Рішення № 82425818, 10.06.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/334/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовомФізичної особи - підприємця Дарсанія Валерян Акакійович, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 доДочірнє підприємство "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, 64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Степова, 110, код 41451855 про визнання дій протиправними та зустрічним позовомДП "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова доФОП Дарсанія Валерян Акакійович, м. Лозова про стягнення 46 808,34 грн. за участю представників:

позивача - Беркута Н.М. за договором № 1/13.19 від 13.03.2019

відповідача - Кириченко В.І. згідно наказу № 21-К від 17.09.2018

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ФОП Дарсанія В.А. з вимогами про визнання протиправними дій Дочірнього підприємства "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області щодо нарахування ФОП Дарсанія Валеряну Акакієвичу плати за послуги централізованого водопостачання за липень 2018 року в об`ємі 2 258 м.куб. на суму 46 808,34 грн. згідно рахунку № 650 від 31.07.2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2019 справу було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2019 було залишено позовну заяву без руху.

19.02.2019 позивачем усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2019 було відкрито провадження у справі № 922/334/19, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження по справі та призначено підготовче засідання на 14.03.2019.

12.03.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 6235).

Враховуючи, що відзив подано відповідачем у встановлені судом строки, суд долучає його до матеріалів справи.

Також, разом з відзивом на позовну заяву, до суду надійшла зустрічна позовна заява Дочірнього підприємства "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (вх. № 6236 від 12.03.2019) згідно вимог якої відповідач просить суд стягнути з позивача на користь відповідача суму основного боргу в розмірі 46 808,34 грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2019 було прийнято зустрічний позов (вх. № 6236 від 12.03.2019) Дочірнього підприємства "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області до ФОП Дарсанія В.А. про стягнення 46 808,34 грн. до спільного розгляду з первісним. Вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом.

02.04.2019 представником ФОП Дарсанія В.А. були подані до суду відзив на зустрічний позов відповідача (вх. № 8149) та відповідь на відзив (вх. № 8150) в яких він просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку, встановленого на їх подання, у зв`язку з хворобою представника, та поновити його.

12.04.2019 відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним) було надано відповідь на відзив позивача на зустрічний позов (вх. № 9036) та заперечення на відповідь на відзив (вх. № 9037), які долучено судом до матеріалів справи.

17.04.2019 позивачем за первісним позовом (відповідач за зустрічним) надані суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов (вх. №9518), які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду господарського суду Харківської області від 17.04.2019 було задоволено вищезазначені клопотання відповідача та долучені подані документи до матеріалів справи.

Ухвалою суду господарського суду Харківської області від 17.04.2019 були продовжені строки підготовчого провадження по справі до 21.05.2019.

Ухвалою суду господарського суду Харківської області від 17.04.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2019.

В судовому засіданні протокольними ухвалами оголошувалися перерви до 22.05.2019 та до 10.06.2019.

Відповідачем надані пояснення по справі (вх. № 12092 від 17.05.2019), які долучені судом до матеріалів справи з доданими до них документами.

31.05.2019 відповідачем подано заяву про долучення до матеріалів справи документів: рішення про передачу майна на баланс відповідача та документи на відрядження працівника відповідача до суду (вх. № 13327), які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої первісні позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача проти задоволення первісних позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив задовольнити зустрічний позов.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписом статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

09 жовтня 2017 року між ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго» та Позивачем було укладено Договір № 650 на надання послуг (надалі - Договір) згідно якого ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго» взяло на себе зобов`язання надавати Позивачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а Позивач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Преамбулою Договору передбачено, що дочірнє підприємство «Лозоваводосервіс» комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області за текстом Договору іменується «Лозоваводосервіс», а ФОП Дарсанія Валерян Акакієвич за текстом Договору іменується «Абонент»/«Субабонент», а разом Сторони.

Згідно п. 12.1 Договору цей Договір укладається на 3 роки і набирає чинності з дня його укладення і відповідно до ч. З ст. 631 Цивільного Кодексу України його дія розповсюджується на відносини, які виникли між Сторонами з 01.08.2017 року.

ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго», обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги, вказує на те, що фізична особа-підприємець Дарсанія Валерян Акакійович свої зобов`язання за договором № 650 на надання послуг від 09 жовтня 2017 року в добровільному порядку не виконує, а саме не сплачує згідно умов зазначеного договору за спожитий обсяг послуг з централізованого водопостачання.

При цьому, зазначає, наступне:

Розрахунки для оплати послуг здійснюються «Лозоваводосервісом» згідно обсягу споживання послуг за показаннями засобів/вузлів обліку, а у разі їх відсутності за нормативами питного водоспоживання, затвердженими у встановленому порядку.

09 липня 2018 року за участі Позивача та представників ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго» складено акт перевірки технічного стану водопровідних (каналізаційних) мереж, згідно якого: в присутності Позивача проведено обстеження технічного стану водопровідних (каналізаційних) мереж, колодязів, засобів вузлів обліку запірної арматури, тощо по вул. Кутузова 110, (в колодязі).

За результатами здійсненої перевірки встановлено наступне: з метою виконання ремонтних робіт на власній мережі водопостачання внаслідок витоків води, що сталися в результаті аварії на приватному водопроводі d-25, що перебуває на балансі ФОП Дарсанія В.А., та які обліковувались засобом обліку води, встановленому в місці підключення до магістрального водопроводу, було розпломбовано контролером водопровідного господарства III розряду ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго» Гуменюк К.В засіб обліку води марки Sensus 420 № 11091102 з показниками 02259 м3 Номер демонтованої пломби С 38060997 Лозвод. Для уникнення витоків води було перекрито вентиль на вводі і опломбовано пломбою № С 42433913 Лозвод. Абонент несе відповідальність за збереження пломби.

Акт був підписаний Позивачем особисто, з викладеним у акті Позивач погодився, підтвердив викладене та отримав копію акту, про що свідчить його підпис у складеному акті.

Обсяг води, що станом на 09 липня 2018 року пройшов через засіб обліку води марки Sensus 420 № 11091102 й відповідно обліковувався ним, зафіксовано відповідним актом від 09 липня 2018 року, що прямо вказує на те, що порив стався на ділянці після відповідного засобу обліку води, встановленого після точки розподілу (місця передачі послуг з централізованого водопостачання від ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго» Позивачу).

На підставі показань засобу обліку Позивача, що зафіксовані в акті перевірки технічного стану водопровідних (каналізаційних) мереж від 09 липня 2018 року за липень 2018 року (без 1 м3 питної води, який було нараховано на підставі показань засобу обліку, які він передав 31.08.2018 року по телефону та сплачено 06.03.2018 року), Позивачу за 2258 м3 наданих послуг з централізованого водопостачання, за тарифом 20,73 грн. за 1 м3 було нараховано до оплати 46 808,34 грн.

06 серпня 2018 року Позивач отримав рахунок № 630 від 31.07.2018 року для здійснення оплати наданих послуг з централізованого водопостачання, але оплату по цей час не здійснив.

Надаючи оцінку цим обставинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахована до стягнення плата за послуги централізованого водопостачання за липень 2018 року в об`ємі 2 258 м.куб. на суму 46 808,34 грн. згідно рахунку № 650 від 31.07.2018 року.

Правовідносини між сторонами у справі склалися на підставі договору № 650 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 09.10.2017 року. За умовами Договору, визначеними в Розділі 5, облік наданих послуг здійснюється за допомогою вузла обліку, який встановлено на мережах централізованого водопостачання у водопровідному колодязі в місці підключення до магістральних мереж «Лозоваводосервіс» в м. Лозова, вул. В. Сосюри.

Згідно п. 5.8. Договору розрахунок з «Лозоваводосервіс» за нераціональне використання води внаслідок витоків здійснює Абонент або інша особа, яка є стороною цього Договору, у якого на балансі, в експлуатації обслуговуванні перебуває мережа водопостачання.

У відповідності до п.п. в) п. 8.1. Договору Абонент несе відповідальність згідно із законодавством і цим Договором за нераціональне використання води і допущення витоків на власних мережах.

У розділі 9 Договору визначено, що точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг з централізованого водопостачання від «Лозоваводосервісу» Абоненту є місце приєднання водопровідних мереж Абонента до водопровідних мереж «Лозоваводосервісу» (п. 9.1. Договору). При укладенні цього договору з Абонентом невід`ємними частинами цього Договору є акт розмежування балансової належності водопровідних і каналізаційних мереж та схема на якій згідно п. 9.1. цього Договору, нанесені та зазначені точки розподілу, які складені й підписані Абонентом та «Лозоваводосервісом» (п. 9.3. Договору, що узгоджується з п. 13.4. Договору).

Акт перевірки технічного стану водопровідних (каналізаційних) мереж по вул. Кутузова, 110 від 09.07.2018 року, на який посилається відповідач, не може встановлювати балансову належність водопровідних мереж та визначати факт знаходження мережі, де стався виток води, на балансі ФОП Дарсанія В.А., оскільки згідно умов Договору така відповідальність встановлюється в акті та схемі розмежування такої балансової належності, підписаних обома сторонами Договору, які є невід`ємною його частиною.

Разом із тим, як було встановлено під час розгляду справи, наведені додатки до Договору відсутні, під час підписання Договору № 650 на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 09.10.2017 року, сторонами не було визначено розмежування балансової належності водопровідних мереж, не було підписано відповідного акту.

Надані ж відповідачем технічні умови від 29.08.2016 з актом розмежування не відносяться до договору № 650 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - Договір) від 09.10.2017 року та не можуть братися судом як належний та допустимий доказ того, що витік води стався саме на мережі, яка знаходиться на балансі ФОП Дарсанія В.А.

Крім того, стосовно здійсненого відповідачем нарахування позивачу плати за послуги централізованого водопостачання за липень 2018 року в об`ємі 2 258 м.куб. на суму 46 808,34 грн. згідно рахунку № 650 від 31.07.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10.1.3. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгосп України №30 від 05.07.1995р. (Зареєстрований: Мін`юст України, 21.07.1995 за №231/767) (далі - Правила технічної експлуатації), виробник повинен забезпечити безперебійне водопостачання споживачів при мінімально необхідному тискові (для зменшення витрат води), має право контролювати витрати води споживачем і вимагати від нього скорочення витоків і втрат води, підтримання фактичних витрат води на рівні нормативів водоспоживання, затверджених місцевими Радами народних депутатів.

Пунктом 10.4.1. Правила технічної експлуатації передбачено, що до втрат води належать:

- необліковані витрати води до водолічильників - у разі аварій на трубопроводах, витоків з мереж і споруд на них, витоків з водорозбірних колонок, витрат води на протипожежні заходи, а також у разі крадіжок води (не погоджені з виробником приєднання, користування водою без укладання договору з виробником тощо);

- витоки з внутрішньої водопровідної мережі споживача (після водолічильника або після місця, де він повинен бути встановлений) - усі види постійного витікання води через водорозбірну, змішувальну та наповнювальну арматуру з причини її несправності або неправильного регулювання, а також витоки з внутрішніх трубопроводів у зв`язку з їх негерметичністю.

Згідно пункту 5.22 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627) (далі - Правила користування) у разі зняття показів засобів обліку представник виробника зобов`язаний перевіряти цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних пристроях, що перебувають у віданні споживача, а також пересвідчитись у відсутності витоку води у мережі споживача.

Пунктом 10.1 Правил користування встановлено, що у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з п. 3.3 цих Правил.

Розрахунок з виробником за нераціональне використання води внаслідок витоків здійснює споживач, у якого на балансі, в експлуатації, обслуговуванні перебуває внутрішньобудинкова система водопостачання.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі виявлення витоку води в межах експлуатаційної належності споживача через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, споживач сплачує витрати згідно пункту 5.11 цього договору.

Пунктом 5.12 договору, також передбачено, що у разі виявлення представником «Лозоваводосервісу» витоків води на мережах «Абонента»/«Субабонента», що сталося внаслідок розморожування або інших пошкоджень його мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли вузол обліку на вводі відсутній або не працює з вини «Абонента»/«Субабонента», розрахунок спожитої води здійснюється «Лозоваводосервісом» згідно п. 5.1 1 нього Договору.

Згідно пункту 5.11 договору встановлено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Таким чином, при здійсненні відповідачем нарахування позивачу плати за послуги централізованого водопостачання за липень 2018 року в об`ємі 2 258 м.куб. на суму 46 808,34 грн. згідно рахунку № 650 від 31.07.2018 року, останнім не було враховано вимоги п. 5.8, п. 5.11 та п. 5.12 договору № 650 від 09.10.2017 та пунктів 3.3, 3.4, 10.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, а був виставлений рахунок за спожиту послугу водопостачання на підставі приладів обліку.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що у своїй сукупності, зазначені вище обставини ставлять під сумнів доводи відповідача, викладені у зустрічній позовній заяві, та відсутність у даній справі підстав для задоволення зустрічного позову відповідача.

Що ж до заявлених первісних вимог позивача, щодо визнання протиправними дій ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго» щодо нарахування позивачу плати за послуги централізованого водопостачання за липень 2018 року в об`ємі 2 258 м.куб. на суму 46 808,34 грн., згідно рахунку № 650 від 31.07.2018 року, суд зазначає наступне.

Положення ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого визначені ст. 16 ЦК України та не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтею 16 ЦК України і ст. 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При цьому, визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

При цьому, позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".

Таким чином, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Однак, правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.

Із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність нарахування плати за послуги водопостачання. Оскарження таких дій відповідача щодо такого нарахування, які є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав, а обставини щодо здійсненого відповідачем нарахування, були встановлені судом під час розгляду зустрічного позову про стягнення з позивача заборгованості.

Виходячи з наведеного, суд звертає увагу позивача, що звертаючись до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо нарахування плати за послуги з водопостачання, останнім обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, у зв`язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову ФОП Дарсанія В.А.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволених вимог.

Керуючись нормами статей Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» №2918-III від 10.01.2002р., Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627), Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №30 від 05.07.1995р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.07.1995р. за №231/767), ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Фізичної особи - підприємця Дарсанія Валеряна Акакійовича до Дочірнього підприємства "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області відмовити повністю.

Судові витрати за розгляд позовної заяви Фізичної особи - підприємця Дарсанія Валеряна Акакійовича покласти на позивача - Фізичну особу - підприємця Дарсанія Валеряна Акакійовича.

В зустрічному позові Дочірнього підприємства "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області до Фізичної особи - підприємця Дарсанія Валеряна Акакійовича відмовити повністю.

Судові витрати за розгляд зустрічної позовної заяви Дочірнього підприємства "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області покласти на відповідача - Дочірнє підприємство "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Фізична особа - підприємець Дарсанія Валерян Акакійович, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Дочірнє підприємство "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, 64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Степова, 110, код 41451855.

Повне рішення складено "18" червня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров