Рішення № 82425533, 13.06.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/753/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка) про стягнення 1610812,78 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук В.О. - довіреність № 14-16 від 16.01.2019;

від відповідача: Нурищенко С.В. – ордер серії КС № 578502.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) подало до суду позов про стягнення з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (далі - відповідач) 1610812,78 грн, з яких: 751682,71 грн основної заборгованості, 92047,02 грн 3% річних, 299429,79 грн інфляційних втрат та 467653,26 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1387/16-БО-17 постачання природного газу від 15.12.2015 в частині несвоєчасної сплати боргу за отримані послуги зі споживання природного газу за період з січня по квітень 2016 року.

Ухвалою від 25.03.2019 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду на 18.04.2019.

16.04.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 11.04.2019 вих. № 147.

Ухвалою від 18.04.2019 господарський суд відклав судове засідання на 23.05.2019, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 10.05.2019, а відповідачу – строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 22.05.2019.

13.05.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 10.05.2019 вих. № 14/4-1414В.

23.05.2019 відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.05.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.06.2019.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що позивач на виконання умов договору №1387/16-БО-17 постачання природного газу від 15.12.2015 протягом січня-квітня 2016 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3179487,82 грн. Відповідач отримав зазначену кількість природного газу, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, однак неналежно виконав умови договору, а саме п. 6.1 в частині оплати останного, заборгувавши 751682,71 грн, внаслідок чого відповідачу, з посиланням на пункт 8.2 договору та приписи статей 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264, 265 Господарського кодексу України, статей 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, було нараховано пеню, інфляційні та річні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву 11.04.2019 вих. № 147. Зауважив, що 12.07.2017 на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" відповідача було включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. 16.11.2018 між сторонами було підписано договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 91/1/1730-РЗ у розмірі 751682,71 грн, яким сторони добровільно змінили порядок здійснення розрахунку за заборгованість по договору №1387/16-БО-17 від 15.12.2015. Оскільки відповідач повністю виконує умови договору реструктуризації, неухильно дотримуючись графіку погашення заборгованості, останній вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду також на приписи ч. 3 ст. 5 та ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Представник позивача, згідно з відповіді на відзив від 10.05.2019 вих. № 14/4-1414В, проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечив, зокрема з тих підстав, що заборгованість за спірним договором постачання природного газу набула статусу реструктуризованої лише 16.11.2018, тобто з дати набрання чинності укладеним між сторонами договором про таку реструктуризацію, в той час як предметом позовних вимог, що розглядаються судом, є стягнення нарахувань, здійснених позивачем станом на 23.05.2018, тобто на заборгованість, що виникла до моменту її реструктуризації.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", найменування якого на підставі постанови КМУ від 14.12.2016 № 1044 змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (постачальник) та Комунальним підприємством "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (споживач) було укладено договір №1387/16-БО-17 постачання природного газу (далі - договір), згідно з умов якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

З метою узгодження вартості природного газу, що поставляється, та уточнення деяких умов договору, між позивачем та відповідачем було підписано додаткові угоди № 1 від 31.12.2015, № 2 від 29.01.2016, № 3 від 22.02.2016 та № 4 від 28.03.2016 до договору №1387/16-БО-17 від 15.12.2015.

Умовами п. 3.4. договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У відповідності до п. п. 3.5, 3.7 договору (з урахування змін, внесених згідно з додатковою угодою № 4 від 28.03.2016 до договору №1387/16-БО-17 від 15.12.2015) не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику завірену копію акта наданих послуг з розподілу/транспортування природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; до копії акту споживач за підписом уповноваженої особи надає інформацію стосовно детальної розбивки кількості газу, зазначеної в акті, за категоріями (в т.ч. за цим договором); підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна і вартість.

Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач поставив протягом січня - квітня 2016 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3152879,04 грн, доказом чого є акти приймання - передачі природного газу від 31.01.2016 за січень 2016 року на суму 734585,68 грн, від 31.01.2016 за січень 2016 року на суму 695566,71 грн, від 29.02.2016 за лютий 2016 року на суму 487958,78 грн, від 29.02.2016 за лютий 2016 року на суму 381547,99 грн, від 31.03.2016 за березень 2016 року на суму 347862,02 грн, від 31.03.2016 за березень 2016 року на суму 470882,80 грн та від 30.04.2016 за квітень 2016 року на суму 34475,06 грн.

Згідно з п. 6.1 договору (з урахування змін, внесених згідно з додатковою угодою № 4 від 28.03.2016 до договору №1387/16-БО-17 від 15.12.2015) сторони передбачили, що оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В процесі розгляду справи суд встановив та сторони підтвердили, що за спожитий природний газ відповідач розрахувався перед позивачем частково, заборгувавши 751682,71 грн. Вказана заборгованість обліковувалась у відповідача і станом на 31.12.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено позивачем з підстав порушення відповідачем строків оплати поставленого йому природного газу, визначених у п. 6.1 договору. Заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних, розраховані позивачем щодо періодів заборгованості, визначених з 15-го числа місяця, що слідує за місяцем поставки газу, в розрізі кожного місяця поставки газу окремо, за виключенням зобов`язань з поставки газу за березень та квітень 2016 року, в яких період виникнення заборгованості визначено позивачем з 26-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, як-то передбачено у п. 7 додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 до договору №1387/16-БО-17 від 15.12.2015.

Разом з тим, суд встановив, що 16.11.2018 між позивачем та відповідачем було підписано договір №91/1/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, згідно з якого у порядку та на умовах, визначених договором, сторони домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний відповідачем для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у відповідача перед кредитором станом на 01.07.2016 та не погашена до 31.12.2016 згідно з договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 15.12.2015 №1387/16-БО-17 шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.

У відповідності до п.п. 2, 3 договору про реструктуризацію заборгованості встановлено, що сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1 і 2 договору, становить 751682,71 грн, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов`язковому порядку додається до договору та є його невід`ємною частиною.

До складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 0 гривень, нарахованих на заборгованість, в тому числі 0 гривень підтверджені судовим рішенням.

За приписами п. 4 договору про реструктуризацію заборгованості унормовано, що відповідач зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену у п. 3 договору, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача рівними частинами починаючи з першого числа місяця, в якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід`ємною частиною, не пізніше останнього числа відповідного місяця.

Також п. 8 договору про реструктуризацію заборгованості сторони погодили, що укладений договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ не припиняє зобов`язання боржника (не є новацією) за договором від 15.12.2015 №1387/16-БО-17.

Причиною виникнення спору у справі є питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 751682,71 грн основної заборгованості, 92047,02 грн 3% річних, 299429,79 грн інфляційних втрат та 467653,26 грн пені, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань, передбачених умовами договору від 15.12.2015 №1387/16-БО-17, які виникли до моменту їх реструктуризації на підставі договору №91/1/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 16.11.2018.

З огляду на викладене, суд враховує, що оскільки відповідач є теплопостачальним підприємством, то на відносини сторін з приводу врегулювання заборгованості, що виникла між ними на підставі договору №1387/16-БО-17 постачання природного газу від 15.12.2015, поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016.

В преамбулі цього Закону вказано, що він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

У статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець чітко визначив, що дія Закону поширюється саме на відносини із врегулювання заборгованості. Тобто, норми Закону можуть застосовуватись лише до підприємств, що є учасниками таких правовідносин.

В матеріалах справи міститься повідомлення про включення відповідача на підставі наказу Мінрегіону від 12.07.2017 № 173 до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідно до ст. 1 Закону України Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" визначено, що процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 5 вищевказаного Закону передбачено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).

З умов договору про реструктуризацію заборгованості вбачається, що реструктуризація заборгованості відповідача здійснювалася за погодженням з Київською обласною радою та на підставі рішення про погодження реструктуризації заборгованості відповідача від 14.11.2018 № 517-24-VII.

Реструктуризується заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням ним умов договору №1387/16-БО-17 постачання природного газу від 15.12.2015 в частині проведення за нього оплати за поставлений природний газ, який використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2015 до договору№1387/16-БО-17 від 15.12.2015).

Відповідно до графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ, який є додатком до договору про реструктуризацію заборгованості, сторони погодили щомісячну оплату відповідачем позивачу суму боргу у розмірі 12528,04 грн за період з листопада 2018 року по вересень 2023 року та за останній місяць розстрочки (жовтень 2023 року) - у розмірі 12528,35 грн.

Таким чином, підписавши в силу вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" договір про реструктуризацію, сторони фактично тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків між ними. При цьому, приписами ч.3 ст. 5 цього Закону передбачена норма прямої дії, відповідно до якої умова щодо ненарахування неустойки, інфляційних втрат, річних на реструктуризовану заборгованість не ставиться у залежність від будь-яких інших умов. Виключенням є повне або часткове нездійснення платежів саме за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".

Оскільки станом на час ухвалення рішення у даній справі договір про реструктуризацію є чинним, тобто з моменту його укладення є таким, що породжує правові наслідки, звідси для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем умов договору №1387/16-БО-17 постачання природного газу від 15.12.2015, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про реструктуризацію заборгованості.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 11.09.2018 у справі № 914/51/18.

Водночас як встановлено судом в процесі розгляду даної справи, порушення виконання відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості в частині здійснення чергових платежів були відсутні, оскільки в підтвердженя належного виконання умов договору про реструктуризацію заборгованості відповідачем було поданодо суду копії платіжних доручень № 1521 від 22.11.2018, № 1572 від 11.12.2018, №1789 від 08.01.2019, №1976 від 08.02.2019 та № 2131 від 06.03.2019 кожне на суму 12528,04 грн.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи позивача про можливість стягнення з відповідача суми основного боргу, непогашеного до укладення договору про реструктуризацію заборгованості, на який позивачем було нараховано штрафні санкції, річні та інфляційні, суд вважає неспоможними з огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що договором №91/1/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 16.11.2018 сторони фактично змінили порядок і строки проведення розрахунків між ними за договором №1387/16-БО-17 постачання природного газу від 15.12.2015.

Отже за умови належного дотримання відповідачем умов договору №91/1/1730-РЗ від 16.11.2018 в частині своєчасної оплати чергових платежів за спожитий газ, в рахунок погашення заборгованості, яка була реструктуризована згідно з вказаного договору, підстави для стягнення на користь позивача нарахованих ним платежів відсутні.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про можливість застосування до спірних правовідносин на даному етапі судового розгляду справи ч. 1 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якої на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості, оскільки вказану норму Закону слід розглядати в поєднанні з його ч. 3 ст. 5 та у контексті фактичних обставин цієї справи, а саме з урахуванням того, що в даному випадку має місце поетапне виконання відповідачем умов договору про реструктуризацію, яким передбачено розстрочку погашення заборгованості з листопада 2018 року по жовтень 2023 року включно, без прострочення виконання платежів.

Що стосується ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", то її застосування до спірних правовідносин суд вважає зовсім недоцільним, оскільки зазначеною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання ним грошового зобов`язання у сфері теплопостачання, зокрема у такий спосіб як списання цих нарахувань, лише за умови погашення заборгованості за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, до набрання чинності цим Законом.

Натомість відповідач в суді не заперечив, що станом на 30.11.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії") він мав заборгованість перед позивачем, яка виникла на підставі договору №1387/16-БО-17 постачання природного газу від 15.12.2015, отже остання у строк, встановлений Законом, погашена не була.

Таким чином, положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Відповідно до статей 74 та 77 ЦК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач з посиланням на належні та допустимі докази у справі не обґрунтував в суді наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених ним у позові сум.

Отже з урахуванням наведеного суд вказує про безпідставність заявлених позивачем в суді позовних вимог.

Судові витрати, у відповідності до ч. 2 ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради про стягнення 1610812,78 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено: 18.06.2019.

Суддя В.М. Антонова