Рішення № 82426781, 05.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 р. Справа№805/3341/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, за участю секретаря судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Офісу великих платників податків ДФС м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" м. Маріуполь про застосування арешту коштів на рахунках платника податків

ВСТАНОВИВ:

28.09.2017 року позивач, Офіс великих платників податків ДФС, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" м. Маріуполь про застосування арешту коштів на рахунках платника податків відповідно до ст. 20 Податкового Кодексу України , ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції яка діяла на час звернення до суду).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем подано до Офісу декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2017 р. (№ 9076865138 від 27.04.2017 р.) та за півріччя 2017 р. (№ 9157589299 від 09.08.2017 року, в Додатках Р1 до яких відображена сума уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у розмірі 382 584 853 грн. Крім того, листом від 16.03.2017р. повідомив, що на час подання вищезазначеної звітності час виробничі потужності та інше майно відповідача перебувають у незаконному володінні та під контролем представників так званої «ДНР».

Разом з тим аналіз податкових декларацій з ПДВ за думкою позивача свідчить, що відповідачем не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму втрачених товарів/ необоротних активів.

Начальником Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС на адресу відповідача направлено лист № 44846/10/28-10-47-06 від 23.08.2017 року з вимогою протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту надати пояснення та їх документальне підтвердження.

Відповідач листом від 13.09.2017 року № 1-01/95 відмовив у наданні пояснень та їх документального підтвердження не надав, запитувана інформація надана не була.

25.09.2017 року позивачем було прийнято рішення щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача, тривалістю 15 робочих днів , з 26.09.2017 року. Посадові особи відповідача відмовились у отриманні направлень на проведення до перевірки та не допустили посадових осіб позивача до проведення перевірки, що стало підставою для прийняття 27.09.2017 року о 10 год.05 хв. позивачем рішення щодо застосування повного адміністративного арешту активів відповідача та підставою для звернення до суду з позовом про арешт коштів на рахунках відповідача у банках, які його обслуговують.

Ухвалою від 02 жовтня 2017 року судом відкрите провадження у справі.

Ухвалою від 02 жовтня 2017 року суд закінчив підготовче провадження та призначив справу до розгляду 23 жовтня 2017 року.

Ухвалою від 23.10.2017 року суд зупинив провадження до 07.11.2017 року

06.11.2017 року відповідач надав до суду заперечення у яких зазначив, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства, а норми на які посилається позивач не застосовуються до спірних правовідносин.

У відповідності до пп. 20.1.33 ст. 20 ПК України позивач має право звернутися із даним позовом виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу та якщо у нього відсутнє майно, або його балансова вартість менша суми податкового боргу, або ж таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Звернув увагу суду на ту обставину, що у відповідача податковий борг відсутній, доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано.

Вважав, що норма на яку посилається позивач в обгрунтування своїх вимог (пп. 90.2.3 ст. 94 ПК України) до правовідносин щодо накладення арешту саме на кошти на рахунках відповідача не застосовується. Вона може бути застосована лише у випадку накладення арешту контролюючим органом на майно платника податку.

Ухвалою від 07.11.2017 року суд поновив провадження у справі.

07 листопада 2017 року представник відповідача надав суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/3326/17-а. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначено, що предметом розгляду справи №805/3326/17-а є скасування наказу податкового органу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а у справі № 805/3341/17-а підставою для накладення арешту є недопуск до проведення перевірки по спірному наказу у справі №805/3326/17-а.

Ухвалою від 07.11.2017 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/3326/17-а.

Розпорядженням № 26 від 01.03.2018 року у зв`язку із перебування судді Арестової Л.В. у відпустці по догляду за дитиною за результатами повторного автоматичного розподілу справи справа передана на розгляд судді Кониченка О.М.

18.03.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 18 березня 2019 року суд поновив провадження у справі та у зв`язку з тим що набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції суд призначив розгляд справи за правилами загального провадження із проведенням підготовчого судового засідання , яке було призначено на 08 квітня 2019 року.

Розгляд справи відкладався з 08 квітня 2019 року на 22 квітня 2019 року, з 22 квітня 2019 року на 06 травня 2019 року.

Ухвалою від 06.05.2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 05 квітня 2019 року.

Розглянувши матеріали справи так подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харцизький трубний завод" є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 00191135, місцезнаходження юридичної особи: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, пр.Ілліча, будинок 54, корпус 4, перебував на податковому обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідач був зареєстрований та здійснював свою господарську діяльність за адресою: 86703, Донецька обл., м. Харцизьк, вул . Патона, 9.

Вищезазначений населений пункт з 13 квітня 2014 року знаходиться поза межами юрисдикції українського уряду та є окупованою територією.

За даними відповідача 15 березня 2017 року відбувся збройний захват цілісного майнового комплексу і контроль щодо майна та всіх активів втрачено.

Відповідачем до позивача, в особі Запорізького управління офісу були надані податкові декларації з податку на прибуток підприємств (з додатками) за 1 квартал 2017 року та півріччя 2017 року в Додатках Р1 до яких відображена сума уцінки та втрат від зменшення корисності - основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у розмірі 382 584 853 грн.

Начальником Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС на адресу відповідача направлено запит № 44846/10/28-10-47-06 від 23.08.2017 року з вимогою протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту надати пояснення та їх документальне підтвердження.

Як зазначив позивач, відповідач листом від 13.09.2017 року № 1-01/95 відмовив у наданні пояснень та їх документального підтвердження з огляду на те, що вимоги, що містяться у письмовому запиті Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС не відповідають компетенції, порядку та способу діяльності, що встановлені Конституцією та законами України, а тому не підлягають обов`язковому виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи начальником позивача 25 вересня 20017 року прийнятий Наказ № 2096 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» у зв`язку з ненаданням відповідачем пояснень та їх документального підтвердження (сама копія наказу позивачем до суду не надана).

25 вересня 2017 року начальником Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС підписане направлення на перевірку № 165 відповідно до якого встановлено: провести документальну позапланову перевірку відповідача на підставі наказу № 2096 від 25.09.2017 року з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету на додану вартість внаслідок вибуття товарів, виробничих запасів та інших оборотних активів за період січень - червень 2017 року.

Посадовими особами позивача 26.09.2017 року складені: Акт про відмову від підпису у направленні на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та Акт про відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

На підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.09.2017 року заступника начальника управління Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Северіна А.В. начальником Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Афоновим Р.П. прийняте Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.09.2017 року(час прийняття 10 год. 05 хв.).

У відповідності до вищезазначеного Рішення до відповідача застосований умовний адміністративний арешт усього належного ПРАТ «Харцизький трубний завод» майна та зазначено - надіслати на адресу відповідача рішення з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна.

Правовими підставами вищезазначеного Рішення визначені пп.94.2.3. п.94.2 ст. 94 Податкового Кодексу України внаслідок відмови від допуску посадових осіб позивача для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року по справі № 805/3335/17 28.09.2017 року Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосовного на підставі рішення начальника Запорізького управління Офісу великих платників податків від 27.09.2017 року.

Ухвалою від 28.09.2017 року по справі №805/3335/17-а Донецький окружний адміністративний суд відмовив у прийнятті подання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27 вересня 2017 року, оскільки судом з програмного забезпечення суду "Діловодство спеціалізованого суду" було встановлено, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 805/3326/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 25.09.2017 № 2096 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ "Харцизький трубний завод".

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/3326/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 25.09.2017 № 2096 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ "Харцизький трубний завод".

Тобто між сторонами існував спір про право, що виключало можливість розглянути подання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків згідно рішення начальника Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.09.2017 року у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не погодився із вищезазначеною ухвалою та оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року по справі №805/3335/17-а Донецький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишив без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №805/3335/17 залишив без змін.

Ухвалою Верховного суду від 27 березня 2018 року по справі №805/3335/17-а (адміністративне провадження №К/9901/20928/18) Верховний Суд ухвалив: закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №805/3335/17-а за поданням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Із вищезазначеного судового рішення вбачається, що статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) встановлено особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ.

Відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) встановлено особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, в тому числі щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Зі змісту вказаних положень процесуального закону вбачається, що судове рішення суду апеляційної інстанції, прийняте за результатами розгляду рішення суду першої інстанції, у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року по справі № 805/3326/17-а відкрито провадження за позовом Приватного акціонерного товариства «Харцизький трудний завод» до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС від 25.09.2017 року № 2096 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ «Харцизький трудний завод».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 р. по справі № 805/3326/17-а адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 25.09.2017 № 2096 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Харцизький трубний завод" задоволений - визнано протиправним та скасуваний наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.09.2017 № 2096 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Харцизький трубний завод".

Офіс великих платників податків ДФС не погодився із зазначеним судовим рішенням та оскаржив його до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду. від 20 серпня 2018 р. по справі №805/3326/17-а апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволена. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 скаксована.У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 25 вересня 2017 року № 2096 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Харцизький трубний завод" відмовлено у повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство "Харцизький трубний завод" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 у справі №805/3326/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року по справі № 805/3326/17-а (адміністративне провадження №К/9901/63033/18) касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 у справі №805/3326/17-а повернута заявнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 94.1 ст.94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 ст.94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:…платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Пунктом 94.21 ст. 94 ПК України встановлено, що у разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

У відповідності до пп.20.1.4., 20.1.31., 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень;

звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У відповідності до ч.3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Позивач звертався до суду із адміністративним позовом відповідно до ст. 20 ПК України та ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (яка діяла на час спірних правовідносин).

Статтею 183- 3 «Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів» було встановлено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом; 4) зобов`язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; 5) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; 6) зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на орган доходів і зборів.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно було містити реквізити, передбачені ч. 3 ст. 183-3 КАС України.

Частиною 5 ст. 183-3 КАС України було встановлено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (ч. 6 ст. 183-3 КАС України).

Статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діє на час вирішення спору передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із заявами щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (частина 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України) .

У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина 7 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, яке передбачене пп.94.2.3 п. 94.1 ст. 94 Податкового Кодексу України.

При цьому правові підстави визначені позивачем у позові, а саме ст. 20 ПК України (яка регламентує порядок звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу) та ст. 183-3 КАС України не можуть бути застосовані при вирішенні зазначеного спору, оскільки не регулюють спірні правовідносини викладені у позові.

Як вбачається із матеріалів справи обґрунтованість адміністративного арешту відносно відповідача за поданням позивача не підтверджена, на підставі судових рішень по справі №805/3335/17-а.

За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті Кодексу).

Статтею 183-3 КАС України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду з поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (частина третя статті 183-3 КАС України.

Згідно з частиною шостою вказаної статті КАС України відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

При вирішенні справи суд враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2018 року (справа № 820/2040/17), від 13 серпня 2018 року (справа № 820/816/17), від 19 червня 2018 року (справа № 820/817/17), які у силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України мають застосовуватись судами.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, вимоги позивача про застосування арешту коштів на рахунках платника податків відповідача, як процедура передбачена пп.94.6.2 п.94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, яка пойменована «Адміністративний арешт майна» і застосування позивачем пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків протягом 96-годинного строку не підтверджена і як наслідок у задоволенні позову позивача повинно бути відмовлено.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків ДФС до Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника- відмовити повністю.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Кониченко