Рішення № 8240642, 04.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 р. Справа № 13/6

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Шкіндера П.А.

при секретарі судового засідання Кучмі І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ЗАТ "Лукор" вул. Промислова, 4,м.Калуш, Івано-Франківська область,77300

до відповідача ВАТ "Оріана" вул.Євшана,9,м. Калуш, Івано-Франківська область,77300

про стягнення заборгованості на суму 1 445 674,00 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ЗАТ "Лукор" Дітковська С.А. ( довіреність 26/1-200 від 29.12.07р)- юрист.

Від відповідача: представники не з'явилися.

встановив: заявлено позов про відшкодування збитків понесених ЗАТ "Лукор" по виконанню договору відповідального зберігання продукції від 01.10.2002р. на суму 1 445 674,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, мотивуючи неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання від 01.10.2002р., щодо вивезення майна, що перебувало на відповідальному зберіганні позивача.

Відповідач в засідання суду не з"явився, вимоги ухвали суду від 25.02.10р. не виконав, а саме: не представив суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а також не направив копію відзиву позивачу.

За наведених обставин та в силу ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, якого належно повідомлено про час, дату та місце проведення засідання суду.

Відповідач не скористався своїми правами наданими йому ст.22 ГПК України, а саме: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши позивача, оцінивши докази по справі та надавши їм належної правової оцінки, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 жовтня 2002 року між сторонами по справі укладено договір відповідального зберігання, за яким відкрите акціонерне товариство "Оріана" (по договору - депонент) передало, а закрите акціонерне товариство "Лукор" (по договору - охоронець) прийняло на відповідальне зберігання продукцію, що зазначена в акті приймання-передачі (додатку №1), що є невід"ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.1 Договору Депонент передає, а Охоронець приймає на відповідальне зберігання продукцію, що зазначена в акті приймання-передачі, який є невід"ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.1.1 Договору Позивач зобов"язувався приймати всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в період дії Договору, а саме до 31.12.2002р.(п.6.1 Договору).

Угодою від 02.01.2004р. сторонами було продовжено термін дії договору відповідального зберігання від 01.10.2002р., до 31.12.2004р., а також встановлено новий розмір плати за зберігання майна в сумі 116 326 грн.29 коп. щомісячно.

Однак, даний Договір припинив свою дію з 01.01.2005р., після чого термін дії Договору не продовжувався.

Відповідно до п.3.1.2 Договору після закінчення дії Договору Депонент (Відповідач) зобов"язувався прийняти у Охоронця (Позивача) продукцію, а саме вивезти майно, що перебувало на відповідальному зберігання у останнього.

Однак, станом на 30.11.2009р. Майно Відповідачем не вивезене і продовжує знаходитися на зберіганні у позивача.

29.04.2005р. між ЗАТ "Лукор" та ТОВ "Карпатнафтохім" було укладено договір № 1 оренди обладнання для зберігання етилену та договір № 2 безоплатної оренди приміщень для зберігання продукції.

З врахуванням вказаного вище, позивачем на адресу відповідача направлявся лист від 22.06.2006р. № 26/1-144, яким повідомлялось, що термін дії Договору закінчується і надалі продовжуватись не буде та пропонувалось вивезти продукцію, передану на зберігання згідно Договору від 01.10.2002р. Однак, жодних дій з боку відповідача у відповідь на вказаний лист не вчинялось.

В результаті відмови Відповідача від вивезення майна, що перебувало на відповідальному зберіганні у Позивача, останній зобов"язаний понести витрати по його зберіганню.

Як встановлено ст.948 ЦК України відповідач по закінченню терміну дії договору зобов”язаний забрати річ.

Відповідно до ст.946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов"язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Окрім того, до матеріалів справи долучені акти інвентаризації від 13.09.2006р. які підписані представниками позивача, відповідача, регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області та свідчать про наявність переданої на зберігання продукції.

В періоди з 01.11.2007р. по 02.11.2007р., з 03.11.2007р. по 10.11.2008р. та 29.01.2009р. проведено інвентиризацію товаро-матеріальних цінностей ЗАТ "Лукор", в результаті чого підтверджено наявність етилену.

Рішенням господарського суду від 02.02.09р. по справі № 2/26-7/145-13/137 позов задоволено: стягнуто з відповідача ВАТ "Оріана" на користь позивача ЗАТ "Лукор" за період з 01.01.2005р. по 30.11.2008р. основну заборгованість в сумі 5 467 335 грн. 54 коп. по договору відповідального зберігання від 01.10.2002р.

Рішення господарського суду від 02.02.09р. в апеляційній і касаційній інстанції залишено в силі.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.946 Цивільного кодексу України та п.3.2 договору відповідального зберігання від 01.10.2002р., пролонгованого угодою від 02.01.2004р., у відповідача за період з 01.12.2008р. по 30.11.2009р. виникла заборгованість на суму 1 395 915,48 грн.

Окрім того, згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вищевказаної норми закону та у відповідності до поданих розрахунків позивачем по справі нараховано 33 734,25 грн. - інфляційних втрат та 16 024,27 грн. - 3% річних.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 14 445 674,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався.

Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати по справі відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Відповідно до п.а ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито по розгляду заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 25 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, п.а ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст.ст. 625, 936, 946, 948 ЦК України, ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ВАТ "Оріана" (вул.Євшана,9, м.Калуш, Івано-Франківська область, код 05743160) на користь ЗАТ "Лукор" (вул.Промислова,4, м.Калуш, Івано-Франківська область, код 31256759) - 1 395 915,48 грн. - основного боргу, 33 734,25 грн.інфляційних втрат, 16 024,27 грн. - 3% річних, 14 456,74 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Шкіндер П. А.

                                                            Рішення підписане "____"березня 2010р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

_____О.А Карпець