Рішення № 82403225, 12.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1661/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Сидоренко М.О.

представник позивача – Курила ОСОБА_1 М.

представників відповідача – Проценко І.С., Головко Т.О.

представника третьої особи - Перчика В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, третя особа Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до АдміністраціЇ Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, третя особа Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України № 9-Ф від 26 березня 2019 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 "; зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду ІІІ групи з 08 лютого 2019 року, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року та вжити заходів щодо її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є інвалідом 3 групи. Інвалідність отримана внаслідок захворювання, пов`язаного і з захистом Батьківщини, в зв`язку з чим позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст.ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 20013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

27 травня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області у яких третя особа, не погоджуючись із позовними вимогами, зазначила, що за довідкою МСЕК причина інвалідності ОСОБА_2 («захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини») не співпадає із причиною інвалідності, яка дає право на виплату одноразової грошової допомоги у 250 - кратному прожитковому мінімумі, встановленому законом для працездатних осіб на 1 січня відповідно до пп.1 п. 6 Порядку №975 від 25 грудня 2013 року. Зазначила, що враховуючи документи, надані позивачем для призначення одноразової грошової допомоги, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області дійшло висновку про те, що права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини, ОСОБА_2 не має.

03 червня 2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому відповідач також наполягає на безпідставності правових вимог в зв`язку із відсутністю підстав для виплати одноразової грошової допомоги у 250 - кратному прожитковому мінімумі та зазначаючи, що рішення про виплату одноразову грошову допомогу прийнято на підставі висновку Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 19 лютого 2019 року /а.с.52-56/.

За змістом частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представників відповідача та третьої особи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 в період з грудня 11993 року по грудень 2018 року проходила військову службу та з 31 грудня 2018 року була звільнена в запас за підпунктом "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - за станом здоров`я, у військовому званні "підполковник".

В період з 15 травня 2017 по 30 квітня 2018 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у м. Сєверодонецьку Луганської області, що підтверджується копією довідки №38/01-1-120 від 30 серпня 2018.

У витязі зі Свідоцтва про хворобу №312 за результатами огляду ОСОБА_2 , медичною ВЛК прийнято постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії: захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК № 781893 від 12 лютого 2019 року позивачу з 08 лютого 2019 року встановлено третю групу інвалідності (вперше, до 15 лютого 2020 року), причина інвалідності – захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

У зв`язку з цим, позивач звернувся через Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (надалі по тексту - Порядок №975), у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

За результатами розгляду матеріалів позивача, Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області складно висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 19 лютого 2019 року.

Даний висновок був направлений до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. На підставі вищезазначеного висновку відповідач прийняв наказ від 26 березня 2019 року № 9-ф Про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 .

Вважаючи своє право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу 5 Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженою наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 13.03.2018 №151, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців (далі - одноразова грошова допомога) здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N975 (із змінами).

В силу вимог пункту 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 звернулася до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів У країни від 25.12.2013 № 975.

Як вже зазналося вище, відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 6 Порядку 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Суд вважає необхідним зазначити, що така виплата здійснюється у випадку, якщо захворювання, яке призвело до інвалідності, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивачем надані документи, в яких зазначено що інвалідність настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», соціальний та правовий захист військовослужбовців Держспецзв`язку та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону.

Пунктом 4 та 5 частини другої статті 16 Закону визначено підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців (далі - одноразова грошова допомога).

В пункті 4 частини другої статті 16 Закону зазначено, що встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

В пункті 5 частини другої статті 16 Закону зазначено, що встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Таким чином, суд вважає необхідним зазначити, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, яка виникла через захворювання, що пов`язані із захистом Батьківщини, ані Законом, ані Порядком № 975 не передбачено.

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст. 16 Закону та п.6 Порядку № 975 не передбачено виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям інвалідність яких настала за тих підстав, що зазначені у довідці МСЕК (серія 12 ААА № 781893 від 12 лютого 2019 року) правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму ОСОБА_2 відсутні.

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико соціальними експертними комісіями визначено Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317. Формулювання для постанов військово - лікарських комісіи про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв визначений главою 21 Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення про ВЛК).

Як свідчать матеріали справи та було встановлено в судовому засіданні, в документах, які були надані ОСОБА_2 для розгляду до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (довідки МСЕК серія 12 ААА № 781893 від 12 лютого 2019 року та копії свідоцтва про хворобу № 312 від 07 грудня 2018 року) зазначено, що захворювання ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини.

Згідно з підпунктом «г» пункту 21.5 Положення про ВЛК постанови ВЛК приймаються в формулюванні «захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло:

в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії;

коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Згідно з абзацом другим підпункту «г» пункту 21.5 Положення про ВЛК постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Бойовими діями, зазначеними у підпункті «а» пункту 21.5 Положення про ВЛК, є зокрема:

участь під час проведення оперативно-розшукових заходів;

здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

безпосередня участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

ОСОБА_2 є учасником бойових дій, брала участь у бойових діях під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності У країни, безпосередньої участі у забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, тому є правові підстави вважати, що при :встановленні причинного зв`язку її захворювання застосоване формулювання "захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», тому що воно виникло в період проходження служби ОСОБА_2 , протягом якого вона брала участь у зазначених бойових діях.

Проте, суд зазначає, що правові підстави вважати, що формулювання «захворювання, ТАК, пов`нзане із захистом Батьківщини» застосоване у зв`язку з тим, що захворювання ОСОБА_2 пов`язане з виконанням нею обов`язків військової служби, відсутні.

Суд наголошує на тому, що довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 781893 від 12 лютого 2019 року не містить відомостей про те, що інвалідність ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею обов`язків військової служби.

Отже, оскільки ОСОБА_2 не було надано документів, які б свідчили про те, що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання, яке пов`язане з виконанням нею обов`язків військової служби, суд погоджується з тим, що у Адміністрації Держспецзв`язку були відсутні законні підстави для призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму.

Відповідно до глави 4 розділу V Інструкції 151, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до Порядку № 975.

Пунктом 11 Порядку № 975 зазначено перелік документів, які військовослужбовець подає уповноваженому органу.

Згідно пункту 13 Порядку 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 Порядку 975 .

Відповідно до пунктів 2, З та 4 глави 4 розділу V Інструкції 151, підрозділ Держспецзв`язку, в якому військовослужбовець проходить військову службу, на підставі отриманих документів готує висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, який має містити, зокрема, розмір одноразової грошової допомоги з посиланням на відповідний пункт Порядку № 975.

На підставі висновку та документів, зазначених у пункті 2, Адміністрація Держспецзв`язку у місячний строк приймає рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової допомоги, про що видає відповідний наказ, який разом з документами надсилає підрозділу Держспецзв`язку для видання наказу про виплату такої допомоги або у разі відмови - для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Адміністрація Держспецзв`язку, отримавши висновок від Управління Держспецзв`язку, з урахуванням вимог законодавства, документальних матеріалів та правової позиції Управління Держспецзв`язку в Луганській області, видала наказ від 26 березня 2019 року № 9-ф "Про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 ."

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку № 975, в зв`язку з тим, що даний пункт не передбачає підстав для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.

Згідно вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 цього ж Кодексу передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України ( вул. Солом`янська, 13, Мсп 680, Південна Частина Києва, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 34620942 ), третя особа Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Луганській області (проспект Центральний, 59, м. Северодонецьк, Луганська область, 93405, код ЄДРПОУ 34791444) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 13 червня 2019 року.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова