Рішення № 8240590, 04.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 р. Справа № 2/12

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Круглової О.М.

При секретарі судового засідання Григорійчук Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ТзОВ "Гронбі-ТІР" вул. Софіївка, 12 А, м. Івано-Франківськ, 76000

поштова адреса: м.Івано-Франківськ, А/С 118, 76018.

до відповідача ТзОВ "Мізунь" с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область

про стягнення 65054,76 грн. заборгованості.

за участю представників сторін:

від позивача: Магдій Х.Я. - представник, (довіреність №б/н від 28.12.09р. )

від відповідача: не з'явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 56200 грн. боргу за надані послуги по перевезенню вантажу, 5783,64 грн. пені, 2224,73 грн. інфляційних та 846,39 грн. 3% річних.

Позивач в засіданні суду 04.03.10 подав заяву в порядку п.4 ст.80 ГПК України за Вх.№1644 від 04.03.10, в якій частково відмовляється від позову, а саме від стягнення 5783,64 грн. пені, підтримав позов в частині стягнення 56200 грн. боргу за надані послуги по перевезенню вантажу, 2224,73 грн. інфляційних та 846,39 грн. 3% річних. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов Договору перевезення №124 від 17.11.08 він надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, за який відповідач повінстю не розрахувався.

Відповідач в засідання суду не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 11.02.10 (повідомлення про вручення міститься в матеріалах справи), будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу сплати заявленої суми боргу суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.                    

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача судом,

встановлено:

На виконання умов Договору перевезення вантажу №124 від 17.11.08 позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 148200 грн.

Факт надання послуг перевезення вантажу на вказану суму підтверджується матеріалами справи - копіями договорами-заявками, товаро-транспортними накладними, актами виконаних робіт (а.с.16-120), які без жодних зауважень підписані і скріплені круглими печатками обох сторін .

Відповідно до п.5.3 Договору сплата грошової суми за кожне перевезення здійснюється Замовником на підставі рахунка-фактури і акту виконаних робіт. Підставою для виставлення рахунку-фактури є підписання акту виконаних робіт. Згідно п.5.4 Договору рахунок-фактура повинна бути сплачена Замовником протягом 14 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Враховуючи, що відповідач провів оплату за отримані послуги частково в сумі 92000 грн., в зв"язку з чим заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору становила 56200 грн. Вказана заборгованість підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 19.02.10, який підписаний і завірений круглими печатками обох сторін (а.с.170).

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов"язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічні положення щодо договору перевезення вантажу містить і стаття 307 Господарського кодексу України

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 2224,73 грн. інфляційних та 846,39 грн. 3% річних, оскільки ст.625 ЦК України встановлено, що в разі порушення терміну виконання грошового зобов"язання сторона повинна сплатити суму боргу з врахуванням інфляційних та 3% річних.

Що стосується заяви позивача за Вх.№1644 від 04.03.10 про відмову від позову в частині стягнення 5783,64 грн. пені, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.78 ГПК України позивач має право відмовитись від позову до винесення рішення. Враховуючи наведене, а також те, що відмова від позову є правом позивача і в даному випадку не зачіпає інтереси інших осіб, слід прийняти відмову від позову в частині стягнення 5783,64 грн. пені, роз"яснивши наслідки - виключення можливості повторного звернення з тим же позовом та припинити провадження у справі в цій частині на підставі норми п.4 ст.80 ГПК України.

У відповідності з п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи в судовому засідані відповідачем не подано суду доказу оплати боргу, чи будь-яких доказів в спростування позовних вимог, а тому суд вважає позовні вимоги про стягнення 56200 грн. боргу за надані послуги по перевезенню вантажу, 2224,73 грн. інфляційних та 846,39 грн. - 3% річних обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню .

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам .

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.526,909 ЦК України, ст.193,307 ГК України, ст.ст. 33,49,75, 78, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ТзОВ "Мізунь" с.Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область (код 32149452) на користь ТзОВ "Гронбі-ТІР" вул. Софіївка, 12 А, м.Івано-Франківськ, 76000, поштова адреса: м.Івано-Франківськ, А/С 118, 76018 (код 34084434) –56200 (п"ятдесять шість тисяч двісті) гривень 00 коп. основного боргу, 2224 (дві тисячі двісті двадцять чотири) гривні 73 коп інфляційних, 846 (вісімсот сорок шість) гривень 39 коп. - 3% річних, 592 (п"ятсот дев"яносто дві) гривні 71 коп. державного мита та 215 (двісті п"ятнадцять) гривень 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 5783,64 грн. пені провадження у справі припинити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Круглова О.М.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 09.03.10.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

___ помічник судді Шунтов О.М. 09.03.10