Рішення № 8240328, 24.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.10 Справа № 22/17/10

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (69104, АДРЕСА_1)

про стягнення 11043,57 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Алілуєв Д.Ю., на підставі довіреності № 27 від 04.01.2010р.

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2 від 26.03.1997р.

СУТНІСТЬ СПОРУ

Заявлені позовні вимоги про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь концерну “Міські теплові мережі” 11043,57 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді за Договором 1446-К від 01.10.2002р.

Ухвалою суду від 29.12.2009 р. порушено провадження у справі № 22/17/10, судове засідання призначено на 03.02.2010 р.

Ухвалою суду від 03.02.2010р. розгляд справи було відкладено на 24.02.2010р.

У судовому засіданні 24.02.2010 р. розгляд справи закінчено, відповідно до ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою сторін.

Представник відповідача проти позову заперечив, обґрунтувавши тим, що підпис в спірному Договорі зроблено не відповідачем. Крім того, 24.02.2010р. до початку судового засідання надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з необхідністю надання правової допомоги при розгляді даної справи.

Суд, розглянувши зазначене клопотання та вислухавши думку представника позивача, в його задоволені відмовляє, оскільки відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Суд визнав наявні у справі матеріали достатніми для вирішення справи по суті.

За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, умовами договору на постачання теплової енергії № 1446-К від 01.10.2002р. та підтримує їх з підстав, що викладені в позовній заяві. Позивач пояснив суду, що 01.10.2002 р. між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії № 1446-К. Посилаючись на п. 3.2.2. Договору, позивач обґрунтовує незаконність дій щодо невиконання відповідачем взятих на себе згідно з договором зобовязань по оплаті спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, передбачені договором. Позивач вказує, що відповідачу було поставлено теплової енергії за загальний період з листопада 2006р. по березень 2008 р. на загальну суму 11043,57 грн. Відповідач не виконав свої зобовязання за Договором щодо оплати отриманої теплової енергії. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію, спожиту за вказаний період складає 11043,57 грн. і на час подання позовної заяви залишається не погашеною.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 р. між Концерном “Міські теплові мережі” позивачем у справі, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 відповідачем у справі, був укладений договір на постачання теплової енергії № 1446-К (далі - Договір).

Встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 02.09.2008р. по справі № 10/469/08 за позовом Концерну “Міські теплові мережі” до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію, згідно договору № 1446-К від 01.10.02. з відповідача було стягнуто 1 690 грн. 74 коп.

Вказаним рішенням встановлено, що 01.10.02 між Концерном "Міські теплові мережі" та відповідачем було укладено договір № 1446-К на постачання теплової енергії.

Відповідно до розділу 1 Договору Концерн "Міські теплові мережі" постачав Відповідачу теплову енергію, а відповідач повинен був оплачувати теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені договором.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд вважає посилання відповідача на той факт, що він не підписував Договір № № 1446-К від 01.10.2002р. хибним.

Згідно з п. 1.1 Договору позивач взяв на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію та гарячу воду в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязався прийняти та передати по своїм мережам теплову енергію та гарячу воду населенню.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів відділом цін Облдержадміністрації, згідно з п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3 Договору, “Енергопостачальна організація” після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту населенням теплову енергію, акт виконаних робіт і податкову накладну.

Споживач, відповідно до п. 6.4. Договору, зобовязаний до 13-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та повернути “Енергопостачальній організації” акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії.

Пунктом 6.5. Договору визначено, що підставою для розрахунків “Споживача” з “Енергопостачальною організацією” є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

На виконання вимог договору, позивачем за період з листопада 2006р. по березень 2008 р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 11043,57 грн., що підтверджується актами виконаних робіт на постачання теплоенергії, (копії в матеріалах справи).

Встановлено, що на адресу відповідача листом № 778 від 24.07.2008р. були направлені акти виконаних робіт на постачання теплоенергії за період з листопада 2006р. по березень 2008 р., що підтверджується фіскальним чеком № 0458 від 06.08.2008р. та описом вкладення (копії в матеріалах справи).

Вказані акти відповідач не підписав.

Відповідач не виконав свої зобовязання за Договором щодо оплати отриманої теплової енергії.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію в гарячій воді за загальний період з листопада 2006р. по березень 2008 р. складає 11043,57 грн., та до теперішнього часу не погашена, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2008р. по справі № 20/527/08 за позовом Концерну “Міські теплові мережі” до приватного підприємця ОСОБА_2 про спонукання відповідача виконати зобовязання за п.6.4 договору №1446-К від 01.10.2002р., а саме: оформити (підписати) акти виконаних робіт і повернути їх Концерну “Міські теплові мережі”.

Вказаним рішенням встановлено, що захист цивільного права позивача полягає у виконанні захищеного судом права позивача у примусовому порядку відповідними органами. Виконання такого примусу має бути реальним. Вимога про спонукання відповідача оформити, підписати акти та повернути їх позивачеві, не є реальним способом захисту права, не призводить до поновлення порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Враховуючи викладене, посилання позивача на інші норми права не спростовують висновків суду. Заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позивач не позбавлений права обрати інший спосіб захисту права.

Дослідивши зазначені акти суд під час розгляду даної справи дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 6.4. Договору, споживач зобовязаний до 13-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та повернути “Енергопостачальній організації” акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії.

Таким чином, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник), зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обовязки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

Факт заборгованості відповідача в сумі 11043,57 грн. підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України; ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (69104, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 32121458) 11043 (одинадцять тисяч сорок три) грн. 57 коп. основного боргу, 110 (сто десять) грн. 44 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічні послуги по забезпеченню судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.03.2010р.

Суддя