Рішення № 8240712, 09.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 р. Справа № 17/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ", вул. Г. Сковороди, 2,

м. Київ, 04070.

до відповідача: Центральної районної аптеки №22, вул. Шкільна, 16, смт. Рожнятів,

Івано-Франківська обл., 77600.

про стягнення 22940 грн. 63 коп.

за участю представників:

Від позивача: Подольський Ю.П. - представник, (довіреність №12/09/01 від 15.01.09)

Від відповідача: не з"явились,

встановив: заявлено позов стягнення 22940 грн. 63 коп., в тому числі 16319 грн. 24 коп. боргу за одержаний товар за договором поставки; 1814 грн. 15 коп. пені за прострочку оплати; 421 грн. 44 коп. - 3% річних за неправомірне користування чужими коштами; 1385 грн. 80 коп. втрат завданих інфляцією; 3000 грн. збитків (витрати позивача по оплаті наданих юридичних послуг).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Ухвала суду від 22.02.10 р. відповідачем одержана, про що свідчить підпис уповноваженої на те особи у повідомленні про вручення поштового відправлення.

З огляду на те, що відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду, явка відповідача не визнавалась судом обов"язковою, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

02.01.09 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" (постачальник) та Центральною районною аптекою №22 (покупець) було укладено договір поставки лікарських засобів (медикаментів) №Л-19 СЮ.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов"язується передати у власність відповідачу, товар, а відповідач в свою чергу - прийняти і оплатити на умовах договору вартість даного товару (готових лікарських засобів, лікарських препаратів, медикаментів, виробів медичного призначення).

Розділом 3 договору передбачено, що замовлення на придбання партії товару, може бути оформлене шляхом надіслання позивачу відповідних листів або заявки, зробленої по телефону в усній формі.

На виконання умов Договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 20045 грн. 55 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №Л-0316 від 27.01.09 р., №Л-0532 від 10.02.09 р., № Л-1831 від 06.05.09 р., №Л-1885 від 12.05.09 р., № Л-2159 від 02.06.09 р. У зазначених накладних є посилання на договір № 211/08 від 02.10.2008 р.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується печаткою та підписом уповноважених представників відповідача на зазначених товарно-транспортних накладних, які діяли на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до пунктів п.6.1 договору, платежі за поставлений по даному договору товар проводяться відповідачем протягом 15 календарних днів від дати поставки товару. Оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, згідно способу оплати, вказаного у п.6.2 договору.

Однак в порушення зазначених умов, відповідач свої зобов`язання в повному обсязі не виконав, внаслідок чого, станом на 20.01.10 р. заборгованість у розмірі 16319 грн. 24 коп. відповідач не погасив. Факт наявності заборгованості перед позивачем визнає, про що свідчить погоджений та підписаний сторонами акт звірки розрахунків за період з 01.01.09 р. по 19.01.10.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 7.2. Договору покупець за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми за кожний день прострочки платежу.

За правилами ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 16319 грн. 24 коп. та пені в розмірі 1814 грн. 15 коп., що нарахована позивачем на прострочену суму обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період і вони є невід'ємною складовою суми основного боргу.

Відповідні індекси інфляції розраховуються починаючи з 1991 р. щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі ст.ст. 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.

Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ надано в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р, згідно з яким для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, складаючі відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що сума, внесена за період із 1 до 15 число відповідного місяця індексується за період із врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок втрат завданих інфляцією в розмірі є неправильним, оскільки при їх обрахуванні позивачем не взято до уваги рекомендації Верховного суду України.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат на суму боргу, що виникла за відповідний місяць з урахуванням індексу інфляції на час прострочення та становить 221 грн. 67 коп., отже в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 1164 грн. 13 коп. слід відмовити в зв'язку з необгрунтованістю розрахунку позовних вимог.

На підставі договору №008 про надання юридичних послуг від 08.12.09 р., позивач просить стягнути суму збитків в розмірі 3000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Між тим, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 3000 грн., сплачена ним за отримані юридичних послуг надані фізичною особою - підприємцем Балдинюка Володимиром Васильовичем, не може розглядатись як завдані позивачу відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і їх наявність та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за іншим договором.

Крім того, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам (аналогічна правова позиція викладена у пост. ВСУ від 01.10.2002р. у справі №30/63).

За наведених обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 3000 грн. слід відмовити, оскільки дана вимога протирічить приписам вищенаведених норм законодавства України.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити в частково, стягнути з відповідача 16319 грн. 24 коп. основного боргу, 221 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань, 421 грн. 44 коп. - 3 % річних, 1814 грн. 15 коп. пені. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 509, 526, 610, 623, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.20, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-7, 44 49, 83, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Центральної районної аптеки №22, вул. Шкільна, 16, смт. Рожнятів, Івано-Франківська обл., 77600 (ідентифікаційний код 01977636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ", вул. Г.Сковороди, 2, м. Київ, 04070 (ідентифікаційний код 21480062) - 16319 грн. 24 коп. основного боргу, 221 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань, 421 грн. 44 коп. - 3 % річних, 1814 грн. 15 коп. пені, 187 грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита, 193 грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                   рішення підписане 12.03.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 11.03.10