Рішення № 82414430, 14.06.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9031/18

Провадження № 2/185/2193/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 червня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря Муржиєвої І.О.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа – ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2018 року позивач звернулась з позовом до відповідача про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вона є власником цієї квартири, відповідач – співмешканка її сина, зареєстрована в квартирі, але з 01 жовтня 2017 року по теперішній час в ній фактично не проживає, за комунальні послуги не сплачує.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, пояснила, що у листопаді 2016 року її син ОСОБА_3 почав зустрічатися з відповідачем. У травні 2017 року ОСОБА_5 закінчила училище, їй потрібна була реєстрація місця проживання щоб влаштуватися на роботу. Вона прописала ОСОБА_6 у своїй квартирі. У червні 2017 року ОСОБА_5 виїхала з квартири, забравши свої речі, і проживала у гуртожитку у с.Новотроїцьке за місцем роботи. 23 липня 2018 року її син одружився з ОСОБА_7 , вони переїхали до орендованої квартири за адресою АДРЕСА_2 і до цього часу там проживають.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що проживати за місцем реєстрації вона не може, оскільки квартира однокімнатна, з позивачем у неї склалися неприязні відносини, тому вона з чоловіком та дитиною проживає в орендований квартирі з липня 2018 року. У серпні 2018 року вона проживала за місцем реєстрації приблизно два тижні до пологів. Вона дійсно не надає позивачу свої документи для оформлення субсидії, оскільки не довіряє їй. Проти задоволення позовних вимог вона заперечує, оскільки їй ніде більше зареєструватися, окрім як у квартирі позивача.

Третя особа ОСОБА_3 вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач може зареєструватися за місцем проживання своїх родичів – бабусі та дідуся, крім того, якщо відповідач буде добре ставитися до його матері, її можливо зареєструють у приватному будинку, який мати отримала у спадок.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім`ї власника квартири, який не є її співвласником, на користування цією квартирою обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цій квартирі. Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У судовому засіданні встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2002 року (а.с.16).

У квартирі зареєстровані позивач та члени її сім`ї, в тому числі син ОСОБА_3 , онук ОСОБА_8 та співмешканка сина ОСОБА_9 , 1996 року народження (а.с.12).

16 червня 2018 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 (а.с.39).

Згідно з актом від 23 жовтня 2018 року, складеним головою ОСББ «Поштова, 3/1», ОСОБА_11 , 1996 року народження, не проживає за місцем реєстрації з 01 жовтня 2017 року по теперішній час (а.с.9).

Однак зазначені у цьому акті відомості у судовому засіданні не підтвердилися.

Зокрема позивач у судовому засіданні пояснила, що син з невісткою не проживають у її квартирі з 23 липня 2018 року.

Як видно з договору оренди жилого приміщення (а.с.51-53), починаючи з 23 липня 2018 року ОСОБА_3 з дружиною проживає в орендований квартирі за адресою АДРЕСА_2 .

Крім того з пояснень сторін у судовому засіданні встановлено, що у серпні 2018 року відповідач проживала за місцем реєстрації деякий час перед пологами.

Таким чином відповідач, яка є членом сім`ї позивача, а саме дружиною її сина, не проживає за місцем реєстрації менше року, тому відсутні підстави для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа – ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ,

- ОСОБА_11 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ,

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .

Суддя У.М. Болдирєва