Рішення № 82403116, 13.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.002191

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області до складу якого входить Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанов,-

в с т а н о в и в :

02.05.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області до складу якого входить Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому позивач просить суд:

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.В. від 29.12.2018 про стягнення виконавчого збору, винесену в рамках виконавчого провадження №33534427;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.В. від 29.12.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження №33534427.

Ухвалою судді від 22.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13.06.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 13.06.2019 задоволено клопотання представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.В. від 29.12.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, винесену в межах виконавчого провадження №33534427.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі – ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області) перебувало виконавче провадження № 33534427, відкрите на підставі виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова від 21.05.2012 в справі № 2-1242/11, у якому боржником був позивач.

Так, позивач стверджує, що 29.12.2018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області в межах ВП №33534427 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Того ж дня, 29.12.2018 в межах виконавчого провадження № 33534427 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яка передбачає стягнення з позивача на користь ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області виконавчого збору в розмірі 661040,57 грн.

Також, позивач вказує, що 12.04.2019 Личаківським районним судом м. Львова в рамках справи № 2-1242/11 винесено ухвалу, якою, з поміж іншого, визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист, виданий 21.05.2012 Личаківським районним судом м. Львова на примусове виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14.09.2011 в справі № 2-1242/11 з моменту видачі.

Окрім того, позивач як на підставу скасування оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору покликається на ч.7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 12.04.2019 в справі № 2-1242/11 у її системному зв`язку з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», із позивача протиправно стягуються виконавчий збір в розмірі 661040,57 грн на підставі постанови від 29.12.2018, винесеної в межах виконавчого провадження № 33534427.

Представником відповідача, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов.

Представник позивача у судове засідання не прибув, просив справу розглядати без його участі. У судовому засіданні, що відбулося 04.06.2019 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. У судовому засіданні, що відбулося 04.06.2019 проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивача, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

На виконанні ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження № 33534427, відкрите на підставі виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова від 21.05.2012 в справі № 2-1242/11 (стягувач: ПАТ «Універсал Банк» (ідентифікаційний код: 21133352); боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )), який передбачав: а) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1038 від 23.01.2008 та Додатковою угодою № BL1038/BL1038-К до послуг № BL1038 від 23.01.2008 в сумі 828943,43 доларів США, що еквівалентно 6608585 грн 71 коп та судові витрати в розмірі 1820,00 грн; б) звернути стягнення на предмет іпотеки – приміщення виробничого цеху з підвалом в поверхневому плані літерою «Т-2», загальною площею 1732,4 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів АДРЕСА_1 вул. Б. Хмельницького, 106, належні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на погашення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № B L1038 від 23.01.2008 та додаткової угоди № BL1038/BL1038-К до генерального договору про надання кредитних послуг № BL1038.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 27.09.2018 у справі №2-1242/11 замінено сторону виконавчого провадження Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» на його правонаступника – Приватне підприємство «Марокко», у виконавчому провадженні № 33534427, щодо виконання рішення Личаківського районного суду міста Львова у цивільній справі №2-1242/11 від 14.09.2011 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості, у томі числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Надалі, 29.12.2018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області в межах ВП №33534427 винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із поданням заяви про повернення виконавчого документа.

Того ж дня, 29.12.2018 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області в межах виконавчого провадження №33534427 винесено оскаржену постанову про стягнення виконавчого збору, що, в силу п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, та передбачає стягнення з позивача на користь ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області виконавчого збору в розмірі 661040,57 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Також, суд встановив, що 12.04.2019 Личаківським районним судом м. Львова у справі № 2-1242/11 постановлено ухвалу, якою, з поміж іншого, визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист, виданий 21.05.2012 Личаківським районним судом м. Львова на примусове виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14.09.2011 в справі № 2-1242/11 (стягувач: ПАТ «Універсал Банк» (ідентифікаційний код: 21133352); боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )), який передбачає: а) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1038 від 23.01.2008 та Додатковою угодою № BL1038/BL1038-К до послуг № BL1038 від 23.01.2008 в сумі 828 943,43 доларів США, що еквівалентно 6 608 585 грн 71 коп та судові витрати в розмірі 1820 грн; б) звернути стягнення на предмет іпотеки – приміщення виробничого цеху з підвалом в поверхневому плані літерою «Т-2», загальною площею 1732,4 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 106, належні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на погашення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № B L1038 від 23.01.2008 та додаткової угоди № BL1038/BL1038-К до генерального договору про надання кредитних послуг № BL1038 з моменту видачі. Вказана ухвала не оскаржена та набрала законної сили 12.04.2019.

Позивач, наголошуючи на тому, що виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню, звернувся до суду із вимогою про скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Крім того, також відповідно до ч.1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до

п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» (редакція від 15.05.2019 №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів:1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

У п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Із ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд встановив, що 29.12.2018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області в межах ВП №33534427 винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із поданням заяви про повернення виконавчого документа.

Того ж дня, 29.12.2018 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області в межах виконавчого провадження №33534427 винесено оскаржену постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 661040,57 грн. Отже, державним виконавцем дотримано порядок прийняття постанови про стягнення виконавчого збору визначений ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, частиною 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до вищевказаного Закону підлягають примусовому виконанню регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802).

Судом встановлено, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12.04.2019 по справі № 2-1242/11 визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з моменту видачі.

Отже, із системного аналізу вказаних норм права, суд дійшов до висновку, що внаслідок постановлення ухвали Личаківським районним судом міста Львова про визнання виконавчого листа, виданого 21.05.2012 Личаківським районним судом м. Львова на примусове виконання рішення Личаківського районного суду м Львова від 14.09.2011 в справі № 2-1242/11, таким, що не підлягає виконанню повністю з моменту видачі, виконавче провадження № 33534427 підлягало закінченню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова від 29.12.2018 про стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.3 ст. 9 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до принципу диспозитивності, відповідно до якого кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати, з урахуванням п. 4. ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 72-80, 242-246, 250, 257-263, 287 КАС України, суд –

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.В. від 29.12.2018 про стягнення виконавчого збору у сумі 661040, 57 грн, винесену в рамках виконавчого провадження №33534427.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (код ЄДРПОУ 34942940, місце знаходження: 79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1) 6610 (шість тисяч шістсот десять) грн 40 коп сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2019.

Суддя Грень Н.М.