Рішення № 82417062, 11.06.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4965/18

Номер провадження 2/629/143/19

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Мицик С.А., при секретарі судового засідання - Заводяній О.Ю., за участю позивача- ОСОБА_1 , представника третьої особи- Безроднього О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КП «Тепловодосервіс», про захист прав фізичної особи, якій надано завідомо неправдиві відомості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та уточненим позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КП «Тепловодосервіс», про захист прав фізичної особи, якій надано завідомо неправдиві відомості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на його звернення від 08.08.2018р. до КП «Тепловодосервіс», йому було надано відповідь, підписану директором КП «Тепловодосервіс» ОСОБА_2 , в якій зазначено, що згідно ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» підприємство може встановлювати технічні умови та зміни до них; вимоги технічних умов, встановлені підприємством, обов`язкові для всіх абонентів. Проте в ст. 16 вищезазначеного Закону відсутня норма, яка вказана у зазначеній відповіді, а саме, що такі умови встановлені підприємством обов`язкові для всіх абонентів. Надані відомості завідомо неправдиві, що являється складанням і наданням посадовою особою недостовірних відомостей в офіційних документах і підпадає під дію ст. 366 КК України(службова підробка). Такими діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, оскільки він змушений звертатися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Враховуючи викладене, просив встановити юридичний факт надання завідомо недостовірних відомостей у відповіді від 28.08.2018р., підписаній ОСОБА_2 ; постановити окрему ухвалу про складання і надання посадовою особою ОСОБА_2 документу, в якому надані завідомо недостовірні відомості, що являється згідно ст. 366 КК України службовою підробкою, вказану ухвалу направити в Лозівську місцеву прокуратуру для прийняття необхідних мір; стягнути на його користь моральну шкоду, завдану діями ОСОБА_2 , що принижують честь і гідність позивача в сумі 50000 гривень та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір, сплачений при подачі позову до суду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Також зазначив, що встановлення лічильника в горизонтальному чи вертикальному положенні не змінює показники лічильника. Технічні умови на встановлення лічильника були йому видані раніше(в 2005 році), йому було встановлено лічильник у вертикальному положенні і раніше п`ять разів приймався в експлуатацію цей засіб обліку представниками відповідних служб, навіть декілька років потому в будинку та його квартирі міняли стояк холодної води та знову встановили лічильник у вертикальному положенні. Будь-яких приписів на встановлення лічильника в горизонтальному положенні йому не видавали. Пояснив, що від дій відповідача він зазнає моральних страждань, які полягають також і в тому, що він вимушений для доведення порушення своїх прав витрачати свої кошти та час. Зазначив, що до третьої особи КП «Тепловодосервіс» він не пред`являє жодних позовних вимог, та позов він пред`являє саме до ОСОБА_2 , як до фізичної особи, який вніс в офіційний документ завідомо недостовірні відомості та здійснив службову підробку документу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості, надав письмові пояснення, за змістом яких відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». На час підписання відповіді вих. № 281 від 22.08.2018р. він займав посаду директора КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради, створеного на підставі розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 13.07.2011р. № 251 «Про створення комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради». Як фізична особа він не є ні виробником, ні продавцем товару, ні виконавцем, ні надавачем послуг та в правовідносинах щодо захисту прав споживачів він як фізична особа не є суб`єктом, який своїми діями чи бездіяльністю міг би порушити права споживача. Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» встановлено, що підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації, зокрема: розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування; застосовувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови. За змістом ч.2 ст. 4 вищезазначеного Закону державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні в тому числі принципу добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Фізична особа не є суб`єктом стандартизації й посилання позивача на ч.2 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» в частині того, що технічні умови прийняті підприємствами можуть застосовуватись ним на добровільній основі, є невірними, оскільки він не є суб`єктом стандартизації. 08.08.2019р. до КП «Тепловодосервіс» надійшло звернення ОСОБА_1 щодо підстав зміни положення засобу обліку питної води, встановленого в його квартирі. При наданні відповіді на звернення позивача йому було доведено зміст ч.1 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» в частині технічних умов підприємства по суті питання, викладеного в його зверненні, при цьому неправдиві документи не складалися, неправдива інформація до документів не вносилася. Також зазначив, що позовна заява не містить відомостей стосовно того, в чому саме полягає моральна шкода, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, чим підтверджується факт втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, КП «Тепловодосервіс», в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості, зазначив, що одним із принципів державної політики у сфері питного водопостачання є раціональне використання питної води; згідно технічних умов засіб обліку спожитої питної води повинен бути встановлений в горизонтальному положенні, оскільки в такому положенні розмір похибки є найменшим і саме таке положенні засобу обліку сприяє більш точному обліку спожитої питної воді. Змінити положення засобу обліку позивач може як самостійно так і з залученням працівників підприємства. Технічні умови під час підключення позивача до централізованих мереж водопостачання не видавались тому що квартира була під`єднана до централізованих мереж та засіб обліку був встановлений раніше ніж було створено підприємство. Враховуючи технічний паспорт за закон «Про питну воду» з метою забезпечення раціонального та достовірного обліку води розроблені технічні умови. За отриманням технічних умов позивач до підприємства не звертався. Встановлений у його квартирі засіб обліку був виданий на підставі вказівок іншого підприємства, на підставі яких умов не відомо. Технічні умови розроблені підприємством для квартир багатоповерхових будинків, під час огляду засобів обліку, зняття контрольних показань чи розпломбування засобів обліку перед державною повіркою інспекторами проводиться перевірка та надаються рекомендації та приписи щодо приведення у відповідність до чинних нормативів. Позивачу було видано припис про необхідність зміни положення засобу обліку(лічильника) з вертикального на горизонтальний, щоб був якомога менший розмір похибки обліку води. Надав письмові пояснення, з яких вбачається, що згідно ст.ст. 1, 23 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємства питного водопостачання та центрального водовідведення мають право видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення. Згідно ст.ст. 1, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»- споживач-фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Виробник- суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Виробник має право видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до відповідних централізованих інженерних мереж у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги. Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації. Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначено, що технічні умови-це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водопостачання, водовідведення. Для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена у додатку 1 до цих Правил. Ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» встановлено, що підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації, зокрема: розробляти, приймати технічні умови і зміни до них; застосовувати прийняті ними технічні умови; видавати прийняті ними технічні умови. Згідно ст. 8 Закону України «Про стандартизацію» суб`єктами стандартизації є, зокрема, підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію. Отже фізична особа не є суб`єктом стандартизації, а відтак посилання позивача на ч.2 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію», в частині того, що технічні умови прийняті підприємствами можуть застосовуватись позивачем на добровільній основі, є невірними, оскільки він як фізична особа не є суб`єктом стандартизації. Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 1-1 цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Цей Закону регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації. Ст. 78 Господарського кодексу України встановлено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника-відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим кодексом та іншими законодавчими актами. КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради створено на підставі розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 13.07.2011 р. № 251 «Про створення комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради». Згідно Статуту КП «Тепловодосервіс» директор підприємства діє без довіреності від імені підприємства, представляє його у всіх підприємствах, установах та організаціях; має право першого підпису на фінансових, банківських та інших документах. На час підписання відповіді вих. № 281 від 22.08.2018р. відповідач(як і на цей час) займав посаду директора підприємства та виконував свої обов`язки як посадова особа КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради. Як фізична особа відповідач не є ні виробником, ні продавцем товару, ні виконавцем, ні надавачем послуг. В правовідносинах щодо захисту прав споживачів відповідач як фізична особа не є суб`єктом, який своїми діями чи бездіяльністю міг би порушити права позивача. При наданні відповіді на звернення позвача йому було доведено зміст ч.1 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» в частині технічних умов підприємства по суті питання, викладеного в його зверненні від 08.08.2018р., неправдиві документи не складалися, неправдива інформація до документів не вносилася. Також зазначив, що позовна заява не містить відомостей стосовно того, в чому саме полягає моральна шкода, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, чим підтверджується факт втрат немайнового характеру, з чого позивач виходить оцінюючи матеріальну шкоду.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на звернення до суду за захистом також зазначено в ст. 4 ЦПК України, частиною першою якої передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов(лат.actio) звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів у справах, що виникають з цивільних (в тому числі сімейних, трудових) правовідносин. Предмет позову становить матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен постановити рішення. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду. Змістом позову є спір про право або спір про факт.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з наявністю та/або відсутністю яких норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правових відносин. Юридичні факти є життєвими обставинами (діями та подіями, наявними або відсутніми, такими, що залежать або не залежать від волі людини), що прямо або опосередковано визначені гіпотезою норми права; саме вони є підставою для виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 262 ЦПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Судом встановлено, що 08.08.2018 р. позивач звернувся до КП «Тепловодосервіс» з вимогою надати офіційну відповідь, в якій зазначити, на якій підставі та згідно яких нормативно-правових актів його лічильник не приймається в експлуатацію та з питання технічних умов та технічної документації лічильника обліку води, встановленого в його квартирі, що підтверджено копією його заяви(а.с.3).

На звернення позивача КП «Тепловодосервіс» 22.08.2018р. було надано відповідь за вих. № 281, зі змісту якої вбачається, що згідно розпорядження № 251 від 13.07.2011р. Лозівської районної адміністрації Харківської області було створено Комунальне підприємство «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради. Згідно ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб розробляти, приймати, перевіряти та скасовувати технічні умови і зміни до них. КП «Тепловодосервіс» розроблені технічні умови на встановлення вузла обліку холодної води, де враховані заводські технічні характеристики лічильника води. Поріг чутливості при горизонтальному положенні складає 0,015 м3/год, при вертикальному-0,03 м3/год. З метою зменшення витрат води підприємством в технічних умовах прийнято поріг чутливості горизонтального положення лічильника. Вимоги технічних умов підприємства обов`язкові для всіх абонентів. Вказана відповідь підписана директором КП «Тепловодосервіс» С.Р. Войцеховичем(а.с.2 ).

Згідно ст.1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» - споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Згідно ч.1 ст. 23 вказаного Закону підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право: видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, а також на повторне використання очищеної стічної води та осаду, за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Пунктами 1,2 ч.1 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» передбачено, що підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації, зокрема: розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування; застосовувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.

На підтвердження наявності технічних умов на «установку водомерных счетчиков холодной и горячей воды» за адресою 26/86 ОСОБА_3 . позивачем було надано Технічні умови з відповідною схемою(вих. № 1480 від 10.08.2005р.) та керівництво з експлуатації лічильника води крильчастого ЛК-15, в пп.2.2 п.2 якого зазначено, що лічильник може встановлюватися як на горизонтальній ділянці трубопроводу, так і на вертикальній (а.с. 85-88).

На підтвердження тієї обставини, що у відповідності до Додатку 1 до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України КП «Тепловодосервіс» розроблені технічні умови на встановлення вузла обліку холодної води, де враховані заводські технічні характеристики лічильника води, відповідачем та представником третьої особи було надано приклад розроблених вказаних типових умов(а.с. 82, 100-102).

Частинами 1 та 2 ст. 78 Господарського кодексу України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Комунальне підприємство «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради створене Розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 13.07.2011 р. № 251 «Про створення КП», що підтверджено копією Статуту КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради(а.с. 111). З копії Статуту підприємства пп.6.5.1, пп.6.5.2 п.6.5 також вбачається, що директор підприємства діє без довіреності від імені підприємства, представляє його у всіх підприємствах, установах та організаціях; має право першого підпису на фінансових, банківських та інших документах(а.с.115). На час підписання відповіді на звернення ОСОБА_1 за вих. № 281 від 22.08.2018р. відповідач займав посаду директора підприємства та виконував свої обов`язки як посадова особа КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради. З пояснень представника третьої особи КП «Тепловодосервіс» вбачається, що ОСОБА_2 на цей час є директором вказаного підприємства.

Отже за підписом керівника підприємства Войцеховича С.Р. позивачу було надано відповідь на його звернення з приводу засобу обліку питної води, що знаходиться у його квартирі. Як фізична особа відповідач не є ні виробником, ні продавцем товару, ні виконавцем, ні надавачем послуг. В правовідносинах щодо захисту прав споживачів відповідач як фізична особа не є суб`єктом, який своїми діями чи бездіяльністю міг би порушити права позивача. При наданні відповіді на звернення позивача йому було доведено зміст ч.1 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» в частині технічних умов підприємства по суті питання, викладеного в його зверненні від 08.08.2018р.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для встановлення юридичного факту надання завідомо недостовірних відомостей відповідачем(як фізичною особою) у відповіді на звернення позивача, адресованого КП «Тепловодосервіс»(як до юридичної особи), та вважає цю позовну вимогу та вимогу про відшкодування моральної шкоди(зважаючи на положення ст. 23 ЦК України) такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки при вирішенні спору не виявлено порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, а отже вказана вимога позивача також задоволенню не підлягає

Керуючись ст.ст. ст.ст.4, 259,268,315 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КП «Тепловодосервіс», про захист прав фізичної особи, якій надано завідомо неправдиві відомості -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.06.2019 року.

Суддя С.А. Мицик