Рішення № 8240301, 18.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.10 Справа № 22/19/10

за позовом Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту “Запоріжелектротранс” (69054,м.Запоріжжя, вул.Героїв Сталінграду,2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайт” (69002, м.Запоріжжя, вул.Червоногвардійська,40)

про стягнення 13 620,03 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача – Мінтімірова Є.М., довіреність №31-192 від 28.01.2009р.

Від відповідача – не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Первісно заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 13 837,29 грн., які складалися з грошових коштів в розмірі 9480,00 грн., які набуті без достатньої правової підстави; штрафних санкцій за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 5% від суми внесеної передплати в сумі 935,01 грн. та суми втрат від інфляції в розмірі 3422,28 грн., нарахованих на підставі п.8.3 укладеного між сторонами договору №116 від 28.04.2008р. Вимоги були обґрунтовані, зокрема, ст.ст.610, 612, 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 30.12.2009 р. порушено провадження у справі № 22/19/10, судове засідання було призначено на 04.02.2010 р.

Ухвалою суду від 04.02.2010р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.02.2010р.

18.02.2010р. справу розглянуто, за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 18.02.2010р. позивач надав заяву про уточнення до позовної заяви, відповідно до якої фактично змінив підстави позову та зменшив розмір позовних вимог та остаточно просить стягнути з відповідача 9480 грн. попередньої оплати, здійсненої позивачем на підставі умов договору№116 від 28.04.2007р., 594,51 грн. –3% річних та 3545,52 грн. втрат від інфляції, всього 13 620,03 грн. Заява позивача не суперечить вимогам ст.22 ГПК України, своєчасно направлена відповідачу та не порушує його прав, тому приймається судом до розгляду. Вимоги обґрунтовано ст.ст.11, 15, 16, 509,536,610,625,693 ЦК України, ст.ст.173,174,175,193 ГК України, договором №116 від 28.04.2007р.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали направлялися відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві та довідці Головного управління статистики у Запорізькій області: 69002, м.Запоріжжя, вул.Червоногвардійська, 40.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місця знаходження юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців –учасників судового процесу.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Сайт” (Виконавець, відповідач у справі) та Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту “Запоріжелектротранс” (Замовник, позивач) укладено договір №116, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов’язання з виготовлення та поставки продукції номенклатура, кількість та ціна, а також строк поставки якої, визначенні в Додатках, що є невід’ємними частинами цього договору. Замовник зобов’язався прийняти та оплатити виготовлену продукцію в порядку, передбаченому цим договором. (п.п.1.1., 2.1, 2.2.). В пункті 4.2. договору встановлено, що загальна орієнтовна ціна договору на момент його підписання складає 31600 грн. в т.р. 20% ПДВ.

В додатку №1 від 28.04.2007р. до договору сторони узгодили номенклатуру та кількість продукції, належної до виготовлення та передачі (матриця, пуасон), загальною вартістю 31 600 грн. в т.ч. ПДВ.; строк поставки 31.12.2007р.

Аналогічні норми щодо поняття господарського зобов’язання та підстав його виникнення встановлені ст.ст.173,174 Господарського кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором №116 від 28.04.2007р., який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

          Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.п.3.2, 5.1.1. укладеного між сторонами договору Виконавець приступає до виготовлення продукції з моменту (дати) виконання умови щодо внесення авансового платежу, розмір якого становить 30% від суми договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач 28.04.2007р. перерахував на рахунок відповідача суму 9480 грн. за обумовлену продукцію згідно з договором №116 від 28.04.2007р., що підтверджується випискою з рахунку.

Відповідач у встановлений строк взяті на себе зобов’язання з виготовлення та передачі позивачу готової продукції не здійснив. Позивачем до матеріалів справи надано претензію від 02.12.2009р. №3/1-2122, відповідно до змісту якої повідомляв про втрату через тривале невиконання відповідачем своїх зобов’язань інтересу до поставки продукції та просив повернути суму 9480 грн. внесеного авансу. Суду представлено копію фіскального чеку №8693 від 24.12.2009р. та опису вкладення до нього, згідно з якими претензія №3/1-2122 була направлена відповідачу разом із позовною заявою, за якою порушено провадження у даній справі. Інших доказів суду не представлено.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В пункті 8.3 договору №116 встановлено, що при відмові від виконання договірних зобов’язань Виконавцем або розірвання договору за ініціативою Виконавця, Виконавець здійснює повернення внесеної суми передплати протягом 3 банківських днів з моменту настання зазначених обставин.

Доказів того, що відповідач у будь-якій формі відмовився від виконання договірних зобов’язань або доказів розірвання договору за ініціативною відповідача суду не представлено. Однак, заважаючи на те, що факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань має місце, та законом не передбачено обов’язкове досудове звернення з вимогою повернути аванс, суд визнає позовні вимоги про стягнення суми передплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі вищезазначеної норми закону.

Відповідач заявлені вимоги та викладені у позові обставини не спростував, доказів виконання зобов’язання щодо поставки продукції або повернення суми авансу суду не надав. Таким чином, вимоги про стягнення з ТОВ “Сайт” на користь позивача суми 9480 грн. грошових коштів, які було перераховано позивачем в якості передплати, є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач з урахуванням уточнення до позовної заяви просить стягнути з відповідача суму 594,51 грн. 3% річних за період з 01.01.2008р. по 05.02.2010р. та 3545,52 грн. втрат від інфляції за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р., посилаючись при цьому на приписи ч.3 ст.693, ст.ст.536, 625 ЦК України.

Вимоги про стягнення втрат від інфляції на підставі ст.625 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки така відповідальність передбачена за невиконання грошового зобов’язання. Встановлений судом факт невиконання з боку відповідача умов договору №116 є порушенням зобов’язання в розумінні ст.610 ЦК України, проте, ці зобов'язання не є грошовими.

Отже, грошового зобов'язання, невиконання якого тягне наслідки, передбачені приписами ст. 625 ЦК України, у відповідача не виникло і підстав для стягнення збитків від інфляції немає.

Також необґрунтованими є вимоги про стягнення процентів на суму попередньої оплати за користування чужими коштами, відповідно до ст.ст.693, 536 ЦК України, нарахованих 01.01.2008р. по 05.02.2010р.

Частиною 3 статті 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          В той же час із змісту ч.2 ст.625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за своєю правовою природою, зазначені статті передбачають різні види відповідальності. Стаття 536 ЦК України, відповідальність за користування чужими грошовими коштами, а стаття 625 ЦК України, відповідальність за прострочку грошового зобов’язання. В даному випадку, сторонами не було встановлено за Договором будь-якої відповідальності вираженої у відсотковому відношенні за користування коштами. Таким чином, вимога про стягнення 594,51грн. 3% річних не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сайт” (69002, м.Запоріжжя, вул.Червоногравдійська, 40, код ЄДРПОУ 32119648, р/р 26006001309830 в Філії ЗАТ “ОТП Банк” в м.Запоріжжя, МФО 313407) на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту “Запоріжелектротранс” (69054, м.Запоріжжя, вул..Героїв Сталінграду, 2, код ЄДРПОУ 03328379, р/р 26007010000568 в РУ АКБ “Індустріалбанк” м.Запоріжжя, МФО 313849) суму 9 480 (дев’ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. передплати, суму 94 (дев’яносто чотири) грн. 80 коп. витрат на державне мито, суму 164 (сто шістдесят чотири) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя