Ухвала суду № 82426467, 18.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 червня 2019 року Справа № 160/4894/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного судуЗахарчук-Борисенко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВК Криворіжелектромонтаж” про застосування заходів реагування,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2019 Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВК Криворіжелектромонтаж”, в якій просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Криворіжелектромонтаж», а саме: зупинити виробництво (виконання робіт): силового масляного трансформатора 6/0,4 кВ тип: Т.Т.П. потужністю 315 кВА зав. №22023 інв. № 536 1961 р.в.; КЛ 6 кВ марки КЛ-6 кВ ЦСКн 3х70 мм2 L= 400 метрів від опори № 6/б РП 30 ГЗК ЛЕП № 13 до силового масляного трансформатора 6/0,4 кВ потужністю 315 кВА ТОВ «НВК КРИВОРІЖЕЛЕКТРОМОНТАЖ».

Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору на підставі того, що він є бюджетною організацією, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України, для якої кошти на оплату судових витрат станом на день подання адміністративного позову відсутні.

Ухвалою суду від 30.05.2019 у задоволенні вказаного клопотання позивачеві було відмовлено.

Також, ухвалою суду від 30.05.2019 зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду документу про сплату судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1921,00 грн. у відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог вказаної вище ухвали, позивачем 14.06.2019 подано до канцелярії суду клопотання, в якому позивач просить продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 160/4894/19 шляхом відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі посилаючись на те, що позивача з 18.12.2017 включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів відповідно до довідки УДКСУ у Шевченківському р-ні м. Дніпра про включення розпорядника бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головне управління є бюджетною організацією, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету, на теперішній час у Головного управління відсутні кошти на фінансування, зокрема, кошти на оплату судового збору. Отже, Головне управління не може здійснити видатки - сплатити судовий збір за подачу позовної заяви.

Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Обмежене фінансування суб`єкта владних повноважень не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Доводи клопотання про відстрочення сплати судового збору не містять доказів, що підтверджують неспроможність позивача як суб`єкта владних повноважень сплатити судовий збір за подання до адміністративного суду позову.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі №21-5496а15.

Також, суд звертає увагу, що представником позивача не наведено доказів можливості сплати судового збору у встановлений строк у випадку відстрочення судом сплати судового збору.

З огляду на викладені обставини, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі, оскільки позивачем як суб`єктом владних повноважень подана до адміністративного суду позовна заява на виконання покладених на нього функцій та завдань, а відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відстрочення від законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору.

Крім зазначеного, невмотивоване відстрочення судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Вирішуючи вимоги клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, суд виходить з наступного.

Приписами статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Суд зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків адміністративного позову на доволі великий строк може призвести до порушення процесуальних строків та відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу - позивача у справі.

Проте, строк може бути продовжений, лише в разі наявності для цього поважних підстав.

Представником позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження здійснення відповідних дій, спрямованих на усунення недоліків позову та підтвердження неможливості усунути недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк.

З огляду на встановлену ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України засадою щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

Таким чином, позивач не виконав вимоги ухвали суду від 30.05.2019 та не усунув недоліки позовної заяви у визначений судом строк.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись статтями 121, 133, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви у справі №160/4894/19 шляхом відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі - відмовити.

Позовну заяву Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВК Криворіжелектромонтаж” про застосування заходів реагування - повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.

Роз`яснити позивачеві, що згідно ч. 8 ст. 169 вказаного Кодексу, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко