Рішення № 8242485, 11.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/70711.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

Провизнання недійсним договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007 року

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Вікторова В.О. –дов. № 19 від 24.04.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про визнання недійсним договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що представник відповідача на момент укладення договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007 року не мав достатніх повноважень на вчинення такого правочину.

Ухвалою від 22.10.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.11.2009 року.

В судове засідання 09.11.2009 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував та надав документи на вимогу ухвали суду.

Ухвалою від 09.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 27.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2009 року подав уточнення до позивних вимог, відповідно до якого просив визнати недійсним Договір застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007 року укладеного між позивачем та відповідачем та покласти всі витрати, пов’язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

Крім того, представник позивача подав клопотання про витребування у відповідача оригіналу Договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007 року, яке судом задоволено та подав клопотання про витребування у відповідача довідки з органів статистики, що на день підписання довіреності № 171 –ГО/07 Солтус О. С., був Головою правління ТОВ «Укрпромбанк, яке судом відхилене, як необґрунтоване.

В судовому засідання 27.11.2009 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору.

Ухвалою від 27.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 11.12.2009 року.

В судовому засіданні 11.12.2009 року представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2009 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував, а також надав оригінали витребуваних для огляду документів.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.12.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" (далі –позивач) було укладено Договір застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого застава за цим Договором забезпечує вимоги заставодержателя за кредитним договором № 257/КВ –07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 09 серпня 2007 року (а також будь –якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) (надалі –кредитний договір), укладеним між заставодержателем і ТОВ «Європейський лізинг», ідентифікаційний код 33934787, (надалі - позичальник), за умовами якого останній зобов’язаний заставодержателю по 06 серпня 2010 р. (шосте серпня дві тисячі десятого року) включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 307000 (триста сім тисяч) євро 00 євроцентів, сплатити проценти за користування ним у розмірі 12% (дванадцять) процентів річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадку, передбачених кредитним договором (надалі –основне зобов’язання).

Заставою за цим Договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування:

-          штрафних санкцій, передбачених цим Договором;

-          витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги за основним зобов’язанням і зверненням стягнення на предмет застави;

-          витрат на утримання і збереження предмета застави;

-          витрат на страхування предмета застави;

-          збитків, завданих порушенням основного зобов’язання чи умов цього Договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що зазначені в пункті 1.2 цього Договору та Договорах про внесення змін та доповнень до Договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007 року.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що представник відповідача був неуповноваженим на укладання з позивачем договору застави транспортних засобів № 257/Zкв –07, так як Загальні збори учасників товариства не надали своєї згоди на укладення такого Договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, на Ніканчука Сергія Леонідовича, який підписав спірний договір з боку відповідача було видано нотаріальну довіреність № 171 –ГО/07 від 29.05.2009 року за підписом Голови правління Солтус О.С., за якою він був уповноважений представляти інтереси відповідача в тому числі і підписувати Договори застави.

Крім того, слід зазначити, що транспортні засоби були передані в заставу позивачем та прийняті відповідачем, в подальшому заперечень сторін щодо цього не було, а отже договір в будь –якому випадку в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України є схваленим.

Таким чином, враховуючи те, що наведені позивачем доводи щодо недійсності Договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 не знайшли свого відображення в матеріалах справи, наявність всіх обов’язкових ознак для визнання договору недійсним позивач не довів, інших доводів, що спірний Договір суперечить чинному законодавству в розумінні ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України суду також не надано, а тому господарський суд приходить до висновку, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання

рішення 11.01.2010 року