Рішення № 82403960, 14.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2019 року № 640/4357/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" до третя особаОболонського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачівпровизнання протиправними та скасування постанов ВП №58431904,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" з позовом до Оболонського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві третя особа Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в якому просило: визнати протиправними та скасувати постанови Оболонського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2019р. та про арешт коштів боржника від 04.03.2019р. у виконавчому провадженні № 58431904.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що винесена відповідачем постанова про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки постанова Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не є виконавчим документом, а відтак державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати до суду відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Витребувано у відповідача завірену у встановленому законом порядку копію матеріалів виконавчого провадження № 58431904. та докази направлення та отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження № 58431904.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, вимоги суду щодо надання копії матеріалів виконавчого провадження не виконав.

Одночасно відповідачем направлено до суду лист в якому зазначає, що 25.04.2019р. боржником сплачено штраф, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, а відтак 13.05.2019р. виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Третьою особою надано до суду пояснення в яких зазначає, що постанова від 27.11.2018р. № 29 є виконавчим документом та у випадку невиконання боржником добровільно підлягає пред`явленню до виконання в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження". З огляду на вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, зокрема матеріали виконавчого провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.11.2018р. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 29, якою за порушення права споживача на безоплатне усунення недоліків в розумний строк передбачене ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" на Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" накладено штраф у розмірі 59 390,10 грн.

Вищезазначена постанова отримана позивачем 27.11.2018р.

Скориставшись правом на оскарження вищезазначеної постанови позивач звернувся до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 06.12.2018р. у справі № 640/20260/18 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20.02.2019р. у ВП № 58431904 про відкриття виконавчого провадження - відкрито виконавче провадження та зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постановою старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04.03.2019р. у ВП № 58431904 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача.

Позивач вважаючи вищезазначені постанови протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

У виконавчому документі зазначаються, в тому числі дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (пункт 6 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Відповідно до п. 6, 7, 9 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, суб`єкт господарювання перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держпродспоживслужбу або її територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова про накладення штрафу обов`язкова для виконання суб`єктом господарювання.

У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.

Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, якщо її не було звернуто до виконання протягом одного року з дня прийняття.

Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб`єктом господарювання до Держпродспоживслужби або суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спеціального строку чи порядку оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) в адміністративному або судовому порядку не передбачено. Отримавши рішення (постанову) суб`єкта владних повноважень про накладення штрафу суб`єкт господарювання протягом 15 днів має або сплатити штраф, або оскаржити постанову в адміністративному порядку чи до суду.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 23.01.2018р. у справі № 810/3450/14, адміністративне провадження № К/9901/3044/18 810/3450/14.

Судом встановлено, що постанову ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про накладення штрафу від 27.11.2018р. № 29 позивачем отримано 27.11.2018р., а відтак в межах 15 денного строку на оскарження постанови позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною та скасувати таку постанову. Більше того, навіть провадження у справі № 640/20260/18 вже було відкрито на 9 день з моменту отримання позивачем постанови від 27.11.2018р. № 29.

Відповідно до абзацу 2 частини 15 статті 66 Закону №2042-VIII постанова про накладення штрафу має відповідати вимогам до виконавчого документа, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження".

Виходячи з вищезазначених положень законодавства, суд дійшов висновку, що постанова про порушення Закону України «Про захист прав споживачів», є виконавчим документом і має відповідати вимогам виконавчого документу, тобто у ній зазначається дата набрання нею законної сили. Виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання лише після набрання ним законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

З наведеного слідує, що постанова про порушення Закону України «Про захист прав споживачів» у разі її оскарження до суду набирає законної сили із набранням законної сили відповідним судовим рішенням.

Отже, така постанова не може бути пред`явлена до виконання до моменту набрання нею законної сили.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

З вищевикладеного вбачається, що постанова від 27.11.2018р. № 29 на дату відкриття виконавчого провадження, а саме станом на 20.02.2019р. не набрала законної сили, а отже, не підлягала примусовому виконанню.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження, а відтак і постанова про арешт коштів боржника є незаконними та підлягають скасуванню.

Попри вищевикладене, як зазначалось судом раніше, постанова Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27.11.2018р. № 29 є виконавчим документом та підлягає виконанню після набрання нею законної сили, а відтак доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Одночасно, суд наголошує, що надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Оболонського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2019р. та про арешт коштів боржника від 04.03.2019р. у виконавчому провадженні № 58431904.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" (37244754) здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,0 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська