Рішення № 82404024, 12.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 640/5744/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» доМіністерства юстиції України провизнання протиправною та скасування постанови від 10.12.2018р. №53571648.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» (далі по тексту- позивач) звернулось з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича від 10.12.2018р. ВП №53571648 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8 949 404,02 грн., 42091,50 Євро та 67 346,40 доларів США.

Ухвалою суду від 13.05.2019 р. суддею Амельохіним В.В. відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови від 10.12.2018р. ВП №53571648 про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки позивач повідомив заявою державного виконавця про повернення виконавчого документа та про намір пред`явлення для подальшого виконання приватному виконавцю. А відповідно до ч.8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю, виконавчий збір не стягується.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечив з підстав того, що виконавче провадження від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до приватного виконавця не передавався, а тому боржник не звільнений від сплати судового збору, у зв`язку із цим постанова про стягнення виконавчого збору є правомірною.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову - заперечив.

04.06.2019 року, суд, відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком Віталієм Володимировичем прийнято постанову про стягнення з ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» виконавчого збору у розмірі 8 949 404,02 грн., 42 091, 50 Євро та 67346, 40 доларів США.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, оскільки подвійне стягнення виконавчого збору з боржника, позбавить можливості задоволення вимог стягувача, у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів на рахунках у банку, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд погоджується з правом позивача на звернення до суду, оскільки відповідно до частини 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо цим законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В даному виконавчому провадженні, позивач є стороною, а саме стягувачем, і на його думку, в разі стягнення коштів з боржника, останні в силу приписів статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» будуть в першу чергу спрямовуватися на погашення виконавчого збору, що в свою чергу унеможливить задоволення вимог стягувача за судовим рішенням.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що оскаржувана постанова впливає на права, свободи та інтереси Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк".

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частинами 1 і 3 статті 27 Закону передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з положеннями статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі по тексту - Інструкція), а саме пунктів 20, 21 Розділу ІІІ «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною 5 статті 5 Закону визначено, що за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 27 Закону передбачено, під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Пунктом 7 Розділу ІІІ Інструкції зазначено, що до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю.

В пункті 3 розділу V Інструкції зазначено про те, що виконавче провадження може бути передано від одного приватного виконавця до іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби, від одного державного виконавця до іншого в межах органу державної виконавчої служби, від одного органу державної виконавчої служби до іншого.

В пункті 4 розділу V Інструкції зазначені випадки, коли виконавче провадження, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця, за заявою стягувача передається іншому приватному виконавцю, який здійснює діяльність у виконавчому окрузі за місцем виконання рішення, або до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається судом з матеріалів виконавчого провадження, а саме з заяви про повернення виконавчого документа стягувачу, позивач просив винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні ВП №53571648 з виконання наказу господарського суду м. Києва від 11.04.2014р. №910/1050/14 про стягнення коштів з ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» та повернути наказ стягувачу для можливості його подальшого пред`явлення приватному виконавцю.

Провівши системний аналіз статті 5, 27, 37, 40 Закону , суд приходить до висновку, що єдиною умовою для не стягнення виконавчого збору є передача виконавчого провадження від державного виконавця до приватного виконавця. Оскільки в своїй заяві, позивач не просив здійснити передачу виконавчого провадження, а лише повернути виконавчий документ з метою подальшого його подання до приватного виконавця, то фактично передачі виконавчого провадження не відбулося. Суд зазначає, що повернення виконавчого документа та нове його пред`явлення не можна ототожнювати з поняттям передачі виконавчого провадження. А тому позовні вимоги є невмотивованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, постанова про повернення виконавчого документа прийнята 07.12.2018р., а постанова про стягнення виконавчого збору датована 10.12.2018р., що є наступним робочим днем з дня повернення виконавчого документу. Отже постанова про стягнення виконавчого збору винесена у встановлений законодавством термін.

Суд не враховує висновки, що зазначені у постанові Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 761/11524/15-ц, оскільки на момент її прийняття діяла попередня редакція ч.2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця, про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018р. у виконавчому провадженні ВП 56164716, є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог, відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (03087, вул. Єреванська 1, місто Київ, код ЄДРПОУ 23697280) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.В. Амельохін