Рішення № 82415037, 14.06.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13996/15-ц

Провадження № 2/344/500/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.

за участю позивача ОСОБА_1 , представників позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої суми, майнової та моральної шкоди, завданої злочином,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідачів про стягнення в солідарному порядку суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої суми, що становить 275 534,86грн. матеріальної шкоди та 45 310,41грн. моральної шкоди, стягнення 10 000,00грн. матеріальної шкоди, завданої злочином.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.03.2016р. позов задоволено частково. Зокрема, судом вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 – 10 000,00грн. матеріальної шкоди, завданої злочином, 3 081,00грн. - три відсотки річних за прострочення відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 115 000,00грн. за період з 05.03.2015р. по 25.01.2016р., 536,00грн. - три відсотки річних за прострочення відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00грн. за період з 05.03.2015р. по 25.01.2016р., 38 174,00грн. – інфляційних витрат за прострочення відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 115 000,00грн. за період з 05.03.2015р. по 25.01.2016р., 6 639,11грн. - – інфляційних витрат за прострочення відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20 000,00грн. за період з 05.03.2015р. по 25.01.2016р. В задоволенні решти позовних вимог рішенням від 31.03.2016р. відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016р. рішення Івано-Франківського міського суду від 31.03.2016р. у даній справі залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.07.2017р. касаційні скарги ОСОБА_5 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.03.2016р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області прийнято до провадження судді Островського Л.Є. дану цивільну справу

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.09.2018 року та наказом від 21.09.2018 року суддю ОСОБА_7 звільнено із займаної посади, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На виконання вимог п.2.3.50 Положення про АСДС проведено повторний автоматизований розподіл незавершених розглядом судових справ, які перебувають у провадженні судді Островського Л.Є.

Шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи визначено головуючого суддю – Шамотайла О.В.

Справу 01.10.2018р. передано судді Шамотайлу О.В.

Ухвалою Івано-Фраківського міського суду Івано-Фракнівської області від 10.10.2018р. прийнято до провадження вказану справу та призначено підготовче судове засідання.

Представником позивача – Вациком Ю.Ю. до суду подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 : 31 971,00грн. - три відсотки річних за прострочення відшкодування матеріальної шкоди за період 07.06.2009р. – 01.10.2018р., 5 594,00грн. - три відсотки річних за прострочення відшкодування моральної шкоди за період 07.06.2009р. – 01.10.2018р., 212 580,48грн. – інфляційних витрат (інфляційне збільшення боргу) за прострочення відшкодування матеріальної шкоди за період 07.06.2009р. – 01.10.2018р., 37 757,42грн. - інфляційних витрат (інфляційне збільшення боргу) за прострочення відшкодування моральної шкоди за період 07.06.2009р. – 01.10.2018р., 10 000,00грн. – матеріальної шкоди, завданої злочином.

Крім того, 14.03.2019р. від сторони позивача надійшла заява про забезпечення позову, за результатами розгляду якої Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області виніс ухвалу про задоволення заяви та накладення арешту на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позивач та представники позивача вимоги, викладені в позовній заяві підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити повністю з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог.

Сторона відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у запереченні проти позову, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши позовну заяву, заперечення, клопотання про збільшення позовних вимог, процесуальні заяви та пояснення, матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.12.2008р. цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема вирішено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 115 000,00грн. матеріальної шкоди та 10 000,00моральної шкоди, а всього разом 125 000,00грн.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.05.2009р. розмір цивільного позову потерпілого про відшкодування спричиненої моральної шкоди збільшено та судом вирішено стягнути із засудженого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_1 20 000,00грн. заподіяної моральної шкоди.

На виконання вироку від 08.12.2008р. Івано-Франківським міським судом виданий виконавчий лист №1-163/08 від 18.05.2009р.

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.03.2013р.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 02.02.2015р. за результатами розгляду заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні, замінено боржника ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у виконавчому провадженні з примусового виконання вироку Івано-Франківського міського суду від 08.12.2008р. про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 115 000,00грн. матеріальної шкоди та 20 000,00грн. моральної шкоди в межах вартості рухомого та нерухомого майна, одержаного ними в спадщину. Дана ухвала суду залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015р.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Дем`яніва П.Б. від 28.07.2015р. поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-163 від 18.05.2009р. про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 115 000,00грн. матеріальної та 20 000,00грн. моральної шкоди, де боржником є ОСОБА_5 .

Так, з матеріалів спадкової справи №360/2013 встановлено, що після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцями майна є його дружина– ОСОБА_5 та дочка – ОСОБА_6 14.05.2013 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_5 подала особисто заяву про прийняття спадщини за законом, де власним підписом підтвердила, що зміст ст.ст.1223, 1231, 1232, 1261-1269, 1281, 1297 ЦК України їй нотаріусом роз`яснено.

Відповідно до положень ч.1-4 ст.1231 ЦК України (в редакції чинній на момент прийняття спадщини) визначено, що до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.05.2009р. розмір цивільного позову ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої моральної шкоди збільшено - 20 000,00грн. заподіяної моральної шкодив решті вирок залишено без змін.

Набрання вказаним рішенням суду законної сили підтверджено довідкою заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду, відповідно до якої вирок від 08.12.2008р. згідно до ухвали апеляційного суду набрав законної сили 06.05.2009р.

Таким чином, саме з 06.05.2009р. вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.12.2008р. у справі №11-193/2009р. набрав законної сили, а отже у обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язок, а у потерпілого ОСОБА_1 право вимоги, яке підтверджене вироком суду на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 135 000,00грн.

Крім того, з матеріалів спадкової справи судом встановлено, що 17.08.2013р. позивачем– ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори подано в межах строку, встановленого ч.1 ст.1281 ЦК України заяву-претензію до спадкоємців ОСОБА_8 про виконання зобов`язання згідно вироку від 08.12.2008р. та ухвали апеляційного суду від 06.05.2009р., а також 10 000,00грн., що в сумі вимоги складає 145 000,00грн., про що нотаріальною конторою було повідомлено відповідача 1 додатково.

З огляду на викладене вище, суд не може прийняти до уваги аргументи сторони відповідача стосовно того, що саме постановою ВДВС від 28.07.2015р. про поновлення виконавчого провадження на неї – ОСОБА_5 . покладено обов`язок боржника ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 відшкодувати 115 000,00грн. матеріальної шкоди та 20 000,00грн. моральної шкоди, а також твердження, що строк виконання обов`язку про відшкодування постановою про поновлення виконавчого провадження не встановлений, а обов`язку негайного виконання, на думку відповідача, з постанови не випливає.

Судом встановлено, що станом на момент звернення позивача з позовною заявою- 17.09.2015р. відповідачами не було виконано зобов`язання з відшкодування вимог, що підтверджені вироком Івано-Франківського міського суду від 08.12.2008р. та ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.05.2009р., якими визначено розмір відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 115 000,00грн., а також 20 000,00 – моральної шкоди. Позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовною заявою про зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, а також грошових коштів за матеріальну шкоду в загальній сумі 330 845,27грн.

При цьому, в обґрунтування своїх вимог позивач вказав що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Зокрема, позивач просив стягнути 21 909,86грн. – 3% річних від суми матеріальної шкоди, визначеної судом в розмірі 115 000,00грн. з травня 2009р. по вересень 2015р.; 138 625,00грн. – інфляційні втрати по матеріальних збитках з травня 2009р. по серпень 2015р.; 3 810,41грн. - 3% річних від суми моральної шкоди, визначеної судом в розмірі 20 000,00грн. з травня 2009р. по вересень 2015р.; 21 500,00грн. - інфляційні втрати по моральній шкоді з травня 2009р. по серпень 2015р.

Щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, то слід вказати наступне.

Відповідно до ч1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України у конструкції ЦК України розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Відповідачі як спадкоємці мають невиконані грошові зобов`язання перед позивачем, що підтверджується вироком Івано-Франківського міського суду від 08.12.2008року по справі №1-163/2008 та ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області по справі №11-193/2009, які набрали законної сили 06.05.2009р., про стягнення зі спадкодавця ОСОБА_8 на користь позивача грошових коштів - 115 000,00грн. матеріальної шкоди та 20 000,00грн. моральної шкоди.

У відповідності до статті 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Стаття 18 ЦПК України (обов`язковість судових рішень) вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами (ч.1 вказаної норми). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч.2 ст. 18 ЦПК України).

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що «…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6»( «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, п. 40).

Відповідно до клопотанням про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2018р. представник позивача вказав, що станом на 24.10.2018р. відповідач-1 та відповідач-2 не виконали в повному обсязі зобов`язання щодо виконання вироку суду від 08.12.2008р., а оскільки згідно положень ст.625 ЦК України прострочення сплати грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Таким чином, стороною позивача визначено загальну суму збільшення боргу станом на 01.10.2018р. по 3% річних від простроченої суми у розмірі 37 565,00грн., суму інфляційних втрат – 250 337,90грн.

Згідно наданих суду стороною позивача розрахунків інфляційного збільшення боргу та трьох процентів річних на прострочені суми матеріальної та моральної шкоди, які визначені судовими рішеннями, а також з врахуванням часткової сплати Відповідачем 1 позивачу суми основної заборгованості в розмірі 35 000,00грн., суд бере до уваги, що до стягнення заявлено: 37 565,00грн. - три проценти річних на прострочені суми матеріальної та моральної шкоди за період 07.06.2009р. по 01.10.2018р. та 250 337,9грн. - інфляційне збільшення боргу по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди за період 07.06.2009р. по 01.10.2018р.

Крім заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційного збільшення боргу та трьох процентів річних на прострочені суми матеріальної та моральної шкоди позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в розмірі 10 000,00грн.

Стороною відповідача вказаний розрахунок жодним чином не спростований.

Зокрема, судом встановлено, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.12.2008р. цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема вирішено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 115 000,00грн. матеріальної шкоди та 10 000,00моральної шкоди, а всього разом 125 000,00грн. При цьому, згідно даного вироку судом встановлено, що розмір спричиненої матеріальної шкоди становить 125 000,00грн., тобто половина від вартості реалізованої квартири (250 000,00грн.). Однак, відповідно до квитанції №76018 від 26.11.2008р. дружиною підсудного ( ОСОБА_5 ) потерпілому ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 10 000,00грн., на які сума шкоди підлягає зменшенню при врахуванні матеріальної шкоди. Таким чином, сума матеріальної шкоди, які підлягає до стягнення за результатами розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_8 становила 115 000,00грн. однак, як встановлено судом грошові кошти в розмірі 10 000,00грн. за завдану матеріальну шкоду потерпілий ОСОБА_1 не отримував, оскільки були повернуті Відповідачу 2 – ОСОБА_5 Відповідні фактичні обставини підтверджені постановою слідчого СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в області про закриття кримінального провадження від 22.04.2013р.

Крім того, відповідний факт жодним чином не спростований стороною відповідача, а отже підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідачами прийнято спадщину померлого спадкодавця ОСОБА_8 , до складу якої входить квартира АДРЕСА_2 - АДРЕСА_3 у відповідності до ст.1269 ЦК України. Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Зважаючи на те, що відповідачі – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняли спадщину померлого ОСОБА_8 , внаслідок чого така спадщина, включаючи вказану вище квартиру належить відповідачам з часу відкриття спадщини в рівних частках.

З врахуванням положень ст.1282 ЦК України спадкоємці, в даному випадку відповідачі, боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна одержаного у спадщину.

Отже, відповідачі є правонаступниками померлого боржника ОСОБА_8 , в тому числі зобов`язання щодо відшкодування шкоди, інфляційного збільшення боргу та трьох процентів річних на прострочені суми матеріальної та моральної шкоди в межах рухомого та нерухомого майна, одержаного ними у спадщину, в тому числі вартості успадкованої квартири. Відповідно до представленого в судовому засіданні висновку оцінювача про вартість двокімнатної квартири загальною площею – 65,4кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , яка оцінена на замовлення ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції станом на 02.12.2015р., без ПДВ, вартість становить 603 403,00грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 суми боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 02.02.2015р., яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015р. замінено боржника ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на його правонаступників – ОСОБА_5 та Величко В.І. у виконавчому провадженні з примусового виконання вироку Івано-Франківського міського суду від 08.12.2008р. про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 115 000,00грн. матеріальної шкоди та 20 000,00грн. моральної шкоди в межах вартості рухомого та нерухомого майна, одержаного ними в спадщину. Однак враховуючи загальні правила, визначені ЦК України про цивільно-правову відповідальність малолітньої особи, якою є спадкоємець ОСОБА_6 , грошове зобов`язання зі сплати інфляційного збільшення боргу, трьох процентів річних на прострочені суми матеріальної та моральної шкоди з обох відповідачів ляже на ОСОБА_5 , як матір малолітньої ОСОБА_6 , тобто її законного представника (ч.1 ст. 242 ЦПК України).

Враховуючи заяву позивачів від 09.02.2019 року, суд вважає за необхідне звільнити позивачів від сплати судового збору на підставі ст.8 ЗУ «Про судовий збір», а оскільки рішення суду постановлено на користь позивачів, то з відповідача слід стягнути судові витрати на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.2, 10, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 263,268,273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої суми, майнової та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , яка одночасно є законним представником другого відповідача - малолітньої ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 – три проценти річних та інфляційні втрати у загальній сумі 287 902 (двісті вісімдесят сім тисяч дев`ятсот дві)грн. 90коп., з яких 250 337(двісті п`ятдесят тисяч триста тридцять сім) грн. 90коп.- інфляційні втрати за період 07.06.2009р. – 01.10.2018р., 37 565 (тридцять сім тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 00коп. – три проценти річних за період 07.06.2009р. – 01.10.2018р.; 10 000 (десять тисяч) грн. 00коп.- матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , яка одночасно є законним представником другого відповідача - малолітньої ОСОБА_6 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО):899998, рахунок отримувача: 31211256026001 код класифікації доходів бюджету: 22030106) судові витрати у розмірі 2879,02 грн. по оплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Шамотайло О.В.

Повний текст рішення виготовлено 14.06.2019р.