок обвинувачення ОСОБА_6 , начальник Галицького районного у м. Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в судовому засіданні показала, що 19 червня 2015 року в Галицький ВДРАЦС прибули ОСОБА_7 та ОСОБА_17 з приводу подання заяви на реєстрацію шлюбу. Така заява була зареєстрована в журналі реєстрації заяв про шлюб під №290. Після цього, дану заяву згідно Інструкції з діловодства, вона розписала на спеціаліста ОСОБА_9 , яка на підставі представлених паспортів оформила та зареєструвала заяву про державну реєстрацію шлюбу на 20.06.2015року з врахування наданої ОСОБА_17 та ОСОБА_12 довідки про вагітність ОСОБА_17 , виданої Комунальною 3-ї міською клінічною лікарнею, та заяви даних громадян про перенесення реєстрації шлюбу на 20.06.2015 року. В цей же день 20.06.2015 року Галицьким ВДРАЦС була оформлена державна реєстрація шлюбу ОСОБА_13 та ОСОБА_7 Зауважила , що у неї не було жодних підозр у достовірності довідки про вагітність ОСОБА_17 на момент її подання вказаними громадянами. Пришвидшення державної реєстрації шлюбу можливе лише при певних обставинах, в т.ч. і перебування жінки у стані вагітності. Довідки про вагітність приймаються від осіб , які мають намір зареєструвати шлюб і окремої реєстрації так і довідки не потребують.

Із заяви до Галицького районного у м. Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 19.06.2015 року вбачається, що таку подано ОСОБА_7 та ОСОБА_17 19.06.2015 р. з призначенням дати державної реєстрації шлюбу на 21.07.2015 р. на 15.30 год.

Із заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_17 від 19.06.2015 р. поданої на адресу Галицького ВДРАЦС вбачається, що вони просили перенести реєстрацію одруження на 20.06.2015 р.

До заяви додана довідка Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні від 12.05.2015 року, яка містила інформацію про факт перебування ОСОБА_1 на 22 тижні вагітності.

Державна реєстрація шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_17 проведена 20.06.2015 р.

Винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України також стверджується наступними даними.

Із відповідей Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні від 12.01.2018 та 03.07.2018 р.р. убачається, що протягом 2014-2016 років громадянка ОСОБА_1 на обліку з приводу вагітності в жіночій консультації лікарні не перебувала; на стаціонарному лікуванні у відділені патології вагітності не перебувала; довідка про її перебування на стаціонарному лікуванні у відділені патології вагітності у період 01.05.2015-11.05.2015 р.р. не видавалась; лікар ОСОБА_4 підпис та печатка якої наявнв на довідці звільнена з роботи з 03.07.2003; підпис завідувача підроблений.

Висновком експерта №6/388 від 25.07.2018 року, стверджується факт підписання ОСОБА_1 заяви про державну реєстрацію шлюбу від 19.06.2015 року та заяви про перенесення реєстрації одруження від 19.05.2015р., який останньою не заперечується.

Допитаний у судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_19 показав, що понад шість років знайомий з ОСОБА_1 , знає її чоловіка ОСОБА_7 , з яким був у дружніх відносинах, оскільки часто проводили разом дозвілля (відвідували фестивалі, вечірки), був присутній у них на весіллі. Згодом, на одній із таких вечірок, йому стало відомо від ОСОБА_21 , що останній планує розлучатись. Щодо вагітності ОСОБА_1 , то про такі деталі свідку нічого не було відомо.

Свідок захисту ОСОБА_22 надав аналогічні попередньому свідку показання, зокрема, що понад десять років знайомий з ОСОБА_1 ; в 2015 р. познайомився з ОСОБА_23 , був в них на весіллі. Однак, з невідомих свідку причин, відносини між подружжям помінялись у протилежну сторону і вони розлучились. Щодо підробляння документів про вагітність ОСОБА_24 і, власне, її вагітності йому нічого не відомо.

Аналізуючи показання означених свідків, суд приходить до висновку, що останні не обізнані з конкретними обставинами обвинувачення ОСОБА_1 , зокрема, у вчиненні підробки офіційного документу та його використання. Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_22 підтверджують лише сам факт реєстрації шлюбу, що не є предметом доказування у справі.

Згідно частин 1, 2 статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

На підставі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, посеред іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, передбачених ст. 91 КПК України покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків передбачених цією статтею.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується за ч.1 ст.358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається установою, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем та використання завідомо підробленого документа.

Диспозиція ч.1 ст. 358 КК України визначає кримінально карним діянням підроблення офіційного документа, який надається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа.

З об`єктивної сторони злочин виражається в таких альтернативних діях: а) підроблення посвідчення або іншого офіційного документа; б) збут підробленого офіційного документа; в) виготовлення підроблених печатки, штампа чи бланка підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печатки, штампа чи бланка; г) збут підроблених печатки, штампа чи бланка.

Під підробленням посвідчення або іншого офіційного документа -розуміється повне виготовлення фальшивого документа, схожого на справжній (відтворення як матеріальної форми, так і змісту носія інформації); внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей (наприклад, бездоганно оформлений листок тимчасової непрацездатності, виданий завідомо здоровій людині); зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій (дописування, підтирання, підчистка, витравлення тексту тощо); підроблення відбитків штампа, печатки як необхідного реквізиту документа.

Згідно із приміткою до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Предметом злочину у пред`явленому обвинуваченні є довідка Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні від 12.05.2015 року, яка містить завідомо неправдиву інформацію про факт перебування обвинуваченої ОСОБА_1 на 22 тижні вагітності.

Частиною 3 ст. 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, конституційними принципами закладеними у ст. 62 Конституції України та загальних засадах кримінального провадження визначених ст. 7 КПК України гарантовано, що кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винною в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина обвинуваченого у скоєнні конкретного злочину повністю доведена належними, допустими доказами, які безпосередньо досліджені у судовому засіданні із застосуванням принципу змагальності сторін у поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 5 ст. 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).

Крім того, у п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium), 42914/98, 13 січня 2005 року значиться, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».

Так, у справі «Барбера, Meссeгу и Хабардо против Іспанії» (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain) від 6.12.1998 р. (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що обвинувачений скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Суд вважає, що в даному випадку, факт підроблення офіційного документа у тому числі ОСОБА_1 не підтверджується жодними зібраними органом звинувачення доказами. Вказаний офіційний документ у формі довідки складений з дотриманням визначених законом форм та містить передбачені законом реквізити (наявні штемпелі, рукописний текст та підпис лікаря), що на перший погляд не викликає підозр та сумнівів у достовірності. Почеркознавчої експертизи на предмет можливого підроблення у кримінальному провадженні згаданої довідки не проводилось; стороною обвинувачення не ініційовано питання допиту у якості свідка лікаря, який зазначений автором довідки.

Комп`ютерна техніка, на якій, як зазначає автор обвинувального акту, ОСОБА_1 виготовила бланк довідки та нанесла на ньому відскановані зображення відтисків печаток Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні, не вилучено; внесення особисто ОСОБА_1 рукописного тексту у зміст довідки почеркознавчою експертизою не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що досудове слідство не довело винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, відтак, ОСОБА_1 за ч.1 ст.358 КК України, слід виправдати.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України, оскільки вона, використала завідомо підроблений документ.

Частина четверта статті 358 КК України визначає кримінально карним діянням використання завідомо підробленого документа.

З об`єктивної сторони використання полягає у наданні підробленого документа підприємствам, установам або організаціям незалежно від форми власності (документ передається уповноваженим особам) або пред`явленні їх (для ознайомлення з його змістом, але сам підроблений документ залишається у володінні винного, наприклад, пред`являється підроблене посвідчення контролеру при користуванні громадським транспортом; надання фальшивого посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС для одержання пільг). Під ознаки цієї статті підпадає також використання справжнього, але чужого документа (наприклад, пред`явлення з метою безкоштовного проїзду поліцейського посвідчення, що належить іншій особі).

Злочин вважається закінченим з моменту пред`явлення (надання) підробленого документа незалежно від того, чи вдалося винному досягти поставленої мети.

Обов`язковою умовою складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України є прямий умисел і спеціальна мета.

Відповідно до ст.24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала його настання.

За встановленими обставинами кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_1 знала, що станом на час подання до Галицького ВРАЦ вона не перебуває на 22 тижні вагітності, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала його настання.

Показання ОСОБА_1 про те, що вона довідки в РАЦС не подавала, суд оцінює критично, оскільки це суперечить встановленим обставинам справи та зібраним доказам, в т.ч. показанням свідка ОСОБА_6 ; неподання довідки про вагітність виключає можливість пришвидшення державної реєстрації шлюбу, яка відбулась в даному випадку на наступний день після подачі заяви про реєстрацію шлюбу при встановленому порядку-місячного строку.

Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Обставини, що пом`якшують покарання - не встановлено. Обставини, що обтяжують покарання - не встановлено.

Щодо особи обвинуваченої, то встановлено, що характеристика ОСОБА_1 є формальною. На обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу.

Суд при постановленні вироку також враховує норми, передбачені ч. 5 ст. 74 КК України, а саме, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 19.06.2015 року вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, який є злочином невеликої тяжкості, і з часу його вчинення минуло три роки, тому її слід звільнити від призначеного судом покарання.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376 КПК України, на підставі ст.49 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України - визнати невинуватою та виправдати.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (510,00 грн.) в дохід держави.

На підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.1, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного їй покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (510,00 грн.) в дохід держави, в зв`язку із закінченням строків давності.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Волоско І.Р.