Рішення № 8242892, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/32907.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автошина-сервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор»

Простягнення 3698,00 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачаЯценко О.В. (за дов.)

Від відповідача не з’явились (за дов.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Автошина-сервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор»про стягнення заборгованості в сумі 3698,00 грн. за поставлений товар на підставі видаткових накладних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) порушено провадження у справі № 17/329.

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 29.10.2009 р. № 01-1/1001 справу № 17/329 передано на розгляд судді Удаловій О.Г., у зв’язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 р. справа № 17/329 прийнята до провадження судді Удалової О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2009 р. розгляд справи відкладався на 07.12.2009 р., у зв’язку з неявкою представників позивача та відповідача по справі.

У судове засідання 07.12.2009 р. відповідач, належним чином повідомлений судом, не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

02.03.2009 р. позивач на підставі видаткової накладної відвантажив, а відповідач за довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 19.02.2009 р. серії ЯОТ № 926079 отримав вказаний товар на загальну суму 4300,00грн..

01.06.2009 р. та 19.06.2009 р. позивач виконав, відповідач без заперечень прийняв виконані позивачем шиномонтажні роботи на загальну суму 1548,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000335, № ОУ-0000380, належним чином засвідчені копії яких міститься в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, між сторонами спору виникли договірні відносини.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки виходячи зі змісту правовідносин, останні є відносинами поставки товару та відносинами з виконання робіт, отже, за своєю правовою природою між позивачем та відповідачем виникли відносини, що випливають з договору поставки та договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір підряду, за яким позивач (підрядник) зобов’язався виконати певну роботу за завданням відповідача (замовника), а відповідач (замовник) зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Крім того, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за яким позивач зобов’язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов’язався його прийняти та оплатити.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач частково оплатив поставлений товар та виконані позивачем роботи в сумі 2150,00 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 3698,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач рекомендованим листом надіслав відповідачеві вимогу від 22.07.2009 р. про сплату 3698,00 грн., яку відповідач отримав 27.07.2009 р.. Однак, вказана претензія позивача залишена без відповіді та виконання відповідачем.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості, окрім наданих позивачем, відповідач не надав.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладається на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор»(04210, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А, код 31486001) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автошина-Сервіс»(02098, м. Київ, пр-т П. Тичини, 4, н/п 102-А, рахунок 26004359800006 у ВАТ «Кредитпромбанк»у місті Києві, МФО 300863, код 32204083) 3698 (три тисячі шістсот дев’яносто вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                               О.Г. Удалова           Рішення підписано 11.01.2010 р.