Рішення № 82421657, 04.06.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1806/19

Провадження № 2-а/345/44/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2019 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., за участю секретаря судового засідання Баран В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому зазначає, що головним інспектором будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. 05.02.2018 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

За результатами проведення перевірки вказаною посадовою особою складено акт та протокол про адміністративне правопорушення від 05.02.2018. Даним протоколом встановлено, що при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 20.04.2017 №11/17 виявлено порушення п. 6 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині надання містобудівних умов і обмежень на території, де відповідно до цього закону не затверджені план зонування або детальний план території.

На підставі даного протоколу головним інспектором будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. винесено постанову №5/1009/6.3/2018, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 96-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Позивач вважає дану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, так як предметом розгляду стали містобудівні умови і обмеження, які в значній мірі стосувалися внутрішньої реконструкції існуючих приміщень, а площа забудови, в результаті реконструкції, практично не змінювалась.

Крім того, головним інспектором будівельного нагляду не вказано що саме із перерахованого в ч. 3 ст. 96-1 КУпАП порушено позивачем при видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

Також, ОСОБА_1 вважає, що в оскаржуваній постанові вказано дату вчинення адміністративного правопорушення - 19.02.2018, а тому, на його думку, минув строк для притягнення до адміністративної відповідальності.

Окрім цього, позивач зазначає, що пропустив строк звернення до суду із поважних причин, так як у встановлений процесуальним законодавством строк він звертався до суду із позовом до головного інспектора будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В., однак після розгляду справи Восьмим апеляційним адміністративним судом йому стало відомо, що належним відповідачем щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення повинен бути відповідний орган державного архітектурно-будівельного контрою - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 вважає, що є всі підстави для поновлення йому строку на звернення до суду із позовною заявою.

На підставі наведеного позивач просить суд: поновити йому строк звернення до суду; визнати дії головного інспектора будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. щодо складання постанови №5/1009/6.3/2018 по справі про адміністративне правопорушення від 19.02.2018 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. за порушення ч. 3 ст. 96-1 КУпАП - незаконними; визнати постанову №5/1009/6.3/2018 від 19.02.2018 про адміністративне правопорушення - протиправною, скасувавти її, а провадження по справі закрити.

20.05.2019 від відповідача - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що всупереч доводам позивача, в постанові по справі про адміністративне правопорушення від 19.02.2018 №5/1009/6.3/2018 чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, вказано норму нормативно-правового акта, яку порушено, а також чітко вказана норма відповідальності за встановлене правопорушення.

Також, відповідач вважає, що позивачем вчинене триваюче адміністративне правопорушення, тобто датою його виявлення слід вважати 05.02.2018 - дата складення акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

На підставі наведеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.02.2018 (а.с. 10) та протоколу про адміністративне правопорушення від 05.02.2018 (а.с. 8-9), 19.02.2018 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. винесено постанову №5/1009/6.3/2018 по справі про адміністративне правопорушення (а.с. 6-7).

Так, згідно даної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 96-1 КУпАП та накладеного на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Із постанови вбачається, що при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 20.04.2017 №11/17 не враховано, що норма, згідно з якою рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, дозволялась приймати з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку, припинила дію з 01.01.2015, чим порушено п. 6 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Постанови КМУ від 19.08.2015 року «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду» затверджений порядок здійснення державного архітектурного нагляду. Відповідно до вказаного Порядку, головні інспектори будівельного нагляду під час здійснення нагляду зобов`язані: 1) у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати нагляд у межах повноважень, передбачених законодавством; 3) ознайомлювати об`єкт нагляду з актом перевірки в останній день проведення.

Згідно ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно п.2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського та технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконання будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією щодо створення об`єкта будівництва. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України.

Відповідальність за порушення законодавства під час планування і забудови територій визначено статтею 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до частини третьої зазначеної статті порушення строків надання замовникові містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорта забудови земельної ділянки, вимагання у замовника документів, не передбачених законодавством, надання таких документів з порушенням установленого порядку, містобудівної документації на місцевому рівні, будівельних норм, стандартів і правил, порушення строків надання замовникові висновків (звітів) експертизи проектної та містобудівної документації, надання таких висновків (звітів) з порушенням установленого порядку, а також вимагання під час проведення експертизи документів, не передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі « Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення( п. 21 рішення ).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23 - рп / 2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4. 1).

В рекомендації № R (9 1)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Зазначена стаття визначає строки притягнення особи до відповідальності, а саме: не більше двох місяців з дня вчинення правопорушення та не більше двох місяців з дня виявлення правопорушення, в разі якщо воно носить триваючий характер.

Триваючими адміністративними правопорушеннями є порушення, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.

Суд звертає увагу, що правопорушення у даній справі не є триваючим, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час.

Відтак, в даному випадку обчислення строку притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за правопорушення розпочинається з моменту вчинення такого порушення.

Адміністративне правопорушення вчинене 20.04.2017, а постанову №5/1009/6.3/2018 по справі про адміністративне правопорушення винесено 19.02.2018, тобто, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності з порушенням встановлених ч.1 ст.38 КУпАП.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Отже, у зв`язку неможливістю здійснення провадження, унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на час провадження в справі закінчились строки накладення адміністративного стягнення.

Частиною третьою ст.286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання дій головного інспектора будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. незаконними та визнання постанови №5/1009/6.3/2018 від 19.02.2018 протиправною, задоволенню не підлягають, так як дана вимога не входить до компетенції суду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду із відповідним позовом, однак, на думку суду, є всі правові підстави для його поновлення.

Так, оскаржувана постанова винесена 19.02.2018. Дану постанову ОСОБА_1 оскаржив до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Рішенням суду від 03.05.2018 позов ОСОБА_1 задоволено, однак постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019, рішення суду скасовано, оскільки позивачем невірно зазначено відповідача (а.с. 14-17).

На підставі наведеного, суд вважає, що в даному випадку є всі правові підстави для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 20, 160, 161, 241 - 246, 286 КАС України, ст. 38, 96-1, 244-6, 251 КУпАП, ст. 1, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд, -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду із позовом до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позов ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволити частково.

Скасувати постанову №5/1009/6.3/2018, винесену 19.02.2018 головним інспектором будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 96-1 КУпАП.

Провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 96-1 КУпАП - закрити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій головного інспектора будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. незаконними та визнання постанови №5/1009/6.3/2018 від 19.02.2018 протиправною - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий