Рішення № 8240762, 11.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р. Справа № 20/31

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Колісник О.М.

Розглянувши матеріали справи:

за позовом ПП "СМіО" вул.22-го Січня,10, м.Стрий, Львівська область, 82400;

до відповідача ПП "Доліакт" вул. Військових Ветеранів, 12, м.Івано-Франківськ;

про стягнення заборгованості.

Представники:

Від позивача: Сорока О.В. - представник, (довіреність №45 від 15.02.10р.);

Від позивача: Матіїв О.Я. - представник, (довіреність №45 від 15.02.10р.);

Від відповідача: не з'явились.

          Представникам позивача роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення з ПП "Доліакт" заборгованості

в сумі 24823,30грн., з яких 20207,54грн. - основний борг, 2181,14грн. - пеня,

1861,43грн. - інфляційні витрати, 573,19грн. - 3% річних.

          Представник позивача, використовуючи своє право, надане ст.22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву про зменшення позовних вимог №1799 від 11.03.2010р., в якій просить зменшити суму боргу до 24823,30грн., з яких 20207,54грн. - основний борг, 2181,14грн. - пеня, 1861,43грн. - інфляційні витрати, 573,19грн. - 3% річних.

          Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, оскільки ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, вказуючи при цьому на:

- поставку продукції ПП "Доліакт" на підставі укладеного з ним Договору купівлі-продажу № 246 від 28.04.2009р. В підтвердження факту поставки подав суду підписану відповідачем та скріплену печаткою видаткову накладну на суму 21951,00грн.;

- неналежне виконання відповідачем п.1.1, п.7.1, п.7.2 Договору, які передбачають порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 20207,54грн.;

- п.8.2 Договору, на підставі якого відповідачу нараховано пеню в сумі 2181,14грн. за прострочення платежу за поставлену продукцію;

- нарахування відповідачу 1861,43грн. - інфляційних витрати та 573,19грн. - 3% річних, відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

                    Посилається на ст.ст. 16, 22, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193, 224, 225 Господарського процесуального кодексу України.

          Що стосується вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, суд прийшов до висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю. Заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

          З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов"язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов"язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Таким чином, в порушення вище викладених вимог господарського процесуального законодавства, позивачем не наведено достатньо обгрунтованих доводів та не подано належних доказів, в підтвердження місцезнаходження та ознак майна, на яке він просить накласти арешт. Крім того, необгрунтовано застосування саме таких заходів до забезпечення позову, як накладення арешту на усе майно та грошові кошти відповідача.

          Представник відповідача в судові засідання не з"являвся, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 14363928 від 05.02.2010р. та реєстр господарського суду Івано-Франківської області на відправлення рекомендованої кореспонденції за 18.02.2010р.

                    Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог представник відповідача суду не подав.

                    Однак, направив заяву № 1778 (вх.) від 11.03.2010р., в якій просить відкласти розгляд справи, вказуючи при цьому на те, що відповідач не має можливості з"явитись в судове засідання, оскільки директор ПП фірми "Доліакт" перебуває у відрядженні.

          З"ясувавши всі обставини на яких грунтується заява, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на те, що подана заява є необгрунтованою, документально непідтвердженою та носить неодноразовий характер. Крім того, суд вказує на те, що представництво інтересів сторони не обмежено певним колом осіб.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд

в с т а н о в и в :

          Приватним підприємством "СМіО" заявлено позов до відповідача Приватного підприємства "Доліакт" про стягнення заборгованості в сумі 24823,30грн., з яких 20207,54грн. - основний борг, 2181,14грн. - пеня, 1861,43грн. - інфляційні витрати, 573,19грн. - 3% річних.

          Підставою для заявлення даного позову слугувало неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 246 від 28.04.2009р.

Відповідно до п.1.1 Договору, продавець (позивач по справі) зобов"язується передати у власність покупця (відповідача по справі) товарно-матеріальні цінності, а покупець прийняти й оплатити їх.

          На виконання умов вище вказаного Договору, позивач поставив, а відповідач отримав продукцію, що підтверджується підписом , довіреної особи відповідача ( довіреність на отримання товару № 717 від 28.04.2009р. ) , на видатковій накладній № 4155 від 29.04.2009р. , копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 11-12).

Відповідно до умов Договору , відповідач взяв на себе зобов"язання прийняти товар від продавця і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим договором (п.2.2 Договору).

Згідно п.7.1 Договору, оплата товарів покупцем здійснюється в день отримання продукції.

Неналежне виконання відповідачем умов спірного Договору, а саме не здійснення оплати за отриманий товар, зумовило виникнення у нього заборгованості, яка становить 20207,54грн.

          Станом на 11.03.2010р., матеріали справи не містять відомостей про погашення вище вказаної заборгованості за поставлений товар.

          Слід зазначити, що позивач звертався до відповідача з претензією № 299 від 11.11.2009р. про сплату заборгованості за спірним Договором. Однак, така претензія залишена відповідачем без належного реагування.

          В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

          Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

          Таким чином враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 20207,54 грн. заборгованості, яка виникла в результаті невиконання відповідачем пункту 2.2 Договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

          Якщо зобов"язання не виконано належним чином , то на сторону , яка допустила неналежне виконання , покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

          З огляду на приписи ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

          Враховуючи вище викладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 573,19грн. та 1861,43грн. - інфляційних витрат.

          Крім того, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до п.8.2 Договору, за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

          Таким чином, враховуючи вище зазначене, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 2181,14грн. за період з 29.04.2009р. до 25.10.2009р. (а.с.32).           

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання не з"явився , позовні вимоги не спростував.

          Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання відповідачем умов спірного Договору в сумі 24823,30грн., з яких 20207,54грн. - основний борг, 2181,14грн. - пеня, 1861,43грн. - інфляційні витрати, 573,19грн. - 3% річних правомірна та підлягає задоволенню.

          Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові

витрати покласти на відповідача.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 599, 611, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 234 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

          Стягнути з Приватного підприємства "Доліакт" вул. Військових Ветеранів, 12, м.Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 23801576) на користь Приватного підприємства "СМіО" вул.22-го Січня,10, м.Стрий, Львівська область, 82400 (код ЄДРПОУ 22423095) - 24823,30грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять три грн. 30коп.), з яких 20207,54грн.(двадцять тисяч двісті сім грн. 54коп.) - основний борг, 2181,14грн. (дві тисячі сто вісімдесят один грн. 14коп.)- пеня, 1861,43грн.(одна тисяча вісімсот шістдесят один грн. 43коп.) - інфляційні витрати, 573,19грн. (п"ятсот сімдесят три грн.)- 3% річних, 248,23грн. (двісті сорок вісім грн. 23коп.) -державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Кобецька

                                                            Рішення підписано 15.03.2010р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

помічник судді І.В.Григорчук

15.03.2010р.