Рішення № 82414157, 13.06.2019, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1280/18

Провадження № 2/177/116/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 червня 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача за первісним позовом

та відповідача за зустрічним Литовського І.О.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

позивача за зустрічним позовом

та відповідача за первісним ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про визначення місця проживання дітей, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, виконавчий комітет Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про відібрання та повернення малолітніх дітей, та визначення місця проживання дітей з матір`ю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 04.07.2018 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив суд визначити місце проживання їх малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказував, що 25.01.2013 між ним та ОСОБА_3 реєструвався шлюб, від якого вони мають двох малолітніх доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17.01.2018 шлюб між ними розірвано.

У період з 2012 року по 16.07.2017, ОСОБА_3 проживала за його місцем проживання: АДРЕСА_1 , де зареєстровані і їх доньки. У квартирі забезпечені всі необхідні умови для належного життя і розвитку дівчаток. Але з липня 2017 ОСОБА_3 покинула місце проживання та реєстрації дітей разом з доньками, переїхавши до буд. АДРЕСА_2 . У послідуючому, вступивши в фактичні шлюбні відносини з іншим чоловіком, вона переїхала до буд. АДРЕСА_3 .

Пояснював, що він перебував на службі у Збройних силах України, згоди на зміну місця проживання дітей не давав. У результаті зміни місця проживання дітей, вони були позбавлені звичних для них умов життя, втратили наявні зв`язку з друзями, знайомими. Умови проживання дітей за новим місцем проживання не відповідають елементарним санітарно-технічним вимогам для їх проживання. На час відвідування в січні 2018 року дітей бабусями, вони були перелякані, в брудному одязі, не доглянуті.

Оскільки ОСОБА_3 заявляє про протиправне вилучення у неї дітей, періодично звертається в поліцію з відповідними заявами, є потреба в ухваленні рішення суду про визначенням місця проживання дітей з батьком.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на те, що визначення місця проживання дітей з батьком відповідатиме їх найкращим інтересам. Як на підставу для визначення місця проживання дітей з ним, ОСОБА_1 вказував неналежний догляд дітей з боку матері, ОСОБА_3 та відсутність у неї належних умов для проживання дітей.

Відповідач ОСОБА_3 заперечила проти позовних вимог ОСОБА_1 Надала відзив на позов, в якому вказувала, що в період шлюбу та спільного проживання з ОСОБА_1 , вони проживали єдиною сім`єю, разом з дітьми, в квартирі матері ОСОБА_1 Її місце проживання за вказаною адресою не реєструвалося, іншого зареєстрованого місця проживання вона на той час не мала, а тому місце проживання дітей було зареєстроване за зареєстрованим місцем проживання батька. Після припинення сімейних стосунків, вона виїхала з квартири чоловіка разом з дітьми, про що між нею та ОСОБА_1 існувала домовленість.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову вказувала, що вона офіційно працевлаштована, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, окрім допомоги на дітей, отримує дохід від оренди земельної ділянки. Проживаючи в селі, разом з нинішнім чоловіком вони мають господарство, саджають сад. Матеріально-побутові умови за її місцем проживання обстеженні, згідно наданого висновку умови є належними для проживання, виховання та розвитку малолітніх дітей.

Також зауважила, що твердження ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , з яким вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах, не відповідають дійсності твердження, а також є необґрунтованими твердження про її ухилення від піклування над дітьми.

Вказувала, що нею безпосередньо вживався ряд заходів для вирішення спору в позасудовому порядку, але ні ОСОБА_1 , ні його мати, ОСОБА_9 , на контакт не виходили, її до дітей не пускали. Діти відповідно до їх віку потребують постійного догляду та турботи, а їх батько знаходиться на службі в Збройних Силах України, тому не може здійснювати за ними щоденний догляд та піклування.

ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов, в якому просила суд відібрати малолітніх дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у батька, ОСОБА_1 та повернути їй за попереднім місцем проживання, яким є місце проживання матері, а також просила суд визначити місце проживання доньок з нею.

В обґрунтування зустрічного позову, не заперечуючи обставини щодо перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , народження від нього двох доньок та проживання єдиною сім`єю до липня 2017 року в квартирі його матері, стверджувала що після припинення спільного проживання з ОСОБА_1 , між ними досягнуто згоди щодо проживання доньок з нею, у зв`язку з чим, вона разом з дітьми, до грудня 2017 року, проживала за адресою: АДРЕСА_2 , а з грудня 2017 - за адресою: АДРЕСА_3 , де зареєстроване її місце проживання.

ОСОБА_1 07.02.2018 прибув за місцем їх з дітьми проживання, щоб забрати дітей тимчасово, на період своєї відпустки, з метою спільного проведення часу та зобов`язався повернути їх до матері, ОСОБА_3 , 15.02.2018. Однак, у визначений домовленістю час, він дітей не повернув, чим фактично вчинив протиправне відібрання дітей у матері. ОСОБА_1 та його мати, ОСОБА_9 , перешкоджають їй забрати дітей додому, а також бачитися з ними та підтримувати контакт, спілкуватися, тим самим завдається шкода не лише їй, як матері, а й дітям.

Вказувала, що може забезпечити належні умови життя, розвитку та виховання дітей, офіційно працевлаштована, проживає однією сім`єю з ОСОБА_10 та його батьками, знаходиться в процесі оформлення спадщини після смерті бабусі, до якої входить житловий будинок АДРЕСА_2 . Вона офіційно працевлаштована, має дохід для забезпечення розвитку дітей. Нею неодноразово вживалися заходи для урегулювання спору мирним шляхом, зокрема через компетентні органи, але позитивного результату це не дало. Вона вважає, що визначення місця проживання дітей з нею, відповідатиме найкращим інтересам доньок, адже вона їх дуже любить, зможе забезпечити їм щоденне піклування, турботу та любов, привити їм навички та вміння, які необхідні для кожної дівчинки.

Стверджувала, що проживаючи тривалий час у сім`ї Литовських, їй достеменно відомо, що проживання дітей за місцем проживання батька негативно впливатиме на їх здоров`я, адже кожен член цієї сім`ї палить у квартирі, а діти стають пасивними курцями. Крім цього, у квартирі проживає вітчим ОСОБА_1 , який має тяжку форму цукрового діабету та в момент приступів хвороби не контролює свою поведінку, допускаючи оголення тіла в присутності дітей, мимовільне справляння природних потреб.

Вихованням дітей у сім`ї батька фактично займається сестра бабусі ОСОБА_9 , оскільки батько та бабуся працюють, а вітчим ОСОБА_1 сам потребує сторонньої допомоги. Вона ж, як жінка та мама, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, може повноцінно присвятити себе вихованню дітей, забезпеченню їх гармонійного розвитку та маючи для цього все необхідне, забезпечить їм належну материнську любов, турботу та виховання.

У ході судового засідання сторони підтримали свої позовні вимоги та заперечували проти задоволення позовних вимог один одного, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, але участь свого представника не забезпечив, надавши заяву про розгляд справи за відсутності представника (а.с.82, 176,178).

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, ОСОБА_11 до суду не з`явилася (а.с.156), надавши заяву про розгляд справи за її відсутності. У попередніх судових засіданнях, вважала за необхідне задовольнити первісний позов, з підстав викладених у висновку органу опіки та піклування Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, участь свого представника не забезпечила, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.172).

Вказані обставини даються суду підстави для розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання , згідно з ст. 223 ЦПК України.

Вислухавши пояснення сторін, представника позивача за первісним позовом, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, докази надані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень, оцінивши докази на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо та їх достатності у взаємозв`язку, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.01.2013 Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис № 14 (а.с.6). Від вказаного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8).

Місце проживання дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також їх батька, ОСОБА_1 зареєстровано в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10,109-110,115), ј частина якої належить ОСОБА_1 (а.с.15-16). За вказаною адресою, у період з 2012 року по 16.07.2017, фактично проживала і ОСОБА_3 , що визнавалося сторонами, а тому не підлягає доказуванню, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

З липня 2017 року сімейні стосунки між подружжям погіршилися. ОСОБА_3 разом з дітьми виїхала з квартири ОСОБА_9 , до буд. АДРЕСА_2 (а.с.47), який їй заповіла бабуся та в якому проживала її мати ОСОБА_12 Згодом, з грудня 2017 року, вона з дітьми переїхала до буд. АДРЕСА_3 , де зареєстроване її місце проживання, та де вона проживає у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_8 та їх малолітньою донькою, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.25, 46, 48).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.01.2018, шлюб між сторонами розірвано (а.с.9).

Як вказувала ОСОБА_3 , після припинення спільного проживання, вони з ОСОБА_1 досягли усної домовленості щодо місця проживання їх дітей з нею, а батько мав можливість вільно зустрічатися з дітьми, забирати їх для спільного проведення часу, участі в їх вихованні.

ОСОБА_1 у ході судового засідання вказане заперечував, стверджуючи, що ОСОБА_3 самовільно, без його згоди змінила місце проживання дітей.

Статтею 51 Конституції України визначено, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. 9 Сімейного кодексу України, подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

За ч. 2 ст. 54 СК України, усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім`ї вчинені за згодою другого з подружжя.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, а саме припинення спільного проживання подружжя ОСОБА_14 , переїзд ОСОБА_3 разом з дітьми до іншого місця проживання, проживання дітей з матір`ю в період з липня 2017 по лютий 2018, що є досить тривалим, відсутність будь-яких об`єктивних даних про заперечення ОСОБА_1 вказаного факту, зокрема шляхом звернення до органів опіки та піклування чи суду, суд приходить до висновку, що між сторонами існувала домовленість щодо місця проживання дітей з матір`ю.

Про існування такої домовленості свідчать і пояснення свідка ОСОБА_9 , яка вказувала, що поки діти проживали з матір`ю в с. Суворівка, їх з сином це влаштовувало.

На підтвердження вказаного факту свідчить і те, що батько дітей, ОСОБА_1 , його мати, ОСОБА_9 періодично забирали дітей для спільного проводження часу, з поверненням їх до місця проживання матері. Вказане ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував.

Як вказувала ОСОБА_3 , у черговий раз батько дівчаток приїхав за ними 07.02.2018 та забрав для спільного проводження часу на період його відпустки по службі, з домовленістю повернути дітей до 15.02.2018. Разом з тим, домовленість не виконав, дітей не повернув та почав чинити перешкоди у спілкуванні дітей з матір`ю, залишивши їх проживати за адресою: АДРЕСА_1 , не допускаючи матір до дітей.

ОСОБА_1 не заперечував у судовому засіданні повернення дітей до свого місця проживання за обставин вказаних ОСОБА_3 , що було підтверджено також показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , обгрунтовуючи це тим, що, нібито, ОСОБА_3 дітьми не займається, не здійснювала за ними належний догляд, ніде не працює, проживає з чоловіком, який раніше судимий, умов для належного проживання та виховання дітей у останньої не має.

Однак вказані обставини спростовано перед судом.

Так, комісією Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області складено акт обстеження житлово-побутових умов за адресою місця проживання ОСОБА_3 від 04.06.2018 № 234, з якого слідує, що ОСОБА_3 проживає зі співмешканцем ОСОБА_8 та його батьками, в будинку АДРЕСА_3 . У цьому будинку облаштовано окрему дитячу кімнату з двоярусним ліжком, письмовим столом, у дитячій кімнаті наявні одяг, іграшки, література відповідно до віку дітей, наявні медикаменти для надання першої медичної допомоги, продукти харчування, у кімнатах будинку чисто, тобто створено належні умови для проживання, виховання та розвитку малолітніх дітей (а.с.52,105).

Дані, що викладені в зазначеному акті узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15 , яка підтвердила факт проживання ОСОБА_3 в її будинку. Охарактеризувала ОСОБА_3 , як люблячу, турботливу маму, гарну господиню, а також пояснювала, що для життя та розвитку дітей створені всі умови, зокрема свіже повітря, домашні продукти харчування, в будинку наявне газо-, водо- та електропостачання.

Вказана сім`я сусідами характеризується позитивно (а.с.57). ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності не притягався, характеризується позитивно, працює (а.с.126-128), а ОСОБА_3 офіційно працевлаштована, наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною, у зв`язку з чим отримує допомогу від держави (а.с.53, 54, 129-131, 136), займається оформленням спадщини після смерті бабусі (а.с.49, 132), має дохід від оренди земельного паю (а.с.53).

У період проживання з матір`ю, ОСОБА_16 відвідувала Красівський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Золота рибка», де мати ОСОБА_3 зарекомендувала себе як турботлива, адекватна матуся, яка цікавилася питанням виховання дитини, враховувала консультації вихователя (а.с.55-56).

Твердження ОСОБА_1 про те, що після проживання з матір`ю старша донька скаржилася на неналежне поводження з нею матері та її співмешканця, що діти були замкнуті, боялися що-небудь розповідати, ховалися під стіл, не бажали спілкуватися з матір`ю, повертатися до неї, суд розцінює критично, оскільки доказів вказаним фактам не надано. При цьому, з характеристики, наданої КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 254 Криворізької міської ради» слідує, що мати відвідує дітей і діти до неї охоче йдуть (а.с.215-216).

Під час судового засідання допитані як свідки вихователі зазначеного дошкільного закладу, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 які пояснили, що діти уперше контактували з матір`ю на початку 2019 року. До цього, по їх рекомендації, щоб не травмувати дівчаток, спілкування дітей з матір`ю обмежували, то матір, коли приходила до закладу спостерігала за ними на відстані. Під час першої зустрічі з мамою у закладі, діти неохоче до ней йшли, однак з чим це було пов`язано, вихователі точно сказати не змогли, лише зауважили, що ОСОБА_16 , старша донька, на їх питання, категорично заперечувала застосування як до неї, так і до ОСОБА_19 , застосування фізичного, чи будь-якого іншого насильства з боку їх матері та її фактичного чоловіка, ОСОБА_8 Дівчинка пояснювала, що їй з сестрою краще жити з татом, оскільки у мами новий чоловік та у неї немає іграшок. Разом з тим, в послідуючому, а також на теперішній час, діти охоче йдуть до матері, спілкуються з нею, сумують коли її немає поряд.

Описана поведінка дітей, яка фактично мала місце після того, як їх було розлучено з матір`ю шляхом зміни їх місця проживання, достеменно свідчить лише про те, що діти стали заручниками складних стосунків між батьками.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , в ході судового засідання стверджували, що в момент повернення дітей до місця проживання батька, вони були неохайні. Але ці показання суд розцінює критично, оскільки ОСОБА_12 є матір`ю ОСОБА_3 , яка в ході судового засідання не приховувала своїх неприязних стосунків відносно доньки, що зумовлено конфліктом через спадщину, а ОСОБА_9 є матір`ю ОСОБА_1 , тобто заінтересованою особою, пояснення якої не були послідовними та логічними, оскільки стверджуючи, що діти були неохайні, вона одночасно говорила, що ОСОБА_3 була доброю матір`ю в період їх спільного проживання, жодних претензій з цього приводу до неї не було, старша дитина ОСОБА_20 говорить про те, що любить маму та сумує за нею.

Пояснення ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 про те, що після повернення від матері діти були злякані, замкнуті, зокрема через застосування до них насилля, не були доведені перед судом жодним доказом, зокрема суду не було надано висновку психолога, якого, нібито, відвідувала ОСОБА_16 з бабусею ОСОБА_9 , на існування якого вказували бабусі дівчинки.

Згідно з характеристикою, наданої на ОСОБА_6 , яка надавалася дитячим закладом, у якому дитина перебувала в період проживання в родині батька, слідує, що дитина вразлива, замкнута, не впевнена в собі, легко ранима, має середній рівень сформованості психологічної готовності до системного навчання в школі (а.с.215). Разом з тим, така поведінка дитини не пов`язана з місцем її проживання, зокрема не зумовлена проживанням з матір`ю, як вказував ОСОБА_1 , а зумовлена її внутрішнім станом, рівнем сформованості її особистості.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні вказувала, що проживання дитини з мамою в с. Андрусівка позитивно впливало на ОСОБА_21 , оскільки вона пізнавала оточуючий світ, їй подобалося допомагати доглядати домашніх тварин, допомагати на кухні, поліпшилося її ставлення до меншої сестри ОСОБА_22 . Дитина говорила, що сумує за татом, але проживати в селі з мамою їй подобається.

Сам же ОСОБА_1 , після відібрання дітей з місця проживання ОСОБА_3 , 20.03.2018 уклав контракт про службу у Збройних Силах України, строком на 3 роки, що підтверджується копією контракту, службовою характеристикою та довідкою з місця проживання (а.с.27-30). У період з 30.04.2018 по 21.06.2018 та з 08.07.2018 по 29.07.2018, він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в Донецькій та Луганських областях (а.с.112-113).

ОСОБА_1 склав нотаріально посвідчену заяву, якою надав згоду вирішувати питання щодо виховання та розвитку дітей своїй матері, ОСОБА_9 (а.с.19).

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Статтею ст. 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Аналіз змісту ч. 2 ст. 54, ст. 151, 153 СК України, свідчить про те, що передача дітей на виховання іншим особам, відмінним від батьків, які мають переважне право на їх особисте виховання та спілкування з ними, можливе виключно за спільною згодою батьків.

Як слідує з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 , він, як батько малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у зв`язку з участю в антитеростичній операції на сході України (АТО), в період з 02.04.2018 по 02.04.2019, надав згоду вирішувати питання щодо виховання та розвитку дітей своїй матері, ОСОБА_9 (а.с.19).

Вказана заява беззаперечно порушує права ОСОБА_3 на особисте виховання її дітей та їх проживання з нею, гарантоване ст. 151 СК України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, при цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Будь-які обставини, які б вказували на наявність підстав для обмеження права ОСОБА_3 , як матері, на особисте виховання її дітей судом не встановлено.

ОСОБА_3 не погодилася з діями ОСОБА_1 щодо зміни проживання їх дітей, залишення їх проживати з бабусею ОСОБА_9 з усуненням її від спільного проживання, виховання та спілкування з дітьми, у визначеному законом порядку зверталася з відповідними заяви до правоохоронних органів (а.с.214), до органів опіки та піклування з метою вирішення спору щодо місця проживання їх дітей.

Так, ОСОБА_3 зверталася до виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради та до Служби у справах дітей виконкому Криворізької міської ради, з метою вирішення питання про визначення місця проживання дітей, однак вказані органи, які в силу ч. 3 ст. 51 Конституції України, ст. 17, 158 СК України, зобов`язані надавати допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, обмежилися відповіддю про те, що батько дітей до 08.05.2019 перебуває на дійсній військовій строковій службі в Збройних Силах України, тому наявність між сторонами спору щодо місця проживання дітей встановити неможливо. Вказані органи зазначали, що діти знаходяться у матері ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , якій останній надав довіреність на виховання дітей (а.с.50-51). Будь-якого висновку щодо підтвердження місця проживання дітей органом опіки та піклування прийнято не було.

Вище вказані докази в своїй сукупності спростовують твердження представника ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 не чинилися перешкоди в спілкуванні з дітьми. Доводи представника про те, що тривалий час вона не вживала заходів для встановлення контакту з дітьми, не брала участь у їх вихованні, утриманні, суд розцінює критично, оскільки в судовому засіданні беззаперечно доведено, що без будь-яких до того законних підстав, матір фактично усували від спілкування з дітьми, не відчиняючи їй двері, не впускаючи її до приміщення з дітьми навіть в присутності працівників поліції, не дозволяючи передати подарунок дитині в день народження, не повідомляли до якого дитячого садочка ходить ОСОБА_20 , змушуючи її, перебуваючи в стані вагітності, обходити всі дитячі садки в окрузі для встановлення місця можливого перебування дитини, чергувати під будинком, щоб побачити своїх дітей, що підтверджувала свідок ОСОБА_15

Досліджені в судовому засіданні докази в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 не полишала заходів щодо повернення дітей, систематично зверталася до поліції, до компетентних органів, що спростовує твердження представника ОСОБА_1 про те, що вона почала вживати заходів для побачення з дітьми лише останнім часом. Той факт, що ОСОБА_3 не звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дітей, не може свідчити про невжиття нею заходів для повернення дітей, адже вона застосовувала передбачені законом заходи позасудового врегулювання спору, що, беручи до уваги стан її вагітності на період виникнення конфліктної ситуації, було логічним. До того ж, як вказувала в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , вони теж розраховували на позасудове вирішення ситуації, що склалася.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 7, 8 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991, дитина має право, наскільки це можливо, знати своїх батьків і право на їх піклування, має поважатися право дитини на сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Згідно зі ст. 9 вказаної Конвенції, держава має забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визнають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визнання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Аналізуючи вище вказані обставини, виходячи з встановлення судом факту існування між сторонами домовленості щодо місця проживання дітей з матір`ю, суд приходить до висновку про не доведеність перед судом підстав для зміни місця проживання дітей, шляхом їх вилучення з місця проживання матері, в тому числі обманним шляхом, та залишення проживати за місцем реєстрації батька.

Таке вилучення беззаперечно порушувало право ОСОБА_3 на повагу до її сімейного життя, яке включає право на проживання зі своїми дітьми, безперешкодну участь у спілкуванні з ними та першочергове право на їх виховання. Більш того, позбавлення дітей спілкування з матір`ю, за відсутності до того законних підстав, за відсутності батька дітей за їх новим місцем проживання, порушувало і права дітей на сімейні зв`язки, право не розлучатися з батьками.

Згідно зі ст. 160-161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «М.С. проти України» від 11.07.2017, Суд указав, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язку із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна, а по-друге у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному, стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (п. 100 рішення від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України»).

Вище вказаними доказами підтверджено той факт, що ОСОБА_3 є люблячою, турботливою мамою для своїх дітей, яка була протиправно позбавлена можливості проживати з ними та брати участь у їх вихованні, спілкуванні та те, що в неї наявні належні умов для життя, розвитку і виховання дітей.

За місцем проживання батька, дітям також створені належні умови для життя, розвитку та виховання. Так, згідно з актом обстеження умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , наявні три кімнати, з яких для дітей облаштована окрема кімната, в квартирі чисто, комфортно, проведено ремонті роботи, наявні всі санітарно-гігієнічні комунікації, наявні іграшки, дитячі меблі, сучасні гаджети, бабуся та дідусь забезпечують дітям умови розвитку (а.с.31). Родина характеризується позитивно (а.с.114), у період проживання в родині ОСОБА_16 відвідувала КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 89» Криворізької міської ради (а.с.13, 116). Батько, ОСОБА_1 офіційно працевлаштований в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та проходить контракту службу в ЗСУ (а.с.196-198).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , пояснення якої були послідовними та узгоджуються між собою та іншими доказами у справі, підтвердила, що ОСОБА_3 є турботливою та люблячою мамою, гарною господинею, яка привчала дівчаток бережливості, охайності, порядку, ще до школи навчила Марію читати, постійно цікавиться новими методами у вихованні дітей і дуже переймаються відібранням у неї доньок.

З характеристики родини ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , характеристики на ОСОБА_6 , наданих завідувачем КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 254» КМР за участі вихователів та психолога, слідує, що в період проживання дітей в родині батька, до дитячого садочка їх приводять та забирають бабуся і дідусь, які і доглядають за дітьми. Батьківські збори відвідує виключно бабуся, а батько дітей періодично знаходиться в зоні АТО, дитячий садок відвідував близько чотирьох разів. Оплату за харчування дітей родина здійснює несвоєчасно, діти приходять до садочка охайні та чисті, але одяг дітей має стійкий неприємний запах тютюну (а.с.215,216). Мати дівчаток цікавиться життям доньок, постійно дзвонить вихователям, цікавиться їх здоров`ям, настроєм, колом друзів, замовляє світлини дітей, декілька разів відвідувала дівчаток, вся родина відвідала свято випуску дитини до школи (а.с.216).

Виконавчим комітетом Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради надано висновок щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно з яким рада вважала доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком, ОСОБА_1 (а.с.154-155). Вказаний висновк ґрунтується на тому, що мати дітей має намір вкотре змінювати місце проживання, особистого доходу не має, цікавиться життям дітей, але особисто з ними не зустрічається, а її співмешканець запрошення до служби у справах дітей проігнорував. Проживаючи з батьком, діти перебувають у квартирі, в якій діти проживали з народження та де їм забезпечено належні умови життя і розвитку, спостерігаються у лікаря загальної практики, відвідують садочок та різноманітні гуртки і заходи, батько проходить військову службу на території міста Кривого Рогу (а.с.154-155).

Златоустівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, на виконання ухвали суду від 05.11.2018 також надала висновок щодо вирішення питання про місце проживання дітей, в якому вказала про належні умови для проживання, виховання та розвитку неповнолітніх дітей за місцем проживання ОСОБА_3 (а.с.105).

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку між собою, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд критично відноситься до висновку наданого виконавчим комітетом Саксаганської районної у місті ради, оскільки зазначені у висновку обставини частково не узгоджуються з наявними в справі доказами.

Так, акт не враховує, що за місцем проживання ОСОБА_3 також створені належні умови проживання та розвитку дітей, те, що вона офіційно працевлаштована, але фактично не працює у зв`язку перебування у відпустці по догляду за дитиною, що гарантовано ст. 179 КЗпП України, отримує соціальну допомогу та аліменти, дохід від оренди земельного паю.

Вказуючи про те, що ОСОБА_3 цікавиться життям дітей, телефонує вихователям, замовляє їх світлини, але не зустрічається з дітьми, органом опіки не з`ясовано і не відображено підстави того, що мати не зустрічається з дітьми, зокрема наявності перешкод у цьому, про що органу опіки достеменно відомо, оскільки ОСОБА_3 неодноразово зверталася до органу опіки з заявами про сприяння у вирішенні питання щодо визначення місця проживання дітей, яких вилучили з її місця проживання без відповідної згоди (а.с.50-51). Також у висновку вказано, що співмешканець ОСОБА_3 , ОСОБА_26 проігнорував виклик до служби, хоча, як стверджували ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , останній перебуває на службі в АТО, про що вони повідомили Саксаганську району в місті раду.

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність перед судом факту існування між сторонами домовленості щодо місця проживання дітей з матір`ю після припинення спільного проживання подружжя, а також факту безпідставного та протиправного вилучення дітей з місця проживання матері за відсутності її згоди та переміщення їх для проживання за місцем проживання батька.

У судовому засіданні знайшов підтвердження також і той факт, що ОСОБА_3 чинилися перешкоди в спілкуванні з дітьми та її участі у вихованні дітей, без будь-яких на те законних і обґрунтованих підстав. Така поведінка ОСОБА_1 та його сім`ї, не відповідала інтересам дітей, їх психологічному спокою.

Відповідно, суд вбачає правові підстави для відібрання дитини з місця проживання батька та повернення їх матері. Однак, беручи до уваги характер спору, суд має врахувати всі обставини справи та ухвалити рішення, яке відповідатиме інтересам дітей.

Вирішуючи питання про те, проживання з ким із батьків забезпечуватиме найкращі інтереси дітей, які в силу свого віку та рівня розвитку не можуть висловити свою думку з цього питання, суд бере до уваги ставлення кожного із батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема те, що ОСОБА_1 не зміг в судовому засіданні пояснити, яким чином він бере та братиме у майбутньому участь у вихованні дітей, а також перебування його на службі за контрактом в ЗСУ, яка пов`язана з можливістю тривалого залишення місця проживання та ризиком для життя. Суд бере до уваги те, що у випадку визначення місця проживання з батьком, вихованням дітей фактично займатиметься не він безпосередньо, а інші члени його родини, зокрема бабуся, вітчим батька, сестра бабусі.

У випадку ж визначення місця проживання дітей з матір`ю, їх вихованням займатиметься безпосередньо мама, ОСОБА_3 , яка на даний час не працює, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, має досвід у вихованні дівчаток, проявляє турботу про дітей, цікавиться їх життя та враховуючи вік дітей, їх стан здоров`я, здатна навчити їх всім необхідним для дівчинки речам і навичкам, допомагати старшій донечці з навчання у школі.

Суд бере до уваги те, що в кожної із сторін створені належні умови для життя, розвитку і виховання дітей, жодна із сторін не зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, не веде аморального способу життя, не є непридатною чи неблагонадійною. Але суд враховує і те, що в сім`ї ОСОБА_1 діти проживають в квартирі, де члени сім`ї палять, що може негативно відобразитися на здоров`ї дітей, а також можливу непередбачену поведінку вітчима ОСОБА_1 , поведінка якого, в силу хвороби, є непередбачуваною, що підтвердила свідок ОСОБА_9

Враховується судом і те, що ОСОБА_3 має стійкі сімейні стосунки з іншим чоловіком, ОСОБА_26 , з яким дівчатка вже проживали та який про них піклувався. У вказаній сім`ї народилася дитина - сестра дівчаток по матері, родина проживає в селі, на свіжому повітрі, забезпечена продуктами харчування власного вирощування.

Кожен із сторін має засоби для існування, дохід ОСОБА_1 перевищує дохід ОСОБА_3 , але суд не вважає це основоположним чинником для визначення найкращих інтересів дитини, оскільки рівень матеріального забезпечення для дитини є менш важливим, ніж турбота, любов, піклування та щоденна підтримка, безпосередня участь у житті дитини.

У зв`язку з цим, виходячи з найкращих інтересів малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з метою їх гармонійного розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд вважає за необхідне відібрати малолітніх дітей від батька, ОСОБА_1 та передати їх матері, ОСОБА_3 , визначивши місце проживання дітей з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_3 , що не позбавляє батька права на спілкування з дітьми, участі в їх вихованні та утриманні.

Оскільки рішенням суду відмовлено у задоволенні первісного позову, судові витрати понесені ОСОБА_1 йому не відшкодовуються.

Беручи до уваги задоволення зустрічного позову, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1409,60 грн, в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, які сплачені нею за подання позову до суду та документально підтверджені (а.с.37,72).

Керуючись ст. ст. 10, 81,141, 263, 265, 273, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про визначення місця проживання дітей з батьком - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, виконавчий комітет Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про відібрання та повернення малолітніх дітей, визначення місця проживання дітей з матір`ю - задовольнити.

Відібрати малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , та повернути їх матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою місця проживання матері: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині відібрання дітей і повернення їх матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою місця її проживання: АДРЕСА_3 , допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2019.

Суддя: