Ухвала суду № 82403214, 11.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 червня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/1079/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому засіданні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 23.08.18 №327-18 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує тимчасового або додаткового захисту.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 1.04.19 провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

У ході підготовчого провадження представником позивача 16.05.19 подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. У поданій заяві представник позивача зазначила, що про прийняття спірного рішення ОСОБА_2 довідався 27.09.18 з повідомлення УДМС України у Полтавській області про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 1.10.18 позивач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом про скасування рішення від 23.08.18 №327-18, ухвалою від 3.10.18 його позовну заяву передано за підсудністю до окружного адміністративного суду м. Києва, а 8.02.19 позов повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви. Упродовж січня - березня позивач неодноразово звертався до суду з позовом про скасування рішення ДМС України від 23.08.18 №327-18, однак питання про відкриття провадження у його справі вирішено не було.

У підготовче засідання 11.06.19 представник позивача не з`явилась, надала до суду клопотання про проведення підготовчого засідання без її участі.

Представник відповідача у підготовчому засіданні щодо заяви про поновлення строку звернення покладалась на розсуд суду.

Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, може бути оскаржене до суду протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову.

Залученими до матеріалів справи копіями повідомлення про відмову від 20.09.18 вих. №5301.5-18213/53.1-18, листа УДМС України в Полтавській області від 26.09.18 №5301.5-18511/53.3-18, фіскального чека від 26.09.18 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3600003955530 підтверджено, що повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту надіслане ОСОБА_2 26.09.18, а одержане останнім 29.09.18 /а.с. 119-120, у т.ч. - зворот/.

1.10.18, у межах п`ятиденного строку, позивач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом про скасування рішення ДМС України від 23.08.18 №327-18 /а.с. 141/.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3.10.18 справу №524/8068/18 передано за підсудністю /а.с. 142-143/.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.18 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху /а.с. 144-145/.

8.02.19 судом постановлено ухвалу про повернення позовної заяви позивачу /а.с. 146/.

Разом з цим, позивач у січні 2019 року повторно звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування рішення ДМС України від 23.08.18 №327-18, який ухвалою суду від 24.01.19 залишений без руху /а.с. 147-148/, а у хвалою від 26.02.19 - повернутий позивачу /а.с. 149/.

Упродовж січня - березня 2019 року позивач ще три рази звертався до окружного адміністративного суду міста Києва з позовами про скасування спірного рішення, однак питання про відкриття провадження судом не вирішено /а.с. 150-157/.

Востаннє позовну заяву ОСОБА_2 разом з доданими до неї документами повернуто позивачу ухвалою суду від 8.04.19 у справі №640/3939/19.

Разом з цим, до Полтавського окружного адміністративного суду позивач звернувся 25.03.19.

За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, у разі пропуску позивачем строку звернення до суду залишення відповідного позову без розгляду не є обов`язковим. Суд у такому випадку має врахувати фактичні обставини справи, зокрема, що наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду та зважити на тривалість його пропуску.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні від 31.07.12 у справі "Шаповалов проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до його практики пункт 1 статті 6 Конвенції втілює "право на суд", за яким право доступу до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить лише один з його аспектів (див. рішення від 21.02.75 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), Series A № 18, стор. 18, пункт 36). Для того, щоб право доступу (до суду) було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити акт, який є втручанням в її права (див. рішення від 4.12.95 у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).

Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, положення КАС України в частині залишення позову без розгляду у разі пропуску строку звернення до суду не можуть застосовуватись судом суто формально, адже в такому випадку нівелюється право особи на судовий захист.

Суд враховує, що позивач вживав дій щодо своєчасного звернення до суду з позовом про оскарження рішення ДМС України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" у разі якщо особа або її законний представник оскаржує рішення в судовому порядку, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.

Залученими до матеріалів справи копіями наказу УДМС України в Полтавській області від 19.10.18 №206 та довідки про звернення за захистом в Україні №008857 підтверджено, що з огляду на оскарження позивачем рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, строк дії довідки продовжено до 26.07.19 /а.с. 121, 123/.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду з цим позовом позивачем пропущено з поважних причин, а тому його належить поновити.

Керуючись статтями 122, 123, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Поновити громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 23 серпня 2018 року №327-18 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує тимчасового або додаткового захисту.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 14 червня 2019 року.

Суддя О.О. Кукоба