Рішення № 8240853, 11.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р. Справа № 3/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товаритва з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт" Бельведер Груп", вул. Б.Хмельницького, 55, м. Черкаси, 18015

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Зірниця", вул.Польова, 5, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 231 925,17 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

Від позивача: Могилка Алла Володимирівна, (довіреність № 3 від 06.01.2010р.)

Від відповідача: не з"явилися.

в с т а н о в и в:

          Товаритво з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт" Бельведер Груп" заявило вимогу до закритого акціонерного товариства "Зірниця" про стягнення 231 925,17 грн. заборгованості, з яких: 190 000 грн., 01 коп. основного боргу та 41 925 грн. 16 коп. пені.

          Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просить суд їх задоволити в повному обсязі.

          Разом з тим, представник позивача подав суду заяву про забезпечення позову (вх. № 1018 від 10.03.10р., згідно якої просить суд накласти арешт на грошові суми на будь-яких рахунках відповідача в межах розміру позовних вимог (231 925 грн. 17 коп.) та судових витрат. В обгрунтування даної заяви посилається на: подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю направити в судове засідання уповноважного представника в перше судове засідання; нез"явлення з невідомих для суду причин відповідача у друге судове засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений; неподання відзиву на позов; рішення господарського суду Івано-Франківської області по справах №№ 3/106 від 18.08.09р., № 8/44 від 14.05.09р.; № 15/20 від 22.09.09р., № 20/8 від 03.02.10р. про стягнення заборгованості, де відповідач по справах виступає ЗАТ "Зірниця" боржником на зазначені суми коштів.

          Суд, розглянувши дану заяву вважає за необхідне зазначити наступне.

          Відповідно до приписів ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову... якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред"явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов"язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов"язується застосування певного заходу до забезпечення позову, чого суду не пердставлено. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

          Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляджу справи ухвалами суду від 13.01.10р., 02.02.10р. та 25.02.10р. з повідомленням про вручення поштового відправлення.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

          01.02.10р. від відповідача надійшло клопотання (вх. № 25) про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю забезпечити явку повноважного на участь у справі представника в судове засідання 02.02.10р. Дане клопотання судом задовільнялось. Проте, в наступні засідання представник відповідача не з"явився, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях від останнього суду не надходило.

          Сторони зобов"язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи (ст. 22 ГПК України).

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

          03.10.08р. між позивачем (компанія) та відповідачем (дистриб"ютор) укладено договір № Д/27/-08S про діяльність як дестриб"ютора, відповідно до умов якого, зокрема п. 1.1, компанія надає дистриб"юторові невиключне право і повноваження на реалізацію товару, що поставляється компанією, на території, в об"ємах, по цінах і на умовах, встановлених договором          та, на підставі цього договору, зобов"язується поставляти дестриб"юторові товар, а останній купувати товар на умовах узгоджених сторонами.

          Пунктом 3.4 договору передбачено, що здача-приймання товару здійснюється представниками компанії (позивача) та дистриб"ютора (відповідача) згідно з наданими накладними на відпуск товару та довіреностями.

          Відповідно до п. 4.2 договору, оплата поставленого товару здійснюється шляхом перерахування дистриб"ютором (відповідачем) суми вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок компанії (позивача) з відстроченням платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад дистриб"ютора.

          На виконання умов договору позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (підписаними уповноваженими представниками сторін) № Л-00001110 від 31.10.08р., № Л-00001185 від 13.11.08р., № Л-00001300 від 26.11.08р., № Л-00001324 від 27.11.08р., № Л-00001459 від 13.12.08р., № Л-00001520 від 24.12.08р. та довіреностями від 31.10.08р., 15.11.08р., 28.11.08р., 30.11.08р., 17.12.08р. та 27.12.08р. відповідно.          

          Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній свої договірні зобов"язання виконував неналежним чином, в результаті чого між сторонами проведено звірку розрахунків за період вересень 2008 - червень 2009 року, в ході якої встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08.07.09р. становить 195 000 грн. 01 коп., на підставі чого був складений акт, який підписаний представниками обох сторін.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом № 262 від 21.07.09р. зобов"язався перед позивачем погасити існуючу заборгованість до 30.10.09р., проте проплату здійснив частково, в розмірі 5 000 грн. (що підтверджується банківською випискою № Л-00000330 від 23.07.09р.). Таким чином, на момент звернення з позовом до суду утворилась заборгованість в розмірі 190 000 грн. 01 коп., яка підтверджується поданим розрахунком та доказів погашення якої суду не подано.

          Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Аналогічне визначення міститься і в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, згідно якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

          Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

          За таких обставин, враховуючи наведене, неподання відповідачем належних доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів про оплату заборгованої згідно договору суми, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 190 000 грн. 01 коп.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

          Пунктом 8.1 договору передбачено відповідальність дистртб"ютора (відповідача) у разі порушення умов договору в частині строків оплати товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення платежу. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 41 925 грн. 16 коп. пені.          

          Відповідно до положень ст. 230 ГК України неустойка, штраф, пеня є штрафними (господарськими) санкціями, які застосовуються як вид забезпечення виконання зобов"язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ст. 231 ГК України). Тобто, законодавчою нормою визначена відповідальність за прострочення виконання грошового зобов"язання, ступінь якої залежить від дії правопорушення у часі.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

          Оскільки, сторонами в договорі обумовлено нарахування пені за весь період прострочення зобов"язання і зазначена норма надала право стороні за порушення виконання зобов"язання нараховувати штрафні санкції відповідно до умов договору, суд вважає обгрунтованою вимогу позивача щодо стягнення пені в розмірі 41 925 грн. 16 коп.

          Таким чином, зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання не спростовано відповідачем і доводиться матеріалами справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення пені в сумі 41 925 грн. 16 коп.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 629, ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 230, 231, ч. 1 ст. 232, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 66, 75 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов задовольнити.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Зірниця", вул. Польова, 5, м. Івано-Франківськ, 76000 (код ЗКПО 01563068, р/р 2600130012488 в ВАТ "БіЕйБі Банк" ІФФ, МФО 336934) на користь Товаритва з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт" Бельведер Груп", вул. Б.Хмельницького, 55, м. Черкаси, 18015 (код ЄДРПОУ 31712600, р/р 260069927 в АБ "Укргазбанк" ЧОУ м. Київ, МФО 320478) - 190 000 грн. 01 коп. основного боргу, 41 925 грн. 16 коп. пені, 2 319 грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич М.М.

                                                            рішення підписане 15.03.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 15.03.10