Рішення № 82426260, 18.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 червня 2019 р. Справа № 120/1364/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Героїв України, б. 23, м. Бершадь, Бершадський р-н., Вінницька обл., 24400)

Бершадської районної держаної адміністрації Вінницької області (вул. Героїв України, б. 22, м. Бершадь, Бершадський р-н., Вінницька обл., 24400)

про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Бершадської районної держаної адміністрації Вінницької області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо припинення виплати позивачеві пенсії за віком з 30.06.2017 року; скасування рішення, викладеного у формі протоколу № 6 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 26.06.2017 року про припинення позивачеві виплати пенсії за віком з 30.06.2017 року та рішення, викладеного у формі протоколу № 8 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 30.08.2017 року про припинення позивачеві виплати пенсії за віком; зобов`язання відповідача 1 поновити позивачеві виплату, призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), із часу її припинення, тобто із 30.06.2017 року та здійснити виплату усієї належної їй суми заборгованості з виплати пенсії за віком з 30.06.2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у відповідача 1, де і отримує пенсію за віком. Проте виплату пенсії за віком припинено з 30.06.2017 року згідно пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання (перебування), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року (далі - Порядок № 365) (протокол № 6 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 26.06.2017 року). 11.02.2019 року представник позивача звернувся до відповідача 1 із заявами про надання відповіді щодо законності підстав припинення/зупинення виплати пенсії позивачеві. Відповідачем 1 за результатами розгляду вказаних вище звернень надано відповідь, згідно якої з 30.06.2017 року виплату пенсії позивачеві припинено у зв`язку зі скасуванням протоколом № 6 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 26.06.2017 року довідки, оскільки припинення та поновлення виплат пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. Крім того, 04.04.2019 року було підготовлено адвокатський запит про надання відповідних рішень комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам при відповідачеві 2, на підставі яких було припинено виплату пенсії позивачеві. Згідно наданої відповідачем 2 відповіді виплату пенсії позивачеві спочатку було припинено на підставі рішення комісії, що викладено у формі протоколу № 6 від 26.06.2017 року, в подальшому цією комісією було прийнято друге рішення щодо припинення виплати пенсії, яке викладено у формі протоколу № 8 від 30.08.2017 року у зв`язку зі скасуванням довідки позивача, як внутрішньо переміщеної особи. 08.04.2019 року позивачеві видано нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, однак у виплаті призначеної пенсії, яка була припинена з 30.06.2017 року, відмовлено з тих підстав, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Цей порядок розроблено, але він проходить узгодження в органах виконавчої влади, тому виплата заборгованості буде проведена після затвердження окремого порядку. Не погоджуючись з діями та рішеннями відповідачів, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у даній справі.

Ухвалою від 26.04.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві 10-денний строк для усунення недоліків (надання до суду оригіналу підтверджуючого документу про сплату судового збору у сумі 768 грн. 40 коп., а також звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку).

13.05.2019 року за вх. № 25428 до суду подано заяву про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору № 51 від 09.04.2019 року, а також заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою від 17.05.2019 року клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволено, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись одноособово суддею Маслоід О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно цією ж ухвалою зобов`язано позивача надати до суду належним чином засвідчені копії запитів до відповідачів.

03.06.2019 року за вх. № 29526 відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги він не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що дійсно позивач перебуває у них на обліку, отримувала пенсію за віком згідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та мала статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки № 511690128 від 25.11.2014 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до протоколу № 6 від 26.06.2017 року рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 припинено соціальну виплату (пенсію). Також відповідачем 2 рішенням № 74 від 16.08.2017 року скасовано вказану довідку позивача як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до протоколу № 8 від 30.08.2017 року рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 прийнято рішення про припинення соціальних виплат (пенсії) позивачеві. В свою чергу, органи, що здійснюють соціальні виплати на підставі рішення комісії призначають або поновлюють таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На теперішній час окремий порядок виплати заборгованості по соціальним виплатам розроблено та проходить узгодження в органах виконавчої влади. Виплата заборгованості буде проведена після затвердження окремого порядку. Одночасно, 08.04.2019 року позивач звернулась до відповідача 1 з заявою про поновлення виплати пенсії. 16.04.2019 року відповідач 1 виніс питання поновлення виплати пенсії на засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2. Остання, в свою чергу, керуючись п. 12 Порядку № 365 ухвалила відмовити у призначенні (відновленні) соціальної виплати (пенсії) позивачеві.

Цього ж дня за вх. № 29558 представником позивача на виконання вимог ухвали від 17.05.2019 року надано до суду належним чином засвідчені копії запитів до відповідачів.

07.06.2019 року до суду надійшов відзив відповідача 2, згідно якого він просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог та пояснив наступне. 08.04.2019 року позивач звернулась із заявою про поновлення виплати пенсії, вказана заява залишена без задоволення рішенням комісії від 16.04.2019 року № 4 згідно Порядку № 365. Крім того, відповідач 2 вказує на те, що позивач звернулась до суду з пропущенням строків звернення та не подала заяву про поновлення пропущених строків.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи з 2014 року згідно п. 1 ст.. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" , отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 511-5000103883 від 08.04.2019 року, яка видана Управлінням соціальної та молодіжної політики відповідача 2.

Позивач перебуває на обліку у відповідача 1 та отримувала пенсію за віком.

26.06.2017 року на засіданні комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідача 2 у відповідності до пп. 2 п. 12 Порядку № 365 протоколом № 6 вирішено припинити соціальну виплату (пенсію) позивачеві.

16.08.2017 року рішенням начальника управління соціальної та молодіжної політики № 74 скасовано довідку позивача як внутрішньо переміщеної особи.

30.08.2017 року на засіданні комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідача 2 у відповідності до пп. 4 п. 12 Порядку № 365 протоколом № 8 вирішено припинити соціальну виплату (пенсію) позивачеві.

11.02.2019 року позивач звернулась із заявою до відповідача 1 про поновлення та виплату їй заборгованості із виплати пенсії за віком з липня 2017 року і по теперішній час.

У листі від 22.02.2019 року за вих. № 590/09-39/02 відповідач 1 повідомив, що відповідно до протоколу № 6 рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 26.06.2017 року винесено рішення відповідно до пп. 2 п. 12 Порядку № 365 щодо припинення виплати позивачеві пенсії з 30.06.2017 року. Також рішенням начальника управління соціальної та молодіжної політики відповідача 2 № 74 від 16.08.2017 року позивачеві скасовано довідку як внутрішньо переміщеній особі. Тому для поновлення виплати пенсії відповідач 1 порекомендував позивачеві звернутись до Управління соціальної та молодіжної політики відповідача 2 для отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

04.04.2019 року представник позивача звернувся до відповідачів із адвокатськими запитами, в яких просив надати належним чином завірену копію протоколу (або ж виписку із протоколу стосовно позивача) № 6 рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 26.06.2017 року, згідно якого було припинено виплату пенсії позивачеві; належним чином завірену копію рішення органів Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії позивачеві; довідку-розрахунок про суму заборгованості по виплаті призначеної пенсії, яка склалась станом на 01.04.2019 року.

За результатами розгляду адвокатського запиту відповідач 1 листом за вих. № 1349/09-39/02 від 12.04.2019 року повідомив, що рішення щодо призначення або поновлення пенсії внутрішньо переміщеним особам приймає комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. В свою чергу, органи, що здійснюють соціальні виплати на підставі рішення комісії призначають або поновлюють таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тому виплата заборгованості буде проведена після затвердження окремого порядку. Позивач перебуває на обліку у відповідача 1 та отримувала пенсію за віком, а також мала статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до протоколу № 6 рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 26.06.2017 року винесено рішення щодо припинення виплати пенсії з 30.06.2017 року. Крім того, рішенням начальника управління соціальної та молодіжної політики відповідача 2 № 74 від 16.08.2017 року позивачеві скасовано довідку як внутрішньо переміщеної особи. З огляду на це, їй рекомендовано звернутись до управління соціальної та молодіжної політики відповідача 2 для отримання довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для поновлення виплати пенсії. Разом з тим, 08.04.2019 року до відповідача 1 надійшла довідка № 511-5000103883 та заява щодо поновлення виплати пенсії. 10.04.2019 року на розгляд комісії управління соціальної та молодіжної політики відповідача 2 направлено список щодо отримання інформації для призначення (відновлення) виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема й позивачеві.

За результатами розгляду адвокатського запиту відповідач 2 за вих. № 01.1-25/1825 від 11.04.2019 року представнику позивача надано витяг з протоколу № 6 від 26.06.2017 року та № 8 від 30.08.2017 року.

08.04.2019 року позивачеві повторно видана довідка № 511-5000103883 як внутрішньо переміщеної особі.

Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У передмові до документа ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998) керівними принципами з питання переміщення осіб всередині країни, який визначає сферу охоплення та мету принципів, визначено: для цілей цих Принципів внутрішньо переміщеними особами вважаються особи або групи осіб, яких змусили покинути свої будинки або звичні місця проживання, зокрема, в результаті або щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, і які не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним правом міститься у ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який набрав чинності 22.11.2014 року.

За змістом визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема, адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Тому Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у Хартії.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Ст. 8 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

У відповідності до ст. 47 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

У ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 року № 637 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

П. 4 Порядку № 365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з п. 2 Порядку № 365 здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві Державний ощадний банк України, чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

Відповідно до п.п. 2, 4 п. 12 Порядку № 365 соціальні виплати припиняються, зокрема, у разі: встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Ч. 2 ст. 20 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

З аналізу вище наведених положень вбачається, що громадянин пенсійного віку та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, та яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Більш того, статус внутрішньо переміщеної особи не лише не звужує права таких осіб, але й надає таким особам додаткові пільги, які пов`язані, зокрема, з доступом до належного житла та правової допомоги, доступом до спеціальних державних програм, у тому числі, адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Виходячи із соціального характеру пенсії, як регулярної грошової виплати (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку, як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності й субсидування, то право громадянина на отримання, призначеної йому, пенсії не може бути пов`язане з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні або за її межами.

Відповідна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року (справа № 805/402/18).

Більш того, Верховний Суд в постанові від 20.12.2018 року у справі № 826/12123/16 зазначив, що ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чітко визначає вичерпний перелік підстав для прийняття територіальними органом Пенсійного фонду України рішення про припинення виплати пенсії, зокрема, передбачено чотири конкретних підстави та п`ята «в інших випадках, передбачених законом». Зміст цього положення чітко вказує, що визначення підстав припинення виплати пенсії перебуває у компетенції парламенту. Крім того, Верховний Суд у цій справі наголосив, що положеннями чинного законодавства не передбачено перевірок інформації про постійне або тимчасове місце проживання пенсіонерів та отримувачів страхових виплат, які не перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб шляхом здійснення виходу працівників державних органів за відповідною адресою. А тому встановлення будь-яких додаткових вимог для внутрішньо переміщених осіб, зокрема, з числа пенсіонерів при отриманні соціальних (у тому числі пенсійних) виплат вказує на наявність нерівного поводження в порівнянні з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їх можливості у реалізації свого права, гарантованого державою на соціальний захист.

Верховний Суд зазначив, що Порядком № 365 встановлено, що рішення про призначення, відмову в призначенні та припиненні виплати пенсії приймається комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що прямо суперечить ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, положення щодо перевірки місця перебування (проживання), передбачені Порядком № 365, обмежують осіб, що належать до внутрішньо переміщених, у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такими, що призводять до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб, а також порушує принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України, та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції. Також, Верховний Суд у цій справі зробив висновок про те, що порядок реалізації, гарантованого законом права громадянина на пенсійне забезпечення, може бути змінено виключно законом, а не підзаконним актом.

Вказана позиція стосується і припинення виплати пенсії у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи, оскільки це також є додатковою вимогою для внутрішньо переміщених осіб - пенсіонерів при отриманні пенсійних виплат і вказує на наявність нерівного поводження в порівнянні з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їх можливості у реалізації свого права, гарантованого державою на соціальний захист.

Як вже зазначалось, внутрішньо переміщеною вважається особа в силу положень ст.. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а не у зв`язку із наявністю у такої особи довідки внутрішньо переміщеної особи.

Суд зазначає, що вказаною постановою Верховного суду від 20.12.2018 року у справі № 826/12123/16 положення п. 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 визнати нечинними, оскільки останні не відповідають правовим актам вищої юридичної сили та обмежують внутрішньо переміщених осіб у реалізації їхнього права на пенсійне, соціальне забезпечення, призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку таких осіб, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України.

Вказаною постановою Верховний Суд, при цьому, залишив в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок № 365, яким керувались відповідачі, особливо при прийняті рішення, викладеного у формі протоколу № 8 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 30.08.2017 року про припинення позивачеві виплати пенсії за віком, вже був визнаний нечинним.

Тому керування відповідачів щодо невиплати пенсії положеннями Порядку № 365, не є правомірним, до того ж при вирішенні таких питань необхідно керуватися нормативно-правовими актами, затвердженими парламентом. Більш того, регулювання відносин, пов`язаних з порядком реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, здійснюється виключно законами України.

Суд зазначає, що невиплата пенсії порушує звичний спосіб життя та порядок реалізації прав та інтересів позивача. Суд також зазначає, що відсутність механізму виплати особам заборгованості по невиплаченим пенсіям, не звільняє відповідача, як суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконання вимог ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що також передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача 2 на те, що позивач звернулась до суду з пропущенням строків звернення та не подала клопотання про поновлення пропущених строків, з огляду на наступне. Так, у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі № 806/1952/18 колегія суддів дійшла висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Тому, суд вирішуючи питання про відкриття провадження у вказаній справі досліджував відповідність позовної заяви вимогам ст. 160, 161 КАС України, зокрема, й у частині строків звернення до адміністративного суду. Від так, зважаючи на предмет спору та позовні вимоги, суд керувався, у тому числі, вказаною вище позицією Верховного Суду.

Таким чином, зважаючи на пояснення та доводи сторін, беручи до уваги норми національного та міжнародного права, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення вимог позивача у частині скасування рішень, викладених у формі протоколів № 6 від 26.06.2017 року та № 8 від 30.08.2017 року, прийнятих комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2.

Що стосується позовної вимоги щодо визнання противними дій відповідача 1 щодо припинення виплати позивачеві пенсії за віком з 30.06.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Разом з тим, у відповідності до п. 10 ч. 2 цієї ж статті суд у разі задоволенні позову може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та того способу захисту, який буде обраний судом.

Зважаючи на те, що відповідач 1 припинив виплату пенсії саме на підставі протоколів № 6 від 26.06.2017 року та № 8 від 30.08.2017 року, прийнятих комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2, а також беручи до уваги те, що вони визнані судом протиправними, суд доходить висновку, що належним, допустимим та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання протиправними дій відповідача 1 щодо припиненні виплати їй пенсії з 30.06.2017 року.

Таким чином, позовна вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача 1 щодо припинення виплати позивачеві пенсії за віком з 30.06.2017 року також підлягає задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача 1 поновити позивачеві виплату призначеної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із часу її припинення із 30.06.2017 року та здійснити виплату усієї належної їй суми заборгованості з виплати пенсії за віком з 30.06.2017 року, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 1 було припинено виплату пенсії позивачеві з 30.06.2017 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача 1 на те, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, відповідно виплата заборгованості буде проведена після затвердження окремого порядку, оскільки відсутність такого порядку не позбавляє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконання вимог закону.

З огляду на те, що дії відповідача 1 щодо невиплати пенсії визнані судом протиправними, то позовна вимога щодо зобов`язання відповідача 1 про поновлення виплат призначеної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із часу її припинення (30.06.2017 року) та здійснити виплату усієї належної їй суми заборгованості з виплати пенсії за віком з 30.06.2017 року підлягає задоволенню як похідна від попередньої.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на те, що позивач оскаржує дії суб`єкта владних повноважень щодо не виплати пенсії, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 1 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір справляється, зокрема, й за подання до суду позовної заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру, які є пов`язаними між собою. При цьому, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматись від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, у відповідності до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 2 від 05.02.2016 року, є однією вимогою.

За подання позовної заяви позивач сплатити 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. (1921 грн. 00 коп. Х 0,4).

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. слід стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно задоволених вимог позивача.

Таким чином, з відповідача 1 та відповідача 2 за рахунок бюджетних асигнувань слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі по 368 (триста шістдесят вісім) грн. 20 (двадцять) коп. відповідно.

Керуючись Європейською соціальною хартією 1996 року, Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік», Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 року № 637, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 року № 365 та ст. 2, 5, 6, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бершадського об`єданого управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо припинення виплати позивачеві пенсії за віком з 30.06.2017 року; скасування рішення, викладеного у формі протоколу № 6 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 26.06.2017 року про припинення позивачеві виплати пенсії за віком з 30.06.2017 року та рішення, викладеного у формі протоколу № 8 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при відповідачеві 2 від 30.08.2017 року про припинення позивачеві виплати пенсії за віком; зобов`язання відповідача 1 поновити позивачеві виплату, призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), із часу її припинення, тобто із 30.06.2017 року та здійснити виплату усієї належної їй суми заборгованості з виплати пенсії за віком з 30.06.2017 року задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення, викладені у формі протоколу № 6 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській районній державній адміністрації Вінницької області від 26.06.2017 року про припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 30.06.2017 року та рішення, викладене у формі протоколу № 8 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській районній державній адміністрації Вінницької області від 30.08.2017 року про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком.

Визнати протиправними дії Бершадського об`єданого управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 30.06.2017 року.

Зобов`язати Бершадське об`єднане управління Пенсійного фонду України поновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із часу її припинення, тобто із 30.06.2017 року та здійснити виплату усієї належної їй суми заборгованості з виплати пенсії за віком з 30.06.2017 року.

Стягнути з Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Героїв України, б. 23, м. Бершадь, Бершадський р-н., Вінницька обл., 24400, код ЄДРПОУ - 40382655) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 368 (триста шістдесят вісім) грн. 20 (двадцять) коп..

Стягнути з Бершадської районної держаної адміністрації Вінницької області вул. (вул. Героїв України, б. 22, м. Бершадь, Бершадський р-н., Вінницька обл., 24400, код ЄДРПОУ - 04051023) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 368 (триста шістдесят вісім) грн. 20 (двадцять) коп.

Рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач 1 - Бершадське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Героїв України, б. 23, м. Бершадь, Бершадський р-н., Вінницька обл., 24400)

Відповідач 2 - Бершадська районна держана адміністрація Вінницької області (вул. Героїв України, б. 22, м. Бершадь, Бершадський р-н., Вінницька обл., 24400)

Суддя Маслоід Олена Степанівна